ПРОГРАМА. Зацікавити, захопити дітей музикою — корінне пи­тання, яке вчитель мусить постійно вирішувати на уроці музики в 1 класі

1 клас

Зацікавити, захопити дітей музикою — корінне пи­тання, яке вчитель мусить постійно вирішувати на уроці музики в 1 класі. Залучення першокласників до музики можна уподібнити до побудови фундаменту, на якому виростуть тематичні поверхи наступних класів. Тому важливим завданням уроків музики в 1 класі є послі­довне й систематичне збагачення музичного досвіду дітей, виховання в них навичок сприймання і виконан­ня музики.

Успіх музичного виховання першокласників залежить від урахування вчителем вікових особливостей дітей - шестиліток, володіння методикою роботи з ними.

Підготовленість першокласника до шкільного життя визначається культурним рівнем сім'ї, соціальним середовищем, розвитком масових засобів інформації. В цьому віці багатшим стає емоційне життя дітей, нагромаджується певний життєвий і художній досвід, значного і рівня досягає мовний розвиток. Діти спроможні роз­повісти про почуте і побачене, висловити свої враження від якоїсь події, викласти свої думки, відчути виразність епітетів і порівнянь.

Відносно добре розвинута наочно-образна пам'ять дітей: вони легко запам'ятовують те, що їх особливо вра­жає, що безпосередньо пов'язане з їхніми інтересами. Помітними стають вияви словесно-логічної пам'яті — діти краще запам'ятовують зрозумілий матеріал.

Водночас слід пам'ятати, що шестиліткам властива легка збудливість, ранимість -психіки, нестійкість ми­мовільної уваги й пам'яті, несформованість, тендітність усього організму, швидка стомлюваність, імпульсивна активність, прагнення до ігрової діяльності, яка для них ще залишається змістом життя. Ця особливість визначає необхідність урізноманітнення діяльності дитини, її постійної активізації шляхом постановки нових і цікавих завдань, чергування форм індивідуальної й колективної роботи тощо.

Спостерігаються значні відмінності в музичному розвитку дітей залежно від їхніх індивідуальних особливостей. Одні з них "музичні" за всіма показниками, інші І відрізняються своєрідним поєднанням окремих музичних здібностей. Так, здатність сприймати і переживати музику може поєднуватися з посередніми голосовими даними; і добрий розвиток музичного слуху не завжди супроводжується схильністю до творчості; одні діти можуть слухати музику не відволікаючись, інші не уявляють, що це таке — спеціально слухати музику тощо.

Водночас можна виокремити й загальні риси музичного розвитку, властиві першокласникам:

1. Діти мають певний досвід спілкування з музикою, різноманітнішою стає музична діяльність. Виконання пісень і танців, утілення музично-ігрових образів у русі І набуває виразності, що свідчить про змогу учнів передати своє ставлення до музики. У них з'являються улюблені пісні, танці, ігри, вони здатні навіть мотивувати свої му­зичні вподобання, оцінювати твори, виявляти художні інтереси.

У дітей помітними стають вияви музичних здібностей, особливо у сфері мелодійного слуху. Учні можуть пізнати знайому пісню, визначити характер музики, виділити найяскравіші засоби музичної виразності. У них поступо­во налагоджується вокально-слухова координація, дифе­ренціюються слухові відчуття — більшість дітей здатна розрізнити високі й низькі звуки в інтервалах квінти, кварти, терції.

2. У сфері сприймання музики можливості дітей до­сить широкі: їм доступні такі основні жанри, як пісня, та­нець і марш, близька музика зображального характеру. Через незначний обсяг довільної уваги першокласників, твори повинні бути невеликими за обсягом, з яскравим музичним образом.

3. У сфері співу можливості дітей залежать від попе­редньої музичної підготовки: їх співацький діапазон мо­же складатися від кількох звуків до октави і більше. Вод­ночас у всіх дітей голосовий апарат ще не сформувався, дуже тендітний, змикання складок крайове. Це вимагає обережного й послідовного розвитку діапазону голосу, обмеження сили звучання.

4. У сфері творчості можливості першокласників такі: вони легко відгукуються на різні творчі завдання, можуть імпровізувати на заданий образ, створювати ритмічні й мелодичні імпровізації на дитячих музичних інструмен­тах, інсценізувати знайому пісню або інструментальну п'єсу зображального характеру.

