Вимоги безпеки під час застосування азоту і аргону

12.3.1 До роботи на устаткуванні, що використовується у технологічному процесі, при веденні якого застосовуються азот або аргон, і в зоні якого проходять трубопроводи, заповнені цими газами, допускаються особи не молодше 16 років, що пройшли медич­ний огляд, навчання за фахом і у яких є посвідчення на право експлуатації цього устаткування.

12.3.2 У кожному цеху, де встановлено устаткування, що вико­ристовує аргон або азот, слід призначати особу, відпові­дальну за безпечну експлуатацію аргоно- і азотопостачання.

Особи, відповідальні за безпечну експлуатацію цих систем, а також резерв кадрів на їх заміщення, повинні пройти перевірку знань спеціальних Правил безпеки при роботі з азотом і аргоном.

12.3.3 Монтаж і експлуатація об'єктів використання трубопро­водів азоту та аргону необхідно здійснювати у суворій відповідності до проекту.

Не дозволяються зміни в технологічних схемах, конструкції та режимі роботи зазначеного устаткування і трубопроводів без погодження з автором проекту і відділом головного енергетика.

12.3.4 На всі діючі і знов запроваджені до експлуатації об'єк­ти використання азоту чи аргону необхідно складати інструкції з безпечної експлуатації всіх видів устаткування та їх взаємодії, затверджені у встановленому порядку. Інструкції слід розміщувати на робочих місцях і видавати обслуговуючому персоналу під розпис.

12.3.5 Приміщення, в яких проводяться роботи з азотом чи аргоном концентрація кисню у повітрі яких може знижуватися нижче 19% за обсягом, слід обладнувати припливно-витяжною вентиляцією. Необхідність влаштування вентиляції та кратність обміну повітря повинні визначатися проектною організаціаю.

12.3.6 Необхідно, щоб конструкція систем продування азотних чи аргонних тру­бопроводів виключала можливість надходження цих газів у приміщення.^:

12.3.7 Цехова інструкція з безпечного застосування азоту чи аргону повинна передбачати порядок дій персоналу при первинному заповненні трубопроводу азотом чи аргоном або після його ремонту.

12.3.8 Крім загальноцехової схеми азото- і аргонопроводів повинні бути схеми азото- і аргонопостачання кожної дільниці та агрегату. Позначені схеми слід розміщувати на робочих місцях обслуго­вуючого персоналу.

12.3.9 На кожному підприємстві необхідно складати перелік приміщень з технологічним устаткуванням, де вміст кисню за обсяговою часткою може бути менше ніж 19% (у аварійній ситуації) із зазна­ченням видів і періодичності контролю, а також заходів, щодо норма­лізації повітря. Перелік цих місць повинен бути затверджений роботодавцем.

Приміщення слід обладнувати знаками безпеки у відповід­ності до вимог

ГОСТ 12.4.026-76.

12.3.10 Приміщення та місця, де можливо зниження концентрації кисню нижче ніж 19%, необхідно забезпечувати стаціонарними або пере­носними газоаналізаторами.

12.3.11 Прокладання трубопроводів газоподібного аргону в зем­лі чи в траншеях і приямках не дозволяється.

12.3.12 Не дозволяється використання азоту чи аргону для ви­падкових робіт і цілей, не передбачених проектом (обдування одягу, устаткування тощо).

12.3.13 Необхідно, щоб трубопроводи азоту та аргону не мали переми­чок з іншими газопроводами, не передбаченими проектом.

12.3.14 Посудини газифікаторів та інші посудини з рідким азо­том чи аргоном, що встановлені зовні будинків споживачів, треба розташовувати біля стін, що не мають отворів на відстані 1 м від габаритів посудини.

Віконні отвори на відстані 6 м в кожний бік і на 3 м вверх від габаритів посудин не повинні мати елементи, що відкриваються. Визначені вимоги не поширюються на посудини, у яких розняття зливо-наливних пристроїв розташовані від стіни будови більше ніж на 9 м.

12.3.15 Перевірку щільності азото- і аргонопроводів необхід­но проводити щомісячно. Перевірку щільності газопроводів та арматури необхідно здійснювати обмилюванням, а за допомогою переносного газоаналізатора проводити контроль за вмістом кисню у приміщен­ні.

