Крок 6. Формулювання стратегії через систему цілей

На підставі місії організації формуються її цілі. Цей процес має назву цілеутворення, або цілепокладання, декомпозиції мети.Процес декомпозування мети дозволяє відстежити реалізацію стратегії. Він пов’язує усі компоненти стратегічного управління між собою: місію – генеральну мету – цілі – завдання – конкретну діяльність – результати (Рисунок 23).

Рисунок 23. Процес декомпозування мети.

Мета – категорія філософська, психологічна, соціальна, педагогічна, управлінська, економічна і т.д. Мета – запрограмований, ідеалізований результат. Філософ А.Спіркін стверджував, що «мета – модель бажаного майбутнього». Вона виступає у якості засобу об’єднання у єдине ціле, у певну послідовність або систему різних дій людини. Мета – це свого роду фокус, навколо якого і у відповідності із яким організується поведінка, діяльність, свідоме життя людини. Цілком природно, що людина повинна знати, куди вона хоче дістатись, перш, ніж туди йти. М.Твен казав: «Хто не знає, куди направляється, дуже здивується, коли попаде не туди». Будь-яка свідома діяльність починається із формулювання мети, а завершується її досягненням. Тобто мета – це один із обов’язкових і першочергових елементів поведінки та діяльності людини. «Все життя, його поліпшення, його культура стають рефлексом мети» (І.Павлов).

Проблемі мети присвячено досить багато досліджень, автори яких вивчали свідому діяльність людини. Різні підходи до визначення, ролі, значення цілей дозволяють укласти їх у певну класифікаційну систему (Таблиця 11).

Таблиця 11. Класифікація цілей

№ п/п	Ознаки	Види
1.	Зміст	Соціальні Організаційні (управлінські) Педагогічні Економічні Науково-методичні Технічні Комплексні
2.	Пріоритетність	Головні (основні, ключові) Другорядні (побічні, допоміжні)
3.	Час реалізації	Стратегічні (перспективні, довгострокові) Тактичні Оперативні Поточні
4.	Форма фіксації	Документовані (офіційні) Недокументовані (неофіційні)
5.	Рівень управління	Державні Регіональні Галузеві Організації Структурних одиниць (підрозділів)
6.	Обсяг	Загальні Окремі Локальні
7.	Реальність	Декларовані Фактичні
8.	Прагнення змін	Прийнятні Оптимальні Адаптаційні
9.	Суб’єкт діяльності	Індивідуальні Групові Колективні
10.	Рівень усвідомлення	Усвідомлені Неусвідомлені
11.	Конкретність	Конкретні Загальні Абстрактні
12.	Ступінь керованості	Програмовані (заплановані) Раптові
13.	Ступінь складності	Прості Складні
14.	Кінцеві результати	Досягнуті Не досягнуті
15.	Якість досягнення	Успішні Неуспішні
16.	Функції цілей	Активізуючі Спрямовуючі Регулюючі

У теорії сучасного менеджменту виокремлюються певні вимоги до цілеутворення:

1.Цілі повинні бути реалістичними, гнучкими, мати реальні строки виконання, передбачати вимірювання результатів діяльності.

2.Кожну мету слід розробляти з точки зору результату, а не процесу діяльності.

3.Необхідно чітко визначати умови та фактори, від яких залежать цілі.

4.Перевіряти, регулювати процес реалізації загальної мети необхідно і в цілому, і через досягнення конкретних цілей.

Дж.Моррисей розробив правила формулювання цілей. Він вважає, що гарне формулювання мети відповідає ознакам:

· Конкретизує прогнозований кінцевий результат у кількісних та якісних виразах.

· Конкретизує термін досягнення мети, результату.

· Містить вказівку про максимальну величину припустимих витрат.

· Як правило, не деталізує «чому» і «як» повинно бути.

· Відповідає обов`язкам і правам робітника, керівника підрозділу, який відповідає за її виконання.

· Зрозуміла за формулюванням тим, хто забезпечує її виконання, досягнення.

· Забезпечена необхідними ресурсами або гарантованим обсягом ресурсів, які вимагаються.

· Якщо необхідно, то зафіксована письмово у відповідних документах.

· Узгоджена (за необхідністю) з вищим керівництвом та з підлеглими.

Постановка цілей та наступна діяльність у відповідності із ними – одна із найважливіших і одночасно складних задач управління. У практичній діяльності керівника завжди є та чи інша мета, навіть, якщо вона не усвідомлена. Стихійність у справі цілеутворення призводить до того, що керівник збивається з дороги ще на старті, таким чином спричиняючи низьку ефективність або повну невдачу у роботі.

Цілепокладання – це основа наукової організації праці керівника. Його організаційний задум полягає у тому, що вірно сформульована мета, відображаючи сутність форми та змісту, покликана забезпечити в процесі діяльності їх єдність та цілісність. Цілепокладання – це свідоме передбачення результату діяльності, передвизначення шляхів його досягнення за допомогою певних засобів. Воно дозволяє розкрити сутність стосунків між змістом та формою, між процесом та засобами, загальними та конкретними цілями; викриває механізми складних та різнобічних стосунків між учасниками педагогічного процесу: керівником та персоналом, між членами адміністративної команди, між педагогічними працівниками, між учнями та педагогічним колективом тощо.

Бачення мети – це мультисенсорний образ результату проекту. Досягнення успіху програмується через органи почуттів, символи. Бачення можна представити у вигляді емблеми, гербу, талісману.

Цілі організації утворюють ієрархію, яка є контуром плану у майбутньому (Рисунок 24).

Рисунок 24. Фрагмент схеми «дерево цілей» організації.