Підкреслимо, що в межах означених можливостей у першокласників спостерігаються значні індивідуальні відмінності, пов'язані з фізіологічними особливостями, станом здоров'я, умовами життя і діяльності. Відтак і го­товність дитини до навчання в школі може бути різною.

Особливості загального й музичного розвитку дітей шестилітнього віку визначають конкретний зміст та мето­дику навчання і виховання на уроках музики.

Для першокласників навчання є новим видом діяль­ності. Тому великого значення набуває адаптаційний період, який проходить повільно й нелегко. Вже з перших уроків слід привчати дітей до правил поведінки на уроці, до того, що під час звучання музики не можна займатися сторонніми справами, розмовляти. Коли в класі звучить і музика, ніхто не повинен піднімати руку, навіть коли він; готовий відповісти на поставлене вчителем запитання.

У навчанні першокласників важлива роль належить ігровим прийомам, змінам ситуацій, чергуванню слухових і моторно-рухових дій, використанню наочності, поєднанню живого виконання музики із записом.

Тематика програми 1 класу дає змогу залучати дітей до активної музичної діяльності, спрямовувати їхнє музично-естетичне виховання протягом навчального року і послідовність тем у програмі визначається завданням розвитку в дітей здатності до співпереживання тих по­чуттів і думок, які виражає музика, до осягнення худож­ньо-образної суті музичного мистецтва в найпростіших утіленнях; необхідністю засвоєння музичної мови.

Теми програми взаємопов'язані між собою й орієнтують учителя на формування музичного сприймання у процесі різноманітної музичної діяльності дітей: у співі, ¹ слуханні музики, грі на дитячих музичних інструментах, і виконанні ритмічно-танцювальних рухів тощо. Саме різноманітність видів музичної діяльності на уроках ро­бить їх особливо привабливими, дає можливість усім дітям так чи інакше виразити своє ставлення до музики, активізує дитячу моторику.

Програма не вимагає, щоб першокласники оперували і спеціальними термінами, адже їм доступні лише початкові узагальнення. Тому знання про музику, які діти здо­бувають, повинні безпосередньо пов'язуватися з їхніми практичними діями.

Уроки музики будуються залежно від конкретного І змісту: як правило, діти на уроці слухають два—три твори, співають поспівки й пісні, виконують танцювальні І рухи й ведуть танки, беруть участь у музичній грі, в інсценуванні пісень. Вчитель повинен вести урок як живу, вільну імпровізацію (звичайно, ретельно підготовлену), і постійно пам'ятаючи про свій обов'язок — виховувати в дітей музичну культуру.

Доцільно починати урок з входу дітей до класу під звуки музики (маршу або танцю), що створює відповідний емоційний фон, націлює їх на уважне вслуховування в музику і вираження її характеру в рухах, виробляє навички координації найпростіших рухів рук і ніг під музику.

Навчаючи співу, прийомів музикування, слід спиратися на вроджену здатність дітей до наслідування. Однак наслідувальний спосіб навчання, якщо лише ним обме­житися, легко набуває бездумного характеру. Тому треба заохочувати дітей до вільного вираження у співі та грі власних почуттів і уявлень, вчити стежити за розвитком музики, обмінюватися враженнями, порівнювати твори, виражати їх зміст Пластичними рухами. Головне, не дава­ти дітям готових оцінок і суджень, які вони мають за­пам'ятати, а ставити їм запитання, на які б вони са­мостійно знаходили відповіді.

Вимоги вчителя щодо характеру звучання та інших практичних завдань будуть зрозумілішими дітям, якщо вони випливатимуть з художнього образу пісні чи поспівки. Слід частіше залучати дітей до оцінки якості співу (власного чи ровесників), прагнути до певної завер­шеності у виконанні. Це допоможе учням відчути насоло­ду від власного і колективного співу.

На уроках також розучуються танцювальні рухи, тан­ки, інсценізації, засвоюються прийоми гри на дитячих музичних інструментах, причому, основна увага спрямо­вується на те, щоб діти у своїх рухах виражали пластич­ний відгук на музику. Слід прагнути до невимушеності й виразності рухів, їх тісного зв'язку з музикою. Важливо заохочувати використання засвоєних раніше елементів танцю у музичних іграх, створення власних рухів, привча­ти дітей реагувати на зміну контрастних побудов, підкреслювати за допомогою рухів особливості фразуван­ня, динаміки, ритму. У цьому виявляється танцювальна творчість дітей.