12.3.16 Трубопровід азоту чи аргону може бути включений до роботи при наявності таких документів:

- паспорту трубопроводу;

- ак­тів випробувань і паспортів арматури;

- актів випробувань трубопро­водів на щільність і міцність;

- актів прийманню КВПіА;

- сертифікатів на матеріали труб;

- сертифікатів на зварювальні матеріали;

- списку зварників, що брали участь у зварюванні трубопроводу з указанням номерів посвідчень і клейм;

- схеми трубопроводів;

- інструкції з безпечного застосування азоту чи аргону.

12.3.17 При виявленні витоку газу або розриву трубопроводу необхідно огородити небезпечну зону, вивести з неї людей, вимкнути пошкоджену ділянку трубопроводу і після цього усунути витік.

12.3.18 Газозапірну арматуру слід розміщувати у шафіз дверцятами, що замикаються.

На арматурі і шафах повинні бути прикріплені плакати і зробле­ні написи: "Аргон - небезпечно!", "Азот – небезпечно!".

12.3.19 Експлуатація системи азото- і аргонопостачання з про­пусками в арматурі фланцевих та інших з'єднань не дозволяється.

12.3.20 Не дозволяється усунення пропусків у фланцевих з'єднанях при тиску в трубопроводі вище атмосферного.

12.3.21 З'єднання трубопроводів за допомогою гнучкого шлангу не дозволяється.

12.3.22 При з'єднанні трубопроводу з робочим агрегатом, меха­нізмом, приладом за допомогою гнучкого шлангу необхідно перевірити робочий тиск у шлангу, який не повинен бути більше максимально допустимого тиску в трубопроводі.

До трубопроводу гнучкий шланг слід приєднати через спеціальні штуцери з хомутами. На трубопроводі перед штуцером необхідно встановлювати відсікаючу арматуру.

12.3.23 В закриті приміщення, де встановлено устаткування, що використовує азот чи аргон, і де відсутні прилади контролю, дозволяється заходити тільки при роботі вентилятора по закінченні часу, що дозволяє провести триразовий обмін повітря.

Кнопку вмикання вентилятора слід встановлювати перед входом у приміщення, де можливий витік азоту чи аргону. Поряд з кноп­кою необхідно встановлювати табличку з позначенням часу, протягом якого здійснюється триразовий обмін повітря.

12.3.24 Трубопроводи азоту і аргону після ремонтів і внесення змін у технологічну схему і конструкцію необхідно підлягати гідрав­лічним або пневматичним випробуванням на щільність.

Випробування на щільність слід проводити у відповідності до вимог, що вказані у проекті.

12.3.25 Виведення устаткування, що використовує азот чи аргон і трубопроводів цих газів у ремонт і приймання їх з ремонту слід оформляти актом.

12.3.26 Ремонтні роботи в газонебезпечних місцях, де встанов­лені об'єкти, що використовують азот і аргон, необхідно провадити за нарядом-допуском після проведення аналізу повітря в цих місцях на вміст кисню. Аналіз повинна проводити в усіх цехах газорятувальна стан­ція, в цехах кисневого виробництва - цехові лабораторії.

Починати роботу дозволяється тільки при вмісті кисню в повітрі. що. аналізується, в межах 19-23%.

12.3.27 Дільницю трубопроводу або агрегату, що ремонтується, необхідно відключити від системи, тиск знизити до атмосферного, на трубопроводі після арматури встановити заглушки. На арматурі слід вивісити плакати: "Не вмикати! Працюють люди!".

12.3.28 Під час ремонту устаткування, трубопроводів, арматури необхідно контролювати вміст кисню в атмосфері, де проводяться ро­боти.

Періодичність проведення аналізів на вміст кисню слід визначати технологією (інструкцією) ремонту і наводити у наряді-допуску.

12.3.29 При вмісті кисню в повітряному середовищі нижче 19% ремонтні роботи треба негайно припинити, а ремонтний персо­нал вивести у безпечну зону.

