Грииьова N.B. • Саморвгуояаія

- реитинговою оцінкою звіту по педагогічній практиці керівником практики;

- рейтинговою оцінкою педагогічної діяльності адміністрацією освітньої установи;

- рейтинговою оцінкою педагогічної діяльності випускника вчителем-предметником, методистом;

- самоаналізом педагогічної діяльності.

Якість в процедурах оцінювання на державному екзамені:

- володінням інформацією і вміннями в галузі природничих дисциплін;

- здатністю вирішувати змодельовані проблеми професійної діяльності;

- якістю відповіді на додаткові питання;

- комунікативними уміннями і навичками. Якість в процедурах оцінювання дипломної роботи:

- актуальністю роботи для професійної діяльності;

- володінням загальнопедагогічними компетенціями;

- володінням предметно-орієнтованими компетенціями;

- володінням загальнокультурними компетенціями;

- успішним розв'язанням конкретної проблеми професійної діяльності;

- думкою керівника про рівень використання навичок науково-дослідної діяльності;

- рейтинговою оцінкою рецензента дипломної роботи.

Якість підготовки спеціалістів є результативність діяльності ВНЗ, яка вимірюється рівнем затребуваності випускників, соціальними партнерами.

Якісний рівень освіти визначається за допомогою механізмів моніторингу, який являє собою систему збору, обробки і розповсюдження інформації про діяльність освітньої системи, яка забезпечує безперервне відстеження її стану і прогноз розвитку.

Складовими моніторингу якості освіти є:

- ресурси, що вкладаються в освіту;

- освітній процес;

- результати, що їх продукує освітня система.

В світі запроваджено кілька моніторингових програм, за допомогою яких можна оцінювати і порівнювати системи освіти. Найбільш поширеною є освітні індикатори ЮНЕСКО та індикатори ОЕСР, а також TIMSS - міжнародного дослідження з оцінювання якості математичної та природничої освіти, спрямованого на визначення рівня природничо-математичної підготовки на різних рівнях школи.

При розробці проірам якості необхідно мати на увазі, що інтегральна якість фахівця з перспектив!іими властивостями буде визначатися якостями:

- управління системою освіти і професійною підготовкою;

- дидактичним забезпеченням навчального процесу;

- педагогічними кадрами;

- оцінкою навча.чьних досягнень;

- інфраструктурою вищої школи і зовнішнього середовища.

8 вересня 2004 року була прийнята постанова Кабінету Міністрів України №1183 "Про затвердження Державної програми розвитку освіти на 2005-2007 роки", яка стала основою діяльності Полтавського педуніверситету.

Метою і завданнями Програми є:

- створення умов для ефективної освітньої діяльності через формування необхідного ресурсного забезпечення, посилення ролі університетів як

осередків інтеграції системи вищої освіти у європейський і світовий освітній простір;

- посилення соціального партнерства та сприяння інтеграційним процесам з іншими освітніми галузями, науковими установами, роботодавцями;

- розширення доступу громадян до здобуття вищої освіти, вдосконалення механізму добору та залучення обдарованих дітей до навчання у вищих навчальних закладах, надання випускникам можливості для працевлаштування за фахом, продовження освіти у подальшому;

- диверсифікація вищої освіти та збільшення обсягів підготовки і перепідготовки фахівців в умовах прискорення структурного та інноваційного розвитку економіки;

- забезпечення інноваційного розвитку вищої освіти та його випереджувального характеру;

- поглиблення міжнародного співробітництва, входження системи вищої освіти в європейський 1 СВІТОВИЙ освітній та науковий простір, розширення участі вищих навчальних закладів, науковців і студентів у міжнародних освітянських і наукових проектах;

- здійснення заходів щодо соціального захисту учасників навчально-виховного процесу.

29 січня 2005 року на вченій раді Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка були підведені підсумки всіх напрямків діяльності ВНЗ. Наводимо зміст постановляючої частини:

- На факультетах опрацьовано правові акти щодо реалізації розвитку освіти на 2005 - 2007роки.

- Здійснено роботу по впровадженню педагогічного експерименту з кредитно-модульного навчання:

• розроблене гимчасове положення про кредитно-модульну систему організації навчального процесу;

частково підготовлені програми навчання курсів;

• проводиться робота по адаптації шкали оцінювання знань студентів до шкали ECTS;

• на фак>'льтетах розглядаються Європейські вимоги до вищої освіти в документах (інформаційний пакет, академічна довідка, додаток до диплома);

• систематично проводяться семінари методичною радою університету з питань вивчення передового педагогічного досвіду ВНЗ України з проблем переходу на вимоги Болонського процесу.

- Професорсько-викладацький склад педуніверситету брав участь в організації і проведенні Всеукраїнського педагогічного форуму за участю Президента України В. А. Ющенка, в роботі Всеукраїнської асоціації В.О. Сухомлинсь-кого за участю АПН України.

- Науковці університету брали участь у виконанні державних і міждержавних проектів у рамках державного фонду фундаментальних та цільових науково-технічних програмах реалізації проекту Державної програми «Інформаційні та комунікаційні технології на 2005 - 2010 роки».

- Науковці педуніверситету беруть участь в міжнародних проектах для забезпечення динамічного входження в систему освіти і науки України в світовий освітній і науковий простір і запроваджують співпрацю на двосторонній основі з країнами дальнього і ближнього зарубіжжя, зокрема, з Росією.

~ Мас місце підключення у мережі Інтернет до освітнього порталу МОН

• 223 •

- Проводиться на>'ково-педагогічна взаємодія з ПОІППО імені М. Остро-градського з метою реалізації принципу «Освіта протягом усього життя». Така взаємодія відбувається систематично і змістовно. Провідні викладачі педуніверситету включені в роботу вченої ради ПОІППО, редакційну колегію журналів «Імідж сучасного педагога», «Постметодика». Спільно з кафедрами ПОІППО проводяться Всеукраїнські конференції. Викладачі педуніверситету запрошуються для читання лекцій, проведення занять для вчителів, розробки підручників, навчальних посібників, навчальних програм.

- УчастьструктурПДПУ імені В.Г. Короленкав прискорення інформаційного розвитку економіки відбувається шляхом виконання госпдоговірної тематики, яка має місце на факультетах.

При тих мінімальних фінансових ресурсах, які може надати країна для підготовки конкурентноспроможного педагога у даний час виконання цього завдання покладено на самовіддану, творчу і високоякісну працю професорсько-викла.цацького складу.

Вершиною педагогічної майстерності вчителя є створення і розвиток педагогічних технологій. На кафедрі педагогічної майстерності опрацьований і впроваджений в навчальний процес курс „Педагогічні технології: теорія і практика", який включений в навчальні плани всіх спеціальностей.

За означенням ЮНЕСКО, технологія навчання - це системний метод створення, застосування й визначення всього процесу навчання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти.

Специфіка педагогічної технології полягає в тому, що з її допомогою конструюється і здійснюється такий навчальний процес, який повинен гарантувати досягнення поставлених цілей. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа), чітко визначила напрямки розвитку освіти в Україні, які наповню-ю гь змістом ідеологію педагогічних технологій - від просвітництва до здійснення життєтворчої та культуротворчої місії, від маніпулятивної авторитарної педагогіки до педагогіки особистісноорієнтованої, педагогіки співробітництва.