Використання дитячих музичних інструментів вносить в урок цікавий елемент гри. Наприклад, весь клас може брати участь у виконанні українського народного танцю "Аркан", підкреслюючи грою на бубні початок фраз, ви­конуючи на "стукалочках" ритмічний рисунок, проплескуючи пульс танцю тощо.

При виборі музичних інструментів, визначенні ритму й характеру звучання акомпанементу завжди слід виходи­ти з особливостей конкретного твору.

Робота над поспівками й піснями включає в себе різноманітні завдання з розвитку музичного слуху, голо­су, музично-ритмічного почуття. Цьому сприяють музич­но-ритмічні вправи, які спираються на слухові відчуття в єдності із зоровими та моторними. Малюнки, жести, тан­цювальні рухи допомагають учням засвоїти поняття про високі й низькі, довгі й короткі звуки, визначити напрям і руху мелодії.

Виховуючи в учнів відчуття пульсації під час слухання І маршів, танців і пісень, корисно запропонувати їм виконання різноманітних рухів: крокування, плескання, відстукування, вільного диригування тощо. При виконанні пульсу дзвінкішим ударом виділяти сильну частку, глухішим — слабку.

Паралельно з вихованням відчуття метричної пульсації в дво-, тридольних розмірах слід розвивати вміння розрізняти на слух і в умовному графічному запису довгі й короткі звуки, їх найпростіші сполучення. Пояснення ритмічних одиниць доцільно розпочати з порівняння І пульсації й ритмічного рисунка пісні. Термінів чверть і восьма поки що слід уникати, користуючися назвами ритмічних складів та і ті-ті (дон, ді-лі).

З метою розвитку музичного слуху першокласників доцільніше використовувати елементи відносної сольмізації. Виховання дітей буде успішним лише у тому разі, коли вчитель свідомо працюватиме над розвитком, здібностей учнів, якщо його цікавитиме не сама по собі сольмізація і точне застосування ручних знаків, а ті можливості, які відкриває метод релятивної сольмізації.

Виховання мелодійного слуху рекомендується почина­ти з інтонації в двоступеневому звукоряді (малої терції ЗО — ВІ), потім переходити до трихордових (ЗО — ВІ — РА) і тетрахордових (ЗО — ВІ — РА — ЙО) інтонацій. Поспівки виконувати із самого початку в різних тональностях, із транспонуванням угору й униз, що сприятиме усвідомленню дітьми тотожності інтонацій незалежно від І висоти виконання.

Крім назв ритмічних складів, застосовуються також ручні знаки ладових ступенів, які дають змогу наочно зображати звуковисотний рух мелодії з переданням ритму й водночас виразного характеру руху (плавного або уривчастого, спокійного або енергійного).

Слід прагнути до того, щоб звучання певної мелодії асоціювалося у свідомості учнів із зовнішнім рисунком запису її на дошці — на нотному стані. Спів по нотах вимагає постійного настроювання слуху в ладі, темпі й розмірі.

Від якості музичних занять у 1 класі значною мірою і залежить музичний розвиток молодших школярів у наступних класах. При цьому вчитель не має прагнути до вирівнювання учнів у їх музичному вихованні, оскільки це неодмінно приведе до гальмування розвитку частини дітей. Приділяючи особливу увагу тим дітям, які менш обдаровані музично, він повинен всіляко сприяти роз­витку дітей обдарованих, ставити перед ними індивіду­альні завдання. Вимогливість до учнів відповідно до їх здібностей є однією з умов підтримки одних, і за­побіганням "зірковій хворобі" — інших, музично обдаро­ваних дітей.

Молодший шкільний вік багатий на приховані можли­вості розвитку, які важливо своєчасно помітити і підтри­мати. Однаково недопустимо вважати першокласників менш розвиненими, ніж вони є насправді, як і пе­ребільшувати їхні можливості. Вдумливе ставлення до вікових особливостей фізичного і психічного розвитку дітей дасть учителеві можливість цілеспрямовано, без шкоди для вихованців здійснювати їхнє музичне навчан­ня і виховання.