Провідні цілі і завдання діяльності класного керівника

1. Безпосереднє спостереження за індивідуальним розвитком школяра.

2. Сприяння створенню найбільш сприятливих умов для формування його особистості.

3. Здійснення необхідних педагогічних коректив у системі його виховання.

4. Організація необхідних виховних впливів для створення сприятливого мікросередовища і психологічного клімату в класі.

5. Координація зусиль усіх дорослих і педагогів, які впливають на становлення особистості вихованців.

6. Створення класного колективу як виховуючого середовища, що забезпечує соціалізацію кожної дитини.

7. Організація усіх видів групової, колективної та індивідуальної діяльності, що залучає учнів до суспільно-ціннісних стосунків.

8. Корекція індивідуального розвитку учнів класу, що сприяє вільному і повному розкриттю всіх здібностей школярів та їх формуванню.

9. Організація різноманітної, творчої особистісно- і суспільно-значущої діяльності дітей у класі як моделі, образу подальшого гідного життя, в процесі якої здійснюється розвиток і благополучна соціалізація вихованців («потреби в творчій діяльності»).

10. Створення умов для збереження і зміцнення здоров’я вихованців («потреби бути здоровим»).

11. Створення сприятливого морально-психологічного клімату в колективі, полегшення умов захищеності кожної особистості («потреби в захищеності»).

12. Створення умов для самоствердження кожного вихованця у формах суспільно-прийнятної поведінки, набуття кожним необхідної для нього поваги, соціального статусу у середовищі однолітків («потреби у повазі, у визнанні»).

13. Створення умов і надання допомоги у пошуках і придбанні цінностей і сенсу життя, розуміння мети перебування у школі і після її закінчення («потреби у сенсі життя»).

14. Психолого-педагогічна просвіта вихованців, навчання їх засобам робити правильний вибір, прийомам саморегуляції, самоуправління і самовиховання як найважливішим умовам благополучної соціалізації і саморегуляції людини в майбутньому дорослому житті («потреби в самореалізації»).

15. Виховання почуттів. Прищеплення оптимістичного світосприйняття, навчання (в тому числі на власному прикладі) радісному життю, кожній його хвилині. Зробити школу «школою радості» (В. О. Сухомлинський: «... потреби у задоволенні, у насолоді і радості»).