Успішне втілення педагогічних технологій передбачає у педагога наявність психологічних якостей і здібностей, тобто відповідного рівня педагогічної майстерності, яка включає такі критерії:

- інтерес до людини і роботи з нею (комунікативні якості);

- здібності до розуміння людини;

- гнучкість, яка характеризує вміння швидко і вільно орієнтуватися в динамічних умовах спілкування; швидко змінювати психологічну і мовну взаємодії в залежності від ситуації спілкування;

- уміння підтримувати зворотній зв'язок у спілкуванні;

- уміння Kepv'BaTH собою, своїм тілом, голосом, почуттями, настроєм;

- уміння прогнозувати наслідки взаємодії в конкретних педагогічних ситуаціях;

- достатні вербальні здібності, чистоту мови, багатий лексичний запас, оптимальний відбір мовних засобів;

- здібності до педагогічної імпровізації;

- уміння застосовувати різноманітні засоби впливу, залежно від педагогічних ситуацій.

Таким чином, запорукою успіху втілення педагогічної технології є уміння учителя обирати оптимальні педагогічні рішення, кращі для даної ситуації, зміст, форми і методи навчання і виховання, тобто його педагогічна майстерність. Педагогічна майстерність є локомотивом педагогічних технологій.

224 •

Тому саме кафедра педагогічної майстерності Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка є ініціатором, розробником і втілювачем у життя запропонованого курсу лекцій. Навчальний предмет "Педагогічні технології: теорія та практика. Курс лекцій" відображає сучасну освітньо-професійну політику держави, що розробляється згідно з Болонською конвенцією Міністерством освіти і науки України і провідними підрозділами АПН України.

Освітня сфера на сучасному етапі повинна стати здатною до саморозвитку, самовдосконалення, містити в собі традиції, притаманні вітчизняній освіті інновації, що забезпечують рівень знань, конкурентноспроможних в сучасному освітньому просторі. Ця дуліка акцентується в Національній доктрині розвитку освіти України в XXI столітті, де актуалізується проблема підготовки педагогічних кадрів, з високою освіченістю і культурою "кваліфікованих спеціалістів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, мобільності в освоєнні й впровадженні новітніх наукомістких та інформаційних технологій". Для реалізації завдань, необхідно створити відповідне освітнє середовище, яке включає матеріальну основу, кадри, духовні цінності, загальнолюдські інтереси, які включають категорії моралі, совісті, людської гідності. Освітнє середовище є частиною освітнього простору і зтілює в собі всі його основні риси. Освітнє середовище повинно забезпечувати генезис професійної майстерності майбутнього учителя.

У Полтавському державному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка динаміку формування професіоналізму майбутнього учителя можна представити трьома рівнями, які перебувають у взаємозв'язку і взаємодії: грамотності, ремесла, майстерності.

Рівень грамотності вимагає:

- досконале знання фундаментальних дисциплін;

- знання всіх компонентів процесу освіти; цілей, засобів, методів;

- знання про себе як про вчителя. З цією метою активно:

- напрацьовується солідна наукова, методична, кадрова база для вирішення проблеми переходу до профільності старщої школи;

- здійснюється функціональний підхід при підготовці майб>тнього вчителя згідно з новими Державними освітніми стандартами, які передбачають зміни у змісті, структурі і методиці організації навчання студентської молоді;

- розробляються і видаються нові навчальні програми і навчально-методичні посібники, викладаються елективні курси, спецкурси, спецсемінари, спецпрактику ми;

- впроваджена особистісно орієнтована технологія підготовки студентів, здійснюється диференційоване навчання на різних рівнях складності, застосовуються багатоваріантні технології продуктивного навчання.

Рівень ремесла вимагає оволодіння уміннями і навичками професійної діяльності, а саме:

- засвоєння прийомів професійної діяльності; система jTviiHb і навичок виконання професійних функцій;

- формування професійних умінь і мотивів професійних досягнень в цілісному навчально-виховному процесі (цілі, зміст, методи, засоби, організаційні форми);

- визначення перспектив розвитку особистості студента;

- відпрацювання глибини і міцності знань у студентів, політичної і громадської культ>фи, закріплення професійни.х >тмікь і навичок навчально діяльності.

І\^1

Здійснюється:

- відпрацювання механізмів цілісного системного характеру предметів природничого циклу, які викладаються на природничому факультеті, узгодження їх з розробкою нового змісту шкільної освіти;

- опрацювання технології! модернізації предметів природничого циклу, наприклад, кафедра хімії повністю забезпечена програмами ПК з хімії.

Рівень майстерності включає продукцію нового в педагогічній технології. З цією метою здійснюється:

- методологічна розробка і модернізація теоретичних курсів природничих дисциплін, які створюють міцну базу для професійної підготовки і екологічної грамотності;

- виконання професійної діяльності викладач-студент на творчому рівні;

- науковий аналіз і оновлення теоретичних основ, змісту і методології проведення педагогічних і фахових практик в світлі нових вимог і підходів;

- залучення студентів до наукової роботи кафедр.

Творча, різнопланова робота професорсько-викладацького складу по підвищенню професійної майстерності, самовдосконаленню дозволила підійти до створення моделі професійної підготовки майбутнього вчителя. Основні ї"ї положення:

1. Професійна підготовка націлена на передачу майбутньому вчителю професійної культури, яка включає: мотивацію, знання, досвід, творчість.

2. Підготовка вчителя повинна бути не предметно, а професійно спрямована, що підносить значення методики викладання спеціальних дисциплін. Без методики педагогічний університет не відбудеться як вищий педагогічний навчальний заклад, а вчитель не стане Вчителем.

3. Професійна підготовка вчителя повинна моделювати зміст і структуру вчительської діяльності. Основу педагогічної діяльності складають такі уміння:

- проектувальні;

- вміння планувати будь-який вид роботи;

- адаптаційні;

- мотиваційні;

- організаційні;

- комунікативні;

- пізнавальні;

4. Професійна підготовка студента повинна формувати його індивідуальний стиль, це означає, що в кожному студентові викладач повинен розвивати особистість, індивідуальність і здійснювати індивідуальний підхід.

5. Фундаменталізація освіти - глибоке оволодіння сучасними основами наук.

6. Професійна Підготовка вчителя передбачає диференційовану оцікк\' ке тільки знань, але й професійних умінь і навичок.

7. Професійна підготовка спрямована на формування вчителя-дослідника, для якого основою діяльності є культ пізнання. Дана модель професійної підготовки майб)пгнього вчите.тія має відкритий характер. її основними рисами є:

- наукова праця студентів і викладачів;

- свобода вибору дисциплін;

- навчання у зручіюму місці, темпі;

- відсутність обмежень на стартовий освітній рівень;

- сучасні засоби навчання, засновані на інформаційних технологіях;

- інтеграція у свгіовий інтеграційний простір;

- ЗМІНИ парадигми від підготовки вузького на підготовку висококультурного" спеціаліста;

- відновлення і розвиток традицій української школи, національної освіти;

- методична підготовка до роботи в профільній загальноосвітній школі. Якість освітнього процесу вимагає наявності формування таких загальних

базових компетенцій:

• професійного підходу до озброєння сучасними знаннями;

• вміння інтегрувати відповідні знання в професійних функціях;

• наукового підходу, тобто вміння застосовувати відповідні теорії в професійній практиці;

• уміння використовувати знання, навички, інтуїцію в різноманітних професійних ситуаціях;

• творчого та комплексного підходу до вирішення проблем;

• комунікативних умінь і навичок;

Diviirixiyi DruK-uny Dairi ViiuaDjiinvDivA ^Jj^ni\.i4n,

усвідомлення соціальної відповідальності. Забезпечення якості вищої освіти включає:

- наявність необхідних ресурсів, вирішальними з яких є кадрові, а також інформаційні, матеріальні, наукові;

- організацію навчального процесу, ш;о відповідає сучасним світовим тенденціям розв>іТку;

- контроль освітньої діяльності ВНЗ та якості підготовки фахівців.

