Вимоги безпеки під час застосування кисню

12.2.1 Влаштування і прокладання трубопроводів газоподібного кисню повинно відповідати вимогам Інструкції, щодо проектування тру­бопроводів газоподібного кисню, затвердженої у встановленому порядку.

При проектуванні згаданих трубопроводів для підприємств чорної металургії необхідно дотримуватися вимог НАОП 1.2.10-1.10-86 у частині прокладання киснепроводів.

12.2.2 Розміщувати кисневу арматуру в приміщеннях щитів керу­вання технологічними агрегатами не дозволяється.

12.2.3 Кисневе устаткування, киснепроводи і арматура перед їх монтажем і встановленням повинні бути знежирені у випадку пере­вищення норм жирових забруднень на їх поверхнях. Арматура не підля­гає знежирюванню перед монтажем, якщо знежиреня її було проведено на заводі-виготовлювачі, що підтверджено супровідними документами, або відповідним клеймуванням.

12.2.4 Киснепроводи, що прокладені в зоні підвищеної температури, або інтенсивного тепловипромінювання, повинні бути тепло ізольовані.

12.2.5 Методи визначення і норми жирових забруднень на поверх­ні устаткування і трубопроводів, що контактують з киснем повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.052-81 "ССБТ. Оборудование, работающее с газообразным кислородом. Общие требования безопасности".

12.2.6 Методи і періодичність знежирювання устаткування повинні бути встановлені у нормативно-технічній документації на кис­неве устаткування.

Використовувати для знежирювання устаткування і трубопроводів чотири хлористий вуглець не дозволяється.

12.2.7 Киснепроводи, арматуру і кисневе устаткування необхід­но захищати від попадання на них мастил, жирів та інших горючих речовин.

12.2.8 Для ущільнення кисневої арматури застосовують матеріали за ГОСТ 12.2.052-81.

Не дозволяється застосування на киснепроводах арматури із спла­вів на основі титану.

12.2.9 Розбирати вентили і міняти ущільнювальні елементи вентилей кисневих балонів у цехах, що їх використовують, не дозволяється.

12.2.10 Перевірка щільності киснепроводів (рукавів) і армату­ри проводять мильним розчином не рідше одного разу на півроку з записом результатів перевірки у журналі.

Перевірка щільності за допомогою вогню або тліючих предметів – не дозволяється.

1.2.11 Випробування киснепроводів на стійкість з виявленням витоків необхідно провадити гідравлічним способом пробним тиском, який складає 1,25 робочого. Для киснепроводів, що працюють під тиском не більше ніж 1,6 МПа (16 кгс/см), які змонтовані на опорах і не розраховані на навантаження при заповненні киснепроводів водою, допускається про­ведення пневматичних випробувань на стійкість.

12.2.12 Киснепроводи необхідно заземляти при уводі у будинки цехів і при виводі з них на контур заземлення цехових електроустановок.

В місцях фланцевих з*єднань повинні бути встановлені постійні струмопровідні перемички.

12.2.13 Киснепровод, що підлягає ремонту, від­ключають від діючих киснепроводів і продувають повітрям, азотом або парою до зниження вмісту кисню в ньому не більше 23% (об”ємних), що необхідно контролювати дворазовим аналізом.

Проводити продування киснепроводів повітрям від поршневих компресорів не дозволяється.

12.2.14 Всі роботи, щодо ремонту киснепроводов і кисневих пристроїв слід виконувати не менше ніж двома особами за на­рядом-допуском.

У приміщенні для персоналу, що обслуговує кисневе господарство, повинен бути умивальник, мило і рушник,

12.2.15 Вогневі роботи на киснепроводах і кисневому устатку­ванні проводять у відповідності до вимог пунктів 15.1.23 і 15.1.24 цих Правил.

12.2.16 Відкриття і закриття арматури, встановленої на киснепроводах необхідно проводити повільно, не допускаючи різких змін параметрів і великих швидкостей руху кисню по трубопроводу для запобігання займання киснепроводу або окремих його елементів.

12.2.17 Інструмент, що застосовується для обслуговування киснепроводів і кисневих пристроїв, повинен бути обміднений, знежирений і помічений блакітною смугою.