12.3.30 При встановленні і знятті заглушок контроль вмісту кисню необхідно здійснювати безперервно переносним автоматичним газоаналізатором із звуковою сигналізацією при зміні вмісту кисню вище 21% або нижче 19%.

13 ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА

13.1 Електроустаткування металургійних підприємств повинно відповідати вимогам Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), ДНАОП 0.00-1.21-98 “Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів”

ДНАОП 0.00-1.32-01 “Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок”, ДНАОП 0.00-1.29-97, РД 34.21.122-87.

13.2 Експлуатацію і ремонт електроустановок повинен здійснювати спеціально підготовлений електротехнічний персонал. Вимоги, до цього персоналу, повинні відповідати ПТЕ і ДНАОП 0.00-1.21-98.

13.3 Всі працівники, які обслуговують електроустановки, повинні бути навчені способам надання першої долікорняної допомоги при ураженні електричним струмом.

13.4 Для кожної електроустановки повинні складатися експлуатаційні схеми нормального і аварійного режимів роботи. Усі зміни, що вносяться у схеми електричних з´єднань, слід позначати у схемі з обов´язковим зазначенням ким, коли і з якої причини внесена та або інша зміна. Експлуатаційні електричні схеми та зміни, що внесені в них, повинні затверджуватися посадовою особою, відповідальною за електрогосподарство підприємства, підрозділу.

13.5 В електричних схемах необхідно передбачати захист електроприймачів від перевантаження і коротких замикань.

13.6 Електроустаткування слід заземлювати у відповідності до вимог ПУЕ.

13.7 Електроустаткування повинне підлягати періодичним технічним оглядам і ремонтам у термін, передбачений графіками, затвердженими роботодавцем.

13.8 Перелік робіт, які виконуються за ПОР (проект організації робіт), необхідно визначати посадовою особою, відповідальною за електрогосподарство, і затверджувати роботодавцем.

13.9 Роботи щодо підключення відремонтованого устаткування до діючих мереж і агрегатів, щодо комплексного випробування і переведення устаткування на робочий режим у відповідності до регламенту і інструкцій підприємства повинні проводитися електротехнічним персоналом за замовленням експлуатаційного персоналу.

13.10 Усі неізольовані струмоведучі частини електроустаткування, що встановлене поза електричними приміщеннями, слід огороджувати суцільними огорожами, зняття або відкриття яких можливо тільки за допомогою спеціальних ключів або інструментів, або підняття їх на неприступну та безпечну висоту.

13.11 В приміщеннях з підвищеним пиловиділенням електропроводка та електропускові пристрої необхідно виконувати з урахуванням забезпечування можливості вологого прибирання приміщень, або в цих приміщеннях необхідно забезпечувати підпір повітря не менш ніж 50 Па. При неможливості організації підпору повітря електрообладнання слід застосовувати у пилонепроникному (пилозахищеному) виконанні.

В електромашинних приміщеннях слід передбачати прибирання пилу з електроустаткування пилососом.

13.12 Для захисту працівників від ураження електричним струмом та забезпечення безперебійної роботи обладнання в умовах регулярного вологого прибирання приміщень шафи, пульти та пристрої керування (що виготовляються промисловістю без захисту від попадання вологи), необхідно розміщувати в окремих приміщеннях.

В разі розміщення електроустаткування безпосередньо у виробничих приміщеннях необхідно передбачати заходи щодо захисту їх від попадання вологи (захисні екрани, перегородки, підставки тощо).

13.13 Електродвигуни, що встановлюються на відкритому повітрі та в приміщеннях, де можливе осідання на їх обмотках пилу та інших речовин, що порушують природне охолодження, повинні мати виконання не менш ніж 1Р54.

Електродвигуни, що встановлюються у місцях вологих або особливо вологих, повинні мати виконання не нижче 1Р54 та ізоляцію, розраховану на дію вологи та пилу.

Для електродвигунів, що встановлюються в приміщеннях з температурою повітря більше ніж плюс 40°С, необхідно вживати заходів, які виключають можливість їх неприпустимого нагріву.

13.14 Класи вибухонебезпечних та пожежонебезпечних зон для електрообладнання слід встановлювати відповідно до вимог ПУЕ,

ДНАОП 0.00-1.32-01, НАПБ Б.07.005-86. На вході у виробниче приміщення слід вивішувати напис з вказівкою класу вибухонебезпечної та пожежонебезпечної зони.