Програма курсу «Педагогічні технології: теорія та практика»

Програма для студентів усіх спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів Опис предмета навчального курсу

Курс: підготовка бакачаврів	Напрям, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної дисципліни
Кількість кредитів, відповідних ECST: 1,5 Модулів: 2 Модуль 1(аудиторпа рсЬ'ота) Модуль II (індиеідуйлгіиі навчйльно-дослгдна робота) Змістових модулів: 4 Яудиторнй робота - 3 Індивідуальна навчальнс-дослідна pofotna — 1 Загальна кількість годин: 54	Шифр та назва напрячу: 0101 Педагогічна освіта Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр	Обоє 'язкова Рік підготовки: 3 Семестр: V Лекції:!0 Семінари: 6 Лабораторно-практичні заняття: 18 Самостійна робота: 12 іноііЄіиуш'ьно і'іооото.: о Вид контролю: залік

Мета Сучасні тенденції гуманізації освіти, орієнтація на вияв індивідуальності кожного учня ставлять серйозні вимоги до особистості педагога, розвитку його творчого потенцісшу та рівня науково-методичної підготовки. У цьому контексті цілком виправданим є намагання ознайомити майбутніх учителів з теорією і практикою використання педагогічних технологій, виникнення яких є об'єктивним поопесом еволютїії освіти, основою педагогічної майстерності.

Ідея програми - допомогти майбутньому учителю зорієнтуватися у сучасних процесах, які відбуваються в освітньому просторі, збудити його думку до шляхів вдосконалення системи освіти у XXI столітті, актуалізувати проблему власної професійної готовності до виконання педагогічних обов'язків, сформувати настанову на сприймання педагогічної діяльності як творчого процесу.

Зміст програми орієнтує майбутніх учителів на сприймання педагогічної технології як певної системи, яка має цільові орієнтації, науково-філософське обґрунтування теорії та практики педагогічної майстерності, концепції розвитку майбутнього вчителя, особливостей змісту методичного забезпечення процесу навчання. При цьому важливим є орієнтація студентів на осмислення дидактичної, соціально-психологічної сутності педагогічної технології, її стратегії, ефективного використання в ході викладання фахових дисциплін.

Обов'язковими умовами досягнення ефективності в роботі зі студентами за даною програмою є реалізація принципу інтеріоризації ~ перехід від діалогу "зовнішнього" у діалог "внутрішній", від колективного обговорення до індивідуальної творчості; побудова занять на засадах комунікативного підходу у навчанні, використання імітаційного моделювання педагогічної діяльності, тренінгових ^тірав. Важливою складовою успіху у навчанні є широке використання педагогічного досвіду, шкільної практики організації навчального процесу.

Робота за програмою допоможе студентам визначити пріоритети у майбутній педагогічній діяльності, накреслити перспективи професійного самоудоскона-лення.

Зміст програми Модуль І (аудиторна робота)

Змістовий модуль 1 Зміст програми лекційного курсу (10 гад.)

Лекція №1 Тема: Педагогічні технології у сучасному педагогічному просторі

(2 год.)

Поняття "педагогічна технологія". Історія розвитку вітчизняних та зарубіжних освітніх технологій. Актуалізація проблеми в сучасних умовах переходу на нові державні стандарти освіти. Варіативність поглядів на технологізацію сфери освіти. Співвідношення стандарту і творчості у педагогічній діяльності.

Педагогічна техниіюгія як наука про раціональні шляхи та сішсоби навчання і як система принципів, алгоритмів, регуляторів організації навчально-виховного процесу.

Рівні педагогічних технологій: загальнопедагогічні, предметні, локально-модульні. Класичні та альтернативні технології; інноваційні технології, технології авторських закладів освіти.

Основні якості сучасних педагогічних технологій, критерії технологічності: концептуальність, системність, керованість, ефективність, відтворюваність. Джерела новітніх технологій (соціальні перетворення в житті, розвиток науки і передового педагогічного /досвіду, аналіз досвіду минулого, здобутки етнопедагогіки). Наукові засади формування педагогічних технологій: філософські положення як

регулятиви методологічного забезпечення розробок; сучасні концепції засвоєння соціального досвіду, управління діяльністю освітніх закладів.

Гуманістичні тенденції у цільових орієнтаціях вітчизняних освітніх технологій: перехід від педагогіки авторитарної до педагогіки гуманістичної; побудова навчально-виховного процесу на гуманно-особистісному підході до дитини; єдність навчання і виховання; розвиток пізнавальних і творчих здібностей учнів; створення умов для самовираження і самоствердження учнів.

Педагогічні технології і педагогічна майстерність учителя. Роль особистості учителя в умовах технологізації навчально-виховного процесу. Збереження національних традицій навчання як духовного спілкування вчителя з учнями.

Умови продуктивного використання шкільних технологій у навчально-виховному процесі.

Лекція №2 Тема: Технології, побудовані на активізації пізнавальної діяльності учнів (2 год.)

Сутність принципу активності учня у навчанні. Показники пізнавальної активності школярів. Актуальність проблеми в умовах розвитку Європейського освітнього простору. Активність учнів у навчанні як показник його ефективності в системі авторитарної та гуманістичної педагогіки.

Об'єктивні передумови зниження активності учнів у навчанні(антагонізм між метою вчиїеля і метою учнів; жорстка заданість процесу навчання "згори"; нерівноправність позиції вчителя і учнів у навчанні). Негативні наслідки примусового навчання.

Пошуки і формування технології активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці в 70-80-х pp. XX століття. Характеристики технології як системи. Цільові орієнтації: перехід від навчання-насилля до навчання-захоплення; розвиток пізнавальних процесів, мотиваційної емоційно-вольової сфери учнів; стимулювання самостійності і творчості школярів, створення умов для їх самореалізації та самовихованіїя.

Концептуальність положення технології: пізнавальна активність як діяльне пізнання світу, умова духовного розвитку особистості; фактором розвитку активності школяра є формування пізнавального інтересу; пізнавальна активність є передумовою формування ціннісного ставлення до знань, перетворення навчальної інформації з об'єктивно цікавої на об'єктивно "особистісно значущу".

Рівні пізнавальної активності учнів: репродуктивний, реконструктивний, творчий. їх порівняльна ефективність.

Особливості методики навчання; використання інформаційних, евристичних, дослідницьких методів. Методики формування мотивів навчальної діяльності, виховання стійких пізнавальних інтересів, навчання стратегії мислення, актуалізації творчого потенціалу учнів.

Майстерність учителя в активізації пізнавальної діяльності учнів: визначення мети і надзавдання уроку; конструювання діалогічної взаємодії з учнями; використання евристичних методик навчання; створення атмосфери спільного інтелектуального пошуку; комунікативне забезпечення успішної пізнавальної діяльності учнів, співробітництво з учнями.

Педагогічні ефекти використання технології активізації пізнавальної діяльності учнів у досвіді вчителів-новаторів.

Лекція №3 Тема: Технологія особистісно орієнтованого навчання (2 год.)

Особистісно орієнтоване навчання: визначення, сутність, завдання (за I.e. Якиманською).

Індивідуальний стиль діяльності учителя: орієнтація на "результат"; "розвиток".

Організація навчальної діяльності учнів з низьким рівнем досягнень у навчанні.

Відставання: ознаки, причини.

Уплив мотивації на успішність навчальної діяльності. Як підвищити мотивацію до навчання. Мотивація успіху і мотивація відчуття страху, невдачі. Тест-опитувальник "Мотивація успіху у навчанні" А. Реана.

Мотиваційний тренінг

Стимулювання процесу навчання. Шляхи до успіху: Бажання досягти успіху, віра в успіх, самопереконання, спеціальні знання, творчість, планування конкретних шляхів, наполегливість, співробітництво з іншими людьми.

Поради для досягнення успіху у навчальній діяльності.

Педагогічні задачі по проектуванню змісту і відбору способів діяльності учнів.