12.2.19 Кисневе устаткування фарбують у блакитний колір або наносять смугу блакитного кольору згідно ГОСТ 14202-69.

На кисневому устаткуванні, за винятком засобів індивідуально­го захисту, повинен бути напис "Кисень! Небезпечно!". Напис слід наносити чорною фарбою на блакитному фоні, або блакитною фарбоіо по будь-якому фоні.

12.2.20 У приміщеннях, де розташовані кисневі пристрої,пали­ти і користуватися відкритим вогнем не дозволяється.

12.2.21 Руки, спецодяг, спецвзуття і рукавиці персоналу, що обслуговує киснепроводи і кисневі пристрої, повинні бути не забруд­нені мастилом. Палити і підходити до відкритого вогню після закін­чення роботи дозволяється тільки після провітрювання одягу. Вішати одяг на фланці або вентилі киснепроводів не дозволяється.

12.2.22 У випадку займання киснепроводу, або виникнення пожежі в районі його розташування, киснепровід слід негайно відключити.

12.2.23 Рукава (шланги), що застосовуються для ремонтних по­треб і пропалювання льоток, сталевипускних отворів, шпурів, повинні відповідати класу Ш за ГОСТ 9356-75 "Рукава резиновые для газовой сварки и резки металлов. Технические условия".

На гумових рукавах не дозволяється, щоб були жирові, масляні забрудненя, тріщини, розриви.

Металеві трубки для пропалювання повинні бути сухі і не мати слідів мастила. Мінімальна остаточна довжина трубки при пропалюванні повинна бути не менше ніж 1,5-2,0 м.

Кріплення рукавів до штуцерів, а також трубокдо рукавів проводять спеціальними затискачами, що виключають можли­вість їх зриву.

12.2.24 При відборі кисню від трубопроводу, арматуру для приєднання рукавів розміщують у металевій шафізотвора­ми, або щілинами для вентиляції.

Дверці шаф під час роботи повинні бути відкриті. При відсутності працівника, який користується вентилем, шафу закривають на замок.

Підвальне пофарбування шаф і сигнально-попереджувальні написи на них повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.008-75 "ССБТ. Производство покрытий металлических и неметаллических неорганических. Общие требования безопасности".

Розведення киснепроводів у цехах повинно відповідати проекту.

12.2.25 При відсутності на підприємствах кисневих станцій допускається застосування газоподібного кисню у балонах.

Для централізованого подавання кисню повинен бути влаштований розподільний пристрій (рампа), з якого кисень подається до місць його використання.

12.2.26 Кисневу рампу розташовують на нульовій від­мітці в окремому вогнестійкому приміщенні.

Приміщення рампи обладнують вентиляцією, опаленням та освітлен­ням. Палити і користуватися відкритим вогнем у приміщенні рампи не дозволяється.

12.2.27 Шланги (рукава), що застосовуються для підводу кисню до місць використання, повинні бути гнучкі.

12.2.28 Кисневі балони у приміщенні рампи встановлюють у спеціальні стояки, що виключають можливість їх падіння.

Редуктор рампи розміщують поза стінкою приміщення, а загальний вентиль - у приміщенні рампи.

Періодично необхідно розбирати і прочищати редуктор.

12.2.29 Запас балонів зберігають на складах, що пе­редбачені проектом.

Спільне зберігання в одному приміщенні балонів з киснем і го­рючими газами не дозволяється. Зберігати і транспортувати балонів на підприємстві слід здійснювати за інструкцією, затвердженою роботодавцем.

12.2.30 При зберіганні, транспортуванні і поводженні з кисне­вими балонами необхідно виключити можливість забруднення їх маслом.

Використання кисню з балонів з несправним редуктором або ма­нометром не дозволяється..

12.2.31 Пристрій для приєднання кисневих рукавів (шлангів) при ремонтних роботах слід розташовувати у зручних і без­печних місцях.

12.2.32 Для обслуговуючого персоналу, який працює у місцях, де можливо утворення підвищеної концентрації кисню, необхідно застосовувати,одяг виготовлений з гладких, компактних, неворсистих тканних матеріа­лів з антистатичними додатками. Використання комбінованих компози­цій з тканин штучного і природного волокна не дозволяється.