13.15 Інструкції з охорони праці для працівників, що працюють на машинах, механізмах, установках з електричним приводом і на електричному обладнанні (електротермічному, електрозварювальному та іншому), а також проводять вологе прибирання приміщень, повинні мати розділ “Електробезпека”.

13.16 Електроінструмент І класу, переносні електричні лампи, знижувальні трансформатори та перетворювачі частоти струму перед застосуванням повинні перевірятися на відсутність замикання на корпус, на справність заземлюючого проводу та ізоляції живильних проводів.

Переносний електрифікований інструмент слід зберігати у кладовій (інструментальній) і видавати працівникам лише на період роботи. Електроінструментом класів ІІ і ІІІ дозволяється працювати без застосування засобів індивідуального захисту в приміщеннях без підвищеної небезпеки ураження працівників електричним струмом.

13.17 На роботах, що пов´язані з небезпекою ураження електричним струмом, повинні застосовуватися засоби захисту відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98, ДНАОП 1.1.10-1.01-97 „Правила безпечної експлуатації електроустановок”, ДНАОП 1.1.10-1.07-01 “Правила експлуатації електрозахисних засобів”.

13.18 Неброньовані кабелі та проводи у виробничих приміщеннях необхідно прокладати відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.32-01 і ПУЕ.

13.19 Для живлення ручних світильників у приміщеннях з підвищеною небезпекою та особливо небезпечних необхідно застосовувати напругу не вище 42В. При наявності особливо несприятливих умов, коли небезпека ураження електричним струмом посилена тіснотою, незручним положенням працівника, зіткненням з великими металевими, добре заземленими поверхнями (наприклад, робота в барабанах, газоходах, топках, млинах, бункерах), для живлення ручних світильників необхідно застосовувати напругу не вище 12 В.

Не дозволяється користуватися автотрансформаторами як джерелом живлення світильників та електроінструменту напругою більше 42 В.

13.20 Штепсельні з´єднання (розетки, вилки), що використовуються на

напругу 12 і 42 В, за своїм конструктивним виконанням повинні відрізнятися від штепсельних з´єднань, що призначені на напругу 127 та 220В.

13.21 Улаштування, обслуговування та експлуатація електрозварювальних установок повинне відповідати вимогам

ДНАОП 0.00-1.21-98, ДНАОП 0.00-1.32-01, ПУЕ, ПТЕ, ГОСТ 12.3.003-86 “ССБТ. Работы электросварочные. Требования безопасности».

13.22 Розміщення зварювального обладнання повинно забезпечувати безпечний і вільний доступ до нього.

13.23. У приміщеннях, де проводяться зварювальні роботи, не дозволяється зберігання легкозаймистих матеріалів.

13.24. Електрозварювальні установки, що застосовуються для зварювання в особливо небезпечних умовах (усередині металевих ємностей, у трубопроводах, колодязях, тунелях, котлах тощо) необхідно обладнувати пристроями автоматичного відключення напруги холостого ходу або обмеження її до напруги 12 В з витримкою часу не більше ніж 1 с.

Дозволяється експлуатація зварювальних установок постійного струму без пристроїв автоматичного відключення напруги холостого ходу або обмеження її до напруги 12 В, якщо в них напруга холостого ходу не перевищує 60 В.

13.25 У пересувних зварювальних трансформаторах зворотний провід необхідно ізолювати так само, як і провід, що приєднаний до електродотримача.

Зварювальні установки на час їх переміщення слід від´єднувати від мережі.

13.26 Електродотримачі для ручного дугового зварювання та різки повинні відповідати вимогам ПУЕ, ГОСТ 12.2.007-8-75 “ССБТ. Устройства электросварочные и для плазменной обработки. Требования безопасности”, ГОСТ 14651-78 “Электрододержатели для ручной дуговой сварки. Технические условия”.

13.27 Під час електрозварювальних робіт не дозволяється використання як зворотного провідника (провідників) мережі заземлення, а також металевих будівельних конструкцій будинків і споруд, трубопроводів і технологічного устаткування.