Задачі по зміні ставлення до навчання.

Задачі на застосування методу "приклад"

Задачі на зростання самостійності. Задачі на прояв і розвиток творчості.

Задачі на педагогічне стимулювання.

Ситуації створення успіху і забезпечення зростання досягнень.

Лекція №4 Тема: Ігрові технології у навчанні (2 год.)

Ігрова діяльність та її функції в модельній праці (розважальна комунікативна, самореалізації, терапії, корекції, соціалізації). Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, М.Є.Маркова про роль ігрової діяльності в розвитку дитини. Взаємозв'язок гри, навчання і праці.

Головні риси гри (С.А.Шмаков): вільна діяльність, творчий характер діяльності емоційна піднесеність, наявність правил.

Використання гри як методу навчання на уроці: як самостійної технології на уроці, як елементу більш загальної технології, як технології проведення всього уроку.

Різновиди гри згідно сюжетної завершеності: повноцінні ігри; ігрові завдання; ігрові елементи.

Ігрові педагогічні технології як група методів і прийомів організації педагогічного процесу у формі різних педагогічних ігор. Спеціалізація педагогічних ігор.

Класифікація ігрових технологій у навчальному процесі (Г.К. Селевко). За характером ігрової методики: предметні, сюжетні, рольові, ділові, імітаційні, драматизації. Спектр цільових орієнтацій педагогічних ігрових технологій: дидактичний, виховний, розвиваючий, соціалізуючий.

Ігрові технології в середньому і старшому шкільному віці.

Помилки у використанні гри в навчальному процесі (театралізований монтаж, загравання, заорганізованість).

Ділові ігри, їх модифікації: імітаційні, операціональні, рольові, діловий театр, психо- і соціодрами.

Технологія ділової гри: етап підготовки, проведення (ґрунтовна робота над завданням, міжгрупова дискусія); етап аналізу і узагальнення.

Рольові позиції в ДІЛОВІЇ! грі за ставленням до змісту роботи, за організацією роботи, за соціально-психологічними позиціями.

Гра як прийом в організації діяльності учнів: ігрові прийоми встановлення контакту, вилучення в діяльності, аналізу діяльності.

Технологія театральної педагогіки у формуванні й реалізації задуму спільного уроку. Використання методики відкритої режисерської дії для перетворення спільного уроку у процесі колективної творчості. Моделювання ситуацій і залучення класу до співгри - основа режисури шкільного уроку. Факти і позиції -етапи розвитку наскрізної педагогічної дії (вихідна подія, основна, центрального, головна). Структурні компоненти дидактичної гри.

Правила гри в умовах шкільного уроку (дотримання смислових акцентів виключення критики, заохочення асоціювання, дозвіл на відзначення ідей, висловленої іншими).

Майстерність вчителя в запровадження ігрових технологій; уміння зчитувати справжній смисл поведінки учнів, цілі і мотиви їх поведінки,

- здатність швидко входити в контакт підтримувати високий тонус взаємодії;

- уміння задавати неочікувані питання, гострі питання;

- уміння бути обережним у висловлюваннях, здатність здійснювати емоційну і інтелектуальну підтримку учнів, володіти ігровими прийомами підтримки дисципліни в процесі гри.

Лекція №5

Тема: Сучасні педагогічні технології інноваційних і авторських шкіл (2 год.)

Інноваційна і авторська школа як педагогічний феномен. Поняття авторської (інноваційної) школи як навчально-виховного закладу, діяльність якого побудована на ориіінальних (авторських) ідеях і технологіях і являє собою нову освітню практику.

Основні типи авторських шкіл в контексті історії світової педагогіки; виховні заклади І.Г.Песталоцці, С.Френе, Я.Корчака, С.Т.Шацького, А.С.Макаренка; школи М.Монтессорі, Р.Штейнера, Л.М.Толстого, В.М.Сороки-Росинського, В.О.Сухомлинського, Ф.Ф.Брюховецького тощо.

Авторська школа як полісистема.

Навчальний, трудовий, художньо-естетичний, духовно-релігійний, спортивний і науково-дослідницький компонент авторської технології. Критеріальні ознаки системної варіативності авторських шкіл: інноваційність, альтернативність, концептуальність навчально-виховного процесу, системність і комплексність, соціально-педагогічна доцільність, результативність.

Розвиток сучасних концепцій авторської школи - одна з тенденцій і засобів реформування освіти в Україні. Положення про авторську школу.

Історія руху авторських шкіл; конкурс "Авторська школа "Евріка": проблеми, пошуки, лауреати". Реалізованості ідеї інноваційної школи і їх автори: школа адаптуючої педагогіки Е.О.Ямбурга і Б.О.Бройде, школа самовизначення О.Н.Тубєльського, школа-парк М.О.Балабаня, агрошкола О.О.Католікова, школа завтрашнього Дня Д.Ховарда, школа діалогу культур В.Біблера, авторської школи М.П.Гузика, Д.Лебєдєва, Є.Єрьоміної, О.А.Захаренко, А.М.Щепіна, С.Маріясіна, М.Чумарної та ін.

Методи психолого-педагогічної діяльності і оцінювання результатів діяльності навчально-виховного комплексу авторської школи.

Семінарське заняття №1 Тема. Педагогічні технології у сучасному освітньому просторі (2 год) Питання для обговорення:

1. Сутність поняття «педагогічна технологія». Конструктивний підхід до організації навчання в школі.

2. Сучасні навчальні технології: моделі, структура, класифікація.

3. Учитель як технолог навчального процесу. Сутність і зміст діяльності.

4. Критерії технологічності діяльності учителя.

Опорні поняття: технологія, технолог, педагогічна технологія, навчальна технологія, технологічна модель навчання, предметоцентрична модель навчання, педоцентрична модель навчання, процес навчання, структура навчання, технологічна операція, технологічна схема, технологічна карта, педагогічна діяльність учителя, критерії технологічності (концептуальність, системність, доцільність, логічність, відтворюваність), наскрізний оперативний зворотний зв'язок, критеріальне оцінювання, описова схема навчання, конструктивна схема навчання, відтворюваний навчальний цикл, діагностична мета навчання.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Беспалько В.И. Слагаемые педагогической технологии. - М.: Педагогика, 1989.-С.З.

2. Бєлий В. Роль і місце технології в освітянській політиці. Погляд практика з "глибинки" // Директор школи, 2004. - №18. - С 7-9.

3. Боголюбов В.И. Педагогическая технология: эволюция понятия // Сов. педагогика.- 1991.-№9.-С.123-128.

4. Буркова Л. Технології в освіті // Рідна школа. - 2001- №2.- С. 18-20.

5. Гузеев В.В. Поколения образовательных технологий: технологии образования в глобальном информационном сообществе // Химия в школе. - 2004. - №2. -С.12-17.

6. Епишева О. Что такое педагогическая технология // Школьные технологии.-2004.-№1.-С.З 1-36.

7. Карпенчук С. Педагогічна технологія: антропологічний підхід. // Рідна школа.-2001.-С. 20-21.

8. Кларин М.В. Педагогическая технология в учебном процессе: Анализ зарубежного опыта. - М., 1998;

9. Техіюлогические модели обучения // Школьные технологии. - 2003. - №6. - С.3-22.

9. Кларін M.I. I знову про навчальні технології. // Завуч. - 2000. - №3.-С.5-6.

10. Назарова Т.С. Педагогические технологии: новый этап эволюции // Педагогика. - 1997. - №3. - С.20-27.

П.Нісімчук А. Педагогічна технологія: Підручник. - Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2005. - 144с.

12. Нісімчук А.С., Падалка О.С, Шпак О.Т.Сучасні педагогічні технології: Навчальний посібник. - К.,2000. - С.9-15.

13. Олійник О. Про трактування поняття "педагогічна технологія". - Рідна школа, 2004. - №2. - С 16-18.

14. Олійник О. Про трактування поняття «педагогічна технологія» // Рідна школа. - 2004. - №2. - С16-18.

15. Освітні технології: Навчально-методичний посібник (Заг.ред. О.М. Пєхоти. -К.:А.С.К., 2001. - С16-25.

16. Педагогіка: Навчальний посібник / В.М. Галузяк, М.І. Сметанський, В.І. Шахов. - 2-е видання, випр. і доп. - Вінниця: Книга-Вега, 2003. - С.194-208.

17. Педагогічний пошук: Кн. для вчителя. // Упоряд. І. Баженова.-К.:Рад. школа, 1989.-496 с

18. Педагогічні технології. Досвід. Практика: Довідник // Ред. кол. П.І. Матвієнко, С.Ф. Клепко та ін. - Полтава: ПОІПОПП, 1999. - С.10-15, 350-356.

19. Подласый И.П. Учитель, рынок, технология. Школьные технологии.-2003.-№2.- С.З-10; Где помогут технологии? // Школьные технологии. - 2003. - №3.-С. 10-26.

20. Саранцев Г.И. Теория, методика и технология обучения // Педагогика. -1999.-№1.-С. 19-24.

21. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии. - М.: Нар. образование, 1998. - С.14-33.

22. Слуцкий В.И. Личность и технология в педагогическом процессе // Педагогика. - 2002. - №6. - С.84-88.

23. Черновол-Ткаченко Р. Нові педагогічні технології // Директор школи. -2001.-№41.-Сб.

24. Ярошенко Л., Кушнір А. Перспективні освітні технології сьогодні // Директор школи. - 2001. - №21 -22. - С11.

Лабораторно-практичне заняття №2 Тема. Технології навчання мисленню (2 год) Питання для обговорення:

1. Сутність поняття «активність особистості». Пізнавальна активність як вид активності особистості школяра.

2. Активізапія навчально-пізнавальної діяльності школярів. Рівні, способи та шляхи здійснення.

3. Психолого педагогічні умови забезпечення ефективності формування пізнавальної активності школярів у різних видах їх діяльності.

Опорні поняггя: активність особистості, пошукова активність, пізнавальна активність, активі іація пізнавальної діяльності, творче мислення, інертність мислення, реконструктивне, репродуктивне, творче мислення.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Альтшуллеп Г.С. Найти идею. Введение в теорию решения изобретательных задач. - Новосибирск: Наука, 1986. - 156 с.

2. Берлина С.А. Применение технологии витагенного обучения в воспитании познавательного интереса учащихся к математике // Школьные технологии. -2003.-№2.-С. 139-141.

3. Ильясов И. Критическое мышление: организация процесса обучения // Директор школы. - 1995. - №2. - С. 50-55.

4. Лозова В.1. Пізнавальна активність школярів: Навч. посібн. - Харків: Основа, 1990. - С 8-13,24-29.

5. Миерович М, Шрагина Л. Основы культуры мышления // Школьные технологии. - 1997. - №5. - С. 7-12.

6. Педагогічний пошук / Укл. І.Н. Боженова. - К.: Рад. школа, 1988. - 496 с.

7. Педагогічна технологія. Досвід. Практика: Довідник / Ред. код. П.І. Матвієнко, С.Ф. Клепко та ін. - Полтава: ПОІПОПП, 1999. - 256 с.

8. Родари Дж. Грамматика фантазии. Сказки по телефону. - Алма-Ата: Мек-птеп, 1982. - 132 с.

9. Рентенберг В., Бондаренко С. Пошукова поведінка - умова ефективного навчання // Зауч. - 2001. - №22. - С 2-3.

Ю.Селевко Г.К. Педагогические технологии на основе активизации и интенсификации деятельности учащихся // Современные образовательные технологии: Учеб. пособие. - М.: Народное образование 1998. - С. 45-56.

П.Сопіна В. Шляхи розвитку нових освітніх технологій // Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2003. - №13. - С 11-12.

12. Шамова Т.Н. Активизация учення школьников. - М.: Педагогика, 1982. 13. Шрагина Л. Логика воображения. - М.: Народное образование, 2001.

14. Щукина Г.И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе. - М.: Просвещение, 1976. - 176 с.

15. Уайтхед А.Н. Изобретательные работы по философии. - М.: Прогресс, 1990.-302 с.

16. Урбански А. Начало с учетом конца... или Какой может быть система образования через 10 лет // Директор школы. - 1994. - №4. - С. 79-87.

Змістовий модуль 2

Лабораторно-практичне заняття №3

Тема. Технологія створеним проблемної ситуаиії на vpoui в умовах

інтерактивного навчання (2 год.)

Питання для обговорення:

1. Концептуальні положення технології (Д. Дьюі).

2. Характер навчально-пізнавальної діяльності, спрямованої на постановку і розв'язання проблеми:

2.1. Способи і прийоми створення проблемної ситуації;

2.2. Характеристика прийомів діяльності вчителя і учнів на етапі аналізу проблемної ситуації та її усвідомлення;

2.3. Гіпотеза як специфічна інформаційно-пізнавальна суперечність;

2.4. Перевірка гіпотези - ретроспективний аналіз процесу постановки і розв'язання

проблеми.

3. Методи колективного розв'язання проблеми (проблемна бесіда, диспут, дискусія, сюжетно-рольова гра).

4. Умови ефективного застосування проблемного навчання.

Опорні поняття: проблемне навчання, проблемна ситуація, навчальна проблема, евристична бесіда.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Брушлинский А.В. Психология мышления и проблемное обучение. - М.: Знание, 1983.-211 с.

2. Булгаков В.И. Проблемное обучение - понятие и содержание // Воспитание школьников. - 1985. - №8. - С. 25-32.

3. Данилова Л. Розвивати пізнавальну активність учнів // Рідна школа. -2002.-№6.-СІ8-20.

4. Лернер И.Я. Проблемное обучение. - М.,1974. - 64с.

5. Матюшин М.А. Проблемные ситуации в мышлении и обучении. - М., 1972.-208с.

6. Махмутов М.И. Проблемное обучение. Основне вопросы теории. -М.,1975.-367с.

7. Махмутов М.И. Организация проблемного обучения в школе. - М.,1977. -238с.

8. Мартинець A.M. Нові педагогічні технології: інтерактивне навчання // Відкритий урок. - 2003. - №7-8. - С.28-31.

9. Нові освітні технології // Завуч. - 2003. - №19. - С 14-19.

10. Соколова М.Ю. Как активизировать познавательную деятельность учащихся // Педагогика. - 2001. - №7. - С.32-36.

И.Селевко Г.К. Современные образовательные технологии. М.: Народное образование, 1998. - С.57-73.

12. Тарасевич Н.М. Майстерність спілкування вчителя під час вивчення нового матеріалу. Діа^тог у процесі бесіди // Педагогічна майстерність - К.: Вища школа,2004. - С.356-366.

13. Хуторскоії А.В. Технология эвристического обучения // Школьные технологии. - 1998. - №4. - С.55-75.

Семінарське заняття №4 Тема. Технології особистісно орієнтованого виховання (2 Год) Питання для обговорення:

1. Сутність особистісно орієнтованого навчання, його завдання.

2. Ознаки особистісно орієнтованого навчання.

3. Структура особистісно орієнтованої технології навчання.

4. Принципи особистісно орієнтованих технологій навчання.

5. Уплив мотивації на успішність навчальної діяльності.

6. Стимулювання процесу навчання.

Опорні поняття: особистісно орієнтований підхід, особистісію орієнтована технологія навчання, індивідуальність, особистість, самоакгуалізуюча особистість, самовираження, суб'єкт, суб'єктність,Я-концепція, вибір, педагогічна підтримка..

ЛІТЕРАТУРА

1. Бех І.Д. Авторський семінар: «Особистісно орієнтоване виховання -стратегія розвитку сучасної освіти в Україні» // Відкритий урок 2000-2001. - С. 13-20.

2. Бондаревская Е.В. Смыслы и стратегии личностно ориентированного воспитания // Педагогика. - 2001. - № 1. - С. 17-24.

3. Клокер Н. До концепції особистісно-орієнтованої школи // Світло. - 1999. -№3.-С.17-19.

4. Оніщенко М. Психологічне здоров'я учнів в умовах особистісно орієнтованого навчання. ~ Біологія і хімія в школі - 2002. - № 3. - С 9-10.

5. Подмазін С. Особистісно орієнтована освіта як особливий вид діяльності // Директор школи. - 2002. - № 8. - С 4-5.- газ.

6. Чернега Н. Особистісно зорієнтоване навчання: сучасні підходи. - Рідна школа-№9.-2001.-С 13-14.

235 •

Лабораторно-практичне заняття №5 Тема. Технологія шкільного уроку-діалогу (2 год.) Питання для обговорення:

1. Гуманістичне та авторитарне навчання. Сутність, результативність, перспективи розвитку.

2. Поняття діалогу у навчанні.

3. Технологія уроку-діалогу. Технологічна схема уроку-діалогу.

4. Критерії ефективності уроку-діалогу з позиції вчителя і учнів.

Опорні поняття: діалог, авторитарне навчання, гуманістичне навчання, урок-монолог, урок-діалог, діалогічне навчання, надзавдання уроку, комунікативне забезпечення уроку, рефлексивне управління діяльністю учнів у навчанні, актуалізація пізнавального досвіду учнів, мотивація теми уроку, особистісний сенс навчання, учень-суб'єкт навчання, самоактуалізація, персоналізація, активізація учня у навчанні, критерії навчального діалогу, співробітництво у навчанні, співпереживання, співроздуми.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества. -К.,1991.-С.5-10,46-96.

2. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. - М., 1987.

3. Концепція продуктивного навчання//Завуч.- 2000.-№36.-С. 1-8.

4. Мороз О.Г., Омеляненко В.Л. Перші кроки до майстерності. - К., 1992.-С.15-18,45-50.

5. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін., За ред. І.А. Зязюна. - 2-ге вид., допов. і переробл. - К.: Вища школа, 2004. - С166-184, 328-415.

6. Словник термінології з педагогічної майстерності. - Полтава, 1995. - 64с.

7. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві / Вибр. твори: у 5 т. - Т.2. - К., 1976. - С.452-454,470-437,478-481.

Лабораторно-практичне заняття №6 Тема: Технологія створення успіху в навчанні (2 год.) Питання для обговорення:

1. У чому сутність успіху і які його ознаки? Чим відрізняються поняття «успіх» і «ситуація успіху»?

2. У чому полягає специфіка роботи з різними категоріями учнів?

3. Виділіть і дайте характеристику компонентам технології створення ситуації успіху в навчанні.

4. Проаналізуйте найпродуктивніші технології створення ситуації успіху в навчанні.

Опорні поняття: успіх, повний успіх, неповний успіх, ознаки успіху, констатований успіх, передбачений успіх, очікування особистості, стан неадекватного оптимізму, стан тривожного очікування, узагальнювальний успіх, ситуація успіху, саногенне мислення, патогенне мислення, щастя, нещастя, технологія створення ситуацій успіху, прийом створення ситуації успіху.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Белкин А.С. Ситуация успеха. Как её создать: Кн. Для учителя. - М.: Просвещение, 1991. - 169с.

2. Освітні технології: Навчально-методичний посібник / Під заг ред. О.М.Пєхоти. - К.: АСК. - 2002. - С.198-213.

236 -

3. Карпенчук С.Г. Теорія та методика виховання: Навчальний посібник. -2-ге видання, донов, і переробл. - К.: Вища школа,2005. - С.215-234.

4. Кузьменський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. - К.: Знання - Прес, 2003. - С.108-109,213-218,298-301.

5. Тюріна Т. Духовна педагогіка: Витоки, сутність і перспективи розвитку. -Львів: СПОЛОМ, 2005. - С147-164.

6. Бех І. Педагогіка успіху: виховні втрати та їх подолання / Вища освіта України. - 2005. - №2. - С.59-65

7. Коносавська О. Як навчити дітей співпрацювати // Рідна школа. - 2005. -№3.-С.33-35.

Лабораторно-практичне заняття №7 Тема. Технологія організації рефлексії навчальної діяльності:..ПортсЬель учня" Питання для обговорення:

1. Поняття «Портфеля учня» як однієї з новітніх технологій, мета її впровадження.

2. Технологія створення «Портфеля учня», принципи її використання.

3. Процедура захисту «Портфеля учня».

4. Спільне в технології ПУ і досвіді Ш.А. Амонашвілі.

Опорні поняття: особистісно орієнтоване навчання, рефлексія, технологія «Портфель учня», самооцінка, самоконтроль, самоспостереження.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования. - М.: Академия, 2001. - С. 123-132.

2. Амонашвили Ш.А. Здравствуйте, дети. - М.: Просвещение, 1988. -С.185,189-195.

Змістовий модуль 3

Лабораторно-практичне заняття №8 Тема. Гра в педагогічній творчості вчителя (2 год.) Питання для обговорення:

1. Гра та її роль у розвитку учня.

2. Класифікація ігор у навчальному процесі.

3. Технологія ділової гри.

4. Соціоігрова педагогіка, її сутність.

5. Майстерність учителя в організації ігрової взаємодії на уроці.

6. Місце ігрових прийомів на уроці з фаху.

Опорні поняття: гра, дидактична гра, ігрові прийоми, інтелектуальне і психологічне стимулювання у грі, рольова гра, ділова гра, соціоігрова педагогіка, відкрита режисерська дія.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Аникеєва Н.П. Игровая позиция педагога // Аникеева Н.П. Воспитание игрой.-М.: Просвещение, 1987.-С. 113-123.

2. Букатов В.М., Ершова А.П. Я иду на урок: Хрестоматия игровых приёмов обучения. - М.: Первое сентября, 2000. - 227 с.

• 237

3. Гриньова М.В., Вовк К.Ю. Ділова гра як метод педагогічних комунікацій // Організація навчальної діяльності підлітків з низьким рівнем досягнень при вивченні предметів природничого циклу. - Полтава, 2001. - С 99-110.

4. Жорник О. Використання дидактичних ігор у навчанні // Рідна школа. -2000.-№4.-С 63-64.

5. Літовка 3. Ділові ігри в школі // Завуч. - 2000. - №2. - С 14-15.

6. Мінакова С. Дидактичні ігри як засіб пізнавання природи // Рідна школа. -2000. - №6. - С 66-67 (біологія).

7. Осадчук Р.І. Дидактичні ігри в навчальному процесі // Педагогіка і психологія. - 1996. - №4. - С 102-111.

8. Пидкасистый П.И., Хайдаров Ж.С. Технология игры в образовании. - М., 1996.

9. Редькина Т. Игровые уроки // Математика. - 2002. - №2. - С. 1-2.

10. Самоукина Н.В. Организационно-обз^ающие игры в образовании. - М., 1996.

11. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии. - М., 1998. - С. 56-60.

12. Січкар О. О. Ігрові ситуації на уроках у V-VII класах // Рад. школа, 1998. - №9.-С 31-34.

13. Форостюк Т. Урізноманітнюємо форми занять // Дивослово. - 2000. -№10.-С 35-38.

14. Шаталов В.Ф. Игра - дело серьёзное // Шаталов В.Ф. Педагогическая проза. - М.: Педагогика, 1980. - С. 63-80.

15. Янголь Л.В. Світ чудовий - світ казковий: урок-конкурс на звання "кращій знавець українських та зарубіжних казок" 5 клас // Зарубіжна література в навчальних закладах. - 2000. - №7. - С. 58-59 (та інші сторінки цього журналу).

Лабораторно-практичне заняття №9 Тема: Технологія навчання у співробітниитві (2 год.) Питання для обговорення:

1. Групові технології, мета їх застосування, концептуальні позиції.

2. Групові форми навчання в історії педагогіки і в сучасному освітньому просторі.

3. Варіанти організації групової роботи на уроці.

4. Умови ефективного співробітництва.

5. Технологія співробітництва на різних етапах уроку.

Опорні поняття: групова робота, парна форма організації навчальних занять, індивідуальна робота, співробітництво, рольова участь, гетерогенний і гомогенний склад груп, однорідна і диференційована групова робота, бригадна і ланкова форми роботи, навчальний діалог

ЛІТЕРАТУРА:

1. Букатов В., Ганькина М. Режиссура школьного общения. - К.: Шкільний світ, 2005. - С.52-89.

2. Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении: О коллективном способе работы: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1991. - С. 7-60,134-165.

3. Лийметс Х.И. Групповая работа на уроке. - М.: Знание, 1975. - С. 30-47.

4. Лозова В.І., Троцко А.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навч. посібник. - Харків: ОВС, 2002. - С.353-357.

• 238 •

5. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования/ Под ред. Е. Полах - М.: Просвещение, 2001. - С. 24-64.

6. Нор. К.Ф. Технологія організації групової навчальної діяльності школярів //Освітні технології: Навчально-методичний посібник / За заг.ред. О.М. Пєхоти. -К.:А.С.К.,2002.-С.74-85.

7. Педагогічна майстерність: Підручник /І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос та ін.: За ред. І.А.Зязюна. - 2-ге вид., допов. і переробл. - К.: Вища шк., 2004. - С 366-382.

8. Шевченко С.Д. Школьный урок: как научить каждого. - М.: Просвещение, 1991. -^. 48-49, 75-90,101-103.

Семінарське заняття № 10 Тема. Педагогічні технології авторських шкіл (2 год.') Питання для обговорення:

1. Авторська щкола як педагогічне явище.

2. Попередники сз^асних інноваційних шкіл в історії світової освіти.

3. Авторська школа як альтернатива традиційній школі. Принципові відмінності і якісні критерії авторського навчального закладу.

4. Авторська школа як педагогічна полісистема.

5. Авторський навчально-виховний заклад як сучасна освітня практика. Технології най відоміших авторських шкіл: характеристика і порівняння.

Опорні поняття: авторська школа, авторська (інноваційна) школа, педагогічна технологія авторської школи, агрошкола, школа завтрашнього дня, школа адаптуючої педагогіки, українознавча школа.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Берша/і-'кая Д.С. Педагогическая деятельность и взгляды С. Шацкого. -М., 1973.

2. Готра Н. Школа майбутнього // Дивослово. - 1998. - №1. - С. 47-49.

3. Захаренко А.А. Село и школа // Народное образование. - 1989. - №1.

4. Католиков А.А. Моя семья. - М.: Педагогика, 1990.

5. Корчак Я. Избранные педагогические произведения: / Сост. и авт. примеч. С. Рубенчик; Всгупит. статья М. Кондакова, М.Шабаевой, А. Левина. - М.: Педагогика, 1979.-473 с.

6. Лебедев Д. Внимание: авторская школа // Педагогический весник. - 1990. -№8.-С.1.

7. Монтессори М. Помоги мне сделать это самому / Сост. и авт. вступ, ст. М.В. Богуславский, Г.Б. Коротов. - М.: Карапуз, 2002. - 272 с.

8. Педагогічні технології. Досвід. Практика: Довідник. - Полтава: ПОШОПП, 1999.-376 с.

9. Песталоцци И.Г. Избранные педагогические сочинения: В 2-х т. - Т. 1.-2. / Под ред. В.А. Ротенберг, В.М.Кларина. - М.: Педагогика, 1981.

10. Сбрусва А.А., Рисіна М.Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навч. Посібник. - Суми: Сум ДПУ, 2000. - 208 с.

П.Селевко Г.К. Авторские программы, педагогичеси технологии, инновационные школы. - Ярославль, 1997.

12. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: Учеб. пособие. - М.: Народное образование, 1998. - С. 219-244.

13. Сорока-Росинский В.Н. Школа Достоевского. - М.: Знание, 1978. -48 с.

■ 239

14. Сухомлинский В.А. Павлышская средняя школа: Обобщение опыта учеб.-воспитат. работы в сел. сред, школле. - 2-е изд. - М.: Просвещение, 1979. -396 с.

15. Управление развитием школы // Под. ред. М.М. Поташника, В.С, Лазарева.-М., 1995.

16. Ховард Д. Школа Завтрашнього дня. - М., 1993.

17. Чумарна М. Навчатися можна тільки в радості // Початкова школа. -1993.-№11.-С.38,39.

18. ПІащсий С.Т. Работа для будущего: Докум. повествование: Кн. для учителя / Сост. В.И. Малинин, Ф.А. Фрадкин. - М.: Просвещение, 1989. - 222 с.

19. Ямбург Е.А. Школа для всех. - М.: Новая школа, 1996.

Лабораторно-практичні заняття №11-12

Демонстрація і аналіз творчих розробок студентів

„Калейдоскоп творчих уроків" (4 год.)

Розробка конспекта уроку-діалогу з використанням інноваційних технологій.

Тема - за вибором студента. Демонстрація фрагменту уроку в аудиторії. Перше

заняття проходить у групі(підгрупі), друге - на курсі.

Модуль II (індивідуальна навчально-дослідна робота)

Змістовий модуль 1 Виконання Індивідуального навчально-дослідного проекту, вивчення досвіду шкіл м. Полтава та області

В основі педагогічних технологій закладені засади гуманізації, навчання мисленню, створення проблемної ситуації в умовах інтерактивного навчання, особистісно орієнтованого виховання і навчання, організації успіху учителя і учня, рефлексії і саморегуляції навчальної діяльності.

Курс „Педагогічні технології: теорія і практика" побудований згідно вимог Болонського процесу, враховуючи дидактичні засади формування саморегуляції навчальної діяльності майбутнього вчителя.

Модернізація системи вищої освіти в Україні (Закон "Про вищу освіту" та низка нормативних актів Міністерства освіти і науки України) має деякі спільні ознаки з Болонським процесом (уведення ступеневої системи освіти), але за більшістю напрямів йому не відповідає.

Болонський процес (назва походить від університету в Болоньї, Італія, де були досягнуті відповідні домовленості) полягає у запровадженні^ єдиних критеріїв і стандартів, які застосовуються у Європейському просторі. Його головна мета полягає в консолідації зусиль наукової та освітянської громадськості й урядів країн Європи для істотного підвищення конкурентноздатності Європейської вищої освіти і науки у світовому вимірі, також для підвищення ролі цієї системи у соціальних перетвореннях.

Процес структурного реформування національних систем освіти, зміни освітніх програм і інституційних перетворень має відбуватися за такими головними напрямами: прийняття зручних та зрозумілих градацій дипломів, ступенів і кваліфікацій; уведення двоступеневої системи освтіи; впровадження єдиної системи кредитних одиниць; визначення та дотримання європейських стандартів якості освітніх послуг; усунення перепон для розширення мобільності студентів, викладачів, дослідників та управлінців вищої школи.

Визначено дії для досягнення цілей Болонського процесу: прийняття системи легкозрозумілих і адекватних ступенів; прийняття системи двоциклової освіти (доступеневе і післяступеневе навчання); запровадження - системи накопичення кредитів (ЄСТ8); сприяння мобільності студентів і викладачів (усунення перешкод для їхнього вільного пересування); забезпечення високоякісних стандартів вищої освіти; сприяння європейському підходу до вищої освіти (запровадження програм, курсів, модулів з "європейським" змістом); навчання протягом усього життя; спільна праця вищих навчальних закладів і студентів України як компетентних, активних і конструктивних партнерів у заснуванні та формуванні європейського простору вищої освіти.

Двоетапна система вищої освіти запроваджується на основі двох юіючо-вих навчальних циклів: незакінчена вища (додипломна) освіта і закінчена вища (післядипломна) освіта, при чому тривалість першого циклу - не менше трьох років.

Учений (академічний) ступінь, що присвоюється після першого циклу, на європейському ринку праці має сприйматися як відповідний рівень кваліфікації. По завершенні першого циклу вищої освіти присвоюється вчений (академічний) ступінь бакалавра.

Кінцевим результатом другого циклу навчання протягом одного-двох років має бути вчений (академічний) ступінь магістра, як у багатьох європейських країнах. Навчання у другому циклі йде за індивідуальною програмою, у складанні якої активну участь беруть студент та науковий керівник.

При здобутті вченого ступеня мають видаватися стандартизовані Додатки до дипломів, які містять детальну інформацію про навчання, призначену для навчальних закладів і потенційних роботодавців.

У вищій школі України має бути впроваджено кредитно-модульна система організації навчального процесу та система об'єктивного педагогічного контролю знань.

Підставами для запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу в Україні є наступне:

1. Інте^зація до Європейського простору вищої освіти;

2. Входження до Болонського процесу;

3. Вступ до Світової організації торгівлі;

4. Реалізації дистанційної форми вищої освіти.

Упровадження модульно-кредитної системи у вищій школі України має на меті досягнення відповідності стандартам європейської системи освіти, яка виходить із знань, умінь та навичок, які є надбанням випускника. Останнє неможливе без запровадження такого багатоцільового механізму як Європейська кредитно-трансферна та акумулююча система (ЄСТ8).

Ця система запроваджується на інституціональному, регіональному, національному та європейському рівнях і є однією з ключових вимог Болонської декларації 1999 р.

Створення системи кредитів має полегшити порівняння закінчених курсів і сприяти максимальному підвищенню мобільності студентів.

Кредит (credit) - умовна одиниця виміру навчального навантаження студента при вивченні якоїсь складової навчальної програми чи окремої дисципліни (курсу), засвоєної студентом під час навчання.

Кредити GCTS - це скоріше відносне, а не абсолютне мірило навчального навантаження студента. Вони лише визначають, яку частину загального річного навчального навантаження займає один елемент навчального плану в закладі чи факультеті, який призначає кредити.

Таким чином, CCTS - кредит - це одиниця виміру виконаної студентом роботи (від 1 до 60). Останнє містить у собі прослуховування лекцій, семінарське заняття, практичну і самостійну роботу.

Слід зазначити, що у вітчизняній системі навчання навантаження вимірюється у годинах аудиторних занять з тієї чи іншої дисципліни, яку студент має вивчити. Але години - це кількісний показник, він не пов'язаний з якістю, тоді як у системі ЄСТ8 розмірність навчання визначається кількістю кредитних балів, які потрібно набрати для отримання диплома. Наприклад, щоб стати бакалавром, студент повинен набрати 240 кредитів. Це можна зробити протягом 1 року, а можна набирати поступово протягом чотирьох років. Кредити - це своєрідна "ціна" дисципліні, і чим ближчий її зміст до суті спеціальності, якої має набути випускник, тим вища її "вартість". Кредити "збираються" до "кредитної сумки", 65% якої мають становити кредити з нормативних, обов'язкових дисциплін, а інші можна набрати з елективних, або вибіркових, дисциплін. Таким чином, вітчизняна система навчання певною мірою наближається до стандартів ЄСТ8.

Кредити ЄСТ8 є кількісним еквівалентом оцінки (від 1 до 60), призначеної для елементів навчального плану, щоб охарактеризувати навчальне навантаження студента, що вимагається для їх завершення. Вони відображають кількість роботи, якої вимагає кожен елемент навчального плану відносно загальної кількості роботи, необхідної для завершення повного року академічного навчання у закладі, тобто лекції, практичні роботи, семінари, консультації, виробнича практика, самостійна робота - в бібліотеці чи вдома - і екзамени чи інші види діяльності, пов'язані з оцінюванням. ЄСТ8, таким чином, базується на повному навантаженні студені а, а не обмежується лище аудиторними годинами.

Окремі вищі навчальні заклади України мають досить вагомі напрацюван-ня з упровадження елементів ЄСТ8, зокрема з модульно-рейтингової системи оцінювання знань студентів.

Нагальною потребою є розширення впровадження елементів ЄСТ8 за рахунок уведення кредитно-модульної системи формування навчальних програм; посилення ролі самостійної роботи студентів та змін педагогічних методик, упровадження активних методів та сучасних інформаційних технологій навчання.

Як свідчить практика, час на сесійний контроль при сучасній системі організації навчального процесу використовується нераціонально. Відстрочка зворотного зв'язку на кінець семестру не дозволяє приймати оперативні, виховні й дидактичні заходи щодо підвищення якості навчання (контроль будь-якого процесу після його завершення неможливий).

За кредитно-модульної системи організації навчального процесу в вищих навчальних закладах зміст навчальних дисциплін розподіляється на змістові модулі (2-4 за семестр). Змістовий модуль (розділ, підрозділ) навчальної дисципліни містить окремі модулі (теми) аудиторної і самостійної роботи студента. Кожен змістовий модуль має бути оцінений.

Студент інформується про результати оцінювання навчального модуля як складової підсумкового оцінювання засвоєння навчальної дисципліни.

Підсумкове оцінювання засвоєння навчального матеріалу дисципліни визначається без проведення семестрового екзамену (заліку) як інтегрована оцінка засвоєння всіх змістових модулів з урахуванням "вагових коефіцієнтів".

Студент, який набрав протягом семестру необхідну кількість балів, має можливість:

- не складати екзамен (залік);

- поглиблено вивчити окремі розділи (теми) навчальних дисциплін, окремі навчальні дисципліни, які формують кваліфікацію, що відповідає сучасним вимогам ринку праці;

- використати час, відведений графіком навчального процесу на екзаменаційну сесію, для задоволення своїх особистих потреб.

Студент, що набрав протягом семестру менше необхідної кількості балів, зобов'язаний складати екзамен (залік).

Кредитно-модульній системі як невід'ємному атрибуту Болонської декларації надаються дві основні функції. Перша - сприяння мобільності студентів і викладачів та спрощення переходів з одного університету до іншого. Друга - аку-мулююча, чітке визначення обсягів проведеної студентом роботи з урахуванням усіх видів навчальної та наукової діяльності. Сума кредитів визначає, на що здатний студент, який навчається за тією чи іншою програмою.

Запровадження кредитно-модульної системи є важливим фактором стимулювання ефективної роботи викладача і студента, збільшення часу їх безпосереднього індивідуального спілкування в процесі навчання.

Модулі конструюються як системи навчальних елементів, об'єднаних ознакою відповідності визначеному об'єкту професійної діяльності. Останні розглядаються як певний обсяг навчальної інформації, який має самостійну логічну структуру і зміст, що дозволяє оперувати цією інформацією в процесі розумової діяльності студеііта.

Оцінювання успішності студентів за системою CCTS відбувається по 100-бальній шкалі.