Тести для самоконтролю

1. Натуральні засоби навчання класифікують на:

а) об’єкти живої природи, об’єкти неживої природи;

б) гербарії, колекції, препарати;

в) моделі, муляжі, прилади.

2. Об’єкти неживої природи це:

а) дерева, кущі, трав’янисті рослини;

б) моделі, муляжі, препарати;

в) колекції ґрунтів, гірських порід, корисних копалин та продуктів їх переробки.

3. До фіксованих предметів живої природи відносять:

а) колекції, гербарії, опудала, препарати, мумії;

б) гірські породи, корисні копалини, гербарії;

в) дерева, кущі, трав’янисті рослини.

4. Допоміжне обладнання з природознавства це:

а) прилади. пристосування, матеріали і предмети, інструменти, хімічний посуд;

б) гербарії, колекції, моделі, муляжі, таблиці;

в) препарати, опудала, мумії, предмети, інструменти.

5. Серед предметів живої природи розрізняють:

а) живі та фіксовані;

б) колекції, гербарії, моделі;

в) муляжі, препарати, гербарії.

6. До зображувальних наочних посібників відносять:

а) гербарії, колекції, моделі, таблиці;

б) таблиці, муляжі, моделі, карти, дидактичні матеріали, ілюстрації;

в) опудала, колекції, моделі, таблиці.

7. До об’єктів живої природи відносять:

а) тварини, опудала, препарати;

б) тварини, трав’янисті рослини, дерева, кущі;

в) колекції, дерева, трав’янисті рослини, дерева, кущі.

8. Географічний майданчик з його обладнанням та вимірювальними приладами використовують:

а) для виконання дослідів;

б) для вимірювань, демонструвань;

в) для ведення систематичних спостережень.

САМОСТІЙНА РОБОТА

1. Скласти фрагмент уроку природознавства, розкрити методику використання засобів навчання на різних його етапах.

2. Виготовитидидактичні картки до окремих уроків

ЛЕКЦІЯ № 4

ТЕМА: МЕТОДИ НАВЧАННЯ ПРИРОДОЗНАВСТВА. КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ПРИРОДОЗНАВСТВА. БЕСІДА, РОЗПОВІДЬ

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ: дидактична сутність та структура методу, структура методу навчання, загально-дидактичний метод, прийом, конкретно-предметний метод, класифікація методів, методи навчання за рівнем пізнавальної самостійності, інформаційно-рецептивний метод, спонукально-репродуктивний метод, метод проблемного викладу, головні критерії вибору методів, бесіда, розповідь.

П ЛАН

1. Дидактична сутність та структура методу навчання.

2. Класифікація методів навчання природознавства з урахуванням їхньої внутрішньої і зовнішньої сторін та логіки пізнавальної діяльності учнів.

3. Функції методів навчання.

4. Характеристика методів та прийомів навчання природознавства.

5. Словесні методи навчання

ЛІТЕРАТУРА ДО ДАНОЇ ТЕМИ: 4, 7, 12, 14, 25, 30, 35, 41

КОНТРОЛЬ ДО ТЕМИ: ТЕСТИ. ПИСЬМОВІ ЗАВДАННЯ

І.ДИДАКТИЧНА СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА МЕТОДУ НАВЧАННЯ

Педагогічний процес являє собою поєднання педагогічної діяльності учителя і навчальної діяльності учнів. Під методом навчання логічно слід розуміти спосіб передачі знань учителем та одночасно спосіб їхнього засвоєння учням.

Метод навчання це упорядковані способи взаємозв’язаної діяльності учителя і учнів, які спрямовані на вирішення; навчально-виховних завдань. Отже метод навчання поєднує дві взаємозв’язані сторони: діючу – вчителя і сприймаючу – учнів.

У філософській літературі метод характеризується як спосіб досягнення мети, як упорядкована діяльність, що спрямована на об’єкт.

Спосіб діяльності розглядається як система послідовних дій, які забезпечують досягнення визначеної мети. Отже метод – це система цілеспрямованих дій, направлених на об’єкт діяльності.

Спосіб діяльності реалізується за допомогою розумових, практичних та предметних засобів. Кожна дія здійснюється відповідними засобами, необхідними не тільки для її виконання, але і для контролю та регулювання, і має три компоненти: моторний сенсорний і центральний, функції яких – виконання, контроль та регулювання дії.

Результат способу діяльності залежить тільки від суб’єкта, його знань, умінь.

У процесі навчання об’єктом діяльності учителя (суб’єкта) є учень, клас, а предметом – навчально-пізнавальна діяльність кожного школяра. Власне педагогічною метою діяльності учителя є всебічний розвиток особистості учня, що досягається тільки у результаті навчально-пізнавальної діяльності дитини.

Педагогічна мета діяльності учителя досягається під час взаємодії з учнем. Учитель визначає дидактичні цілі і підлі своєї діяльності, аналізуючи зміст навчального предмета. Вони передбачають формування в учнів елементів знань та умінь їх застосовувати, розвиток психічних процесів та якостей особистості кожної дитини.

Зміст управлінської діяльності учителя визначається об’єктивними механізмами процесу оволодіння школярами змістом навчального предмета та внутрішніми можливостями дітей.

Способи діяльності учителя та діяльності учня не розглядаються незалежно, вони завжди взаємопов’язані і взаємозумовлені.

Реалізація кожного методу у здійсненні навчання, виховання й розвитку молодших школярів пов’язані насамперед з реалізацією об’єктивного змісту навчально-пізнавальної діяльності учнів у процесі оволодіння певним змістом навчального предмета та взаємодію вчителя, учня, колективу.

II. КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ПРИРОДОЗНАВСТВА З УРАХУВАННЯМ ЇХ ВНУТРІШНЬОЇ І ЗОВНІШНЬОЇ СТОРІН ТА ЛОГІКИ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

На сучасному етапі розвитку шкільної практики при вив­ченні природознавства розроблені й широко використовуються різноманітні методи навчання. Слід відмітити, що у сучасній дидактиці виділяють кілька класифікацій методів:

- за джерелами отримання знань та взаємопов’язаної діяльності учнів і вчителя;

- за рівнями пізнавальної самостійності учнів;

- за характером дидактичних завдань.

Дидакти вважають, що класифікація методів за джерелами отримання знань визначається за зовнішніми ознаками, а процес навчання здійснюється за внутрішніми законами та закономірностями, які й повинні бути відображені у класифікації методів навчання, тому ця класифікація має певні недоліки.

Внутрішніми показниками, на думку М. М. Скаткіна та І. Я. Лерне­ра, являються рівні пізнавальної самостійності учнів, які дають підставу виділити наступні п’ять груп методів навчання:

- пояснювально-ілюстративні;

- репродуктивні;

- методи проблемного викладу;

- частково-пошуковиі, або евристичниі методи;

- дослідницькі методи.

Але, як відмічають дидакти, неправомірно відвертати увагу від зовнішньої сторони методів навчання, бо тільки через неї вчитель може керувати навчально-пізнавальною діяльністю учнів.

Класифікація за джерелом знань є найбільш простою та ши­роко відомо формою і включає такі методи як:

1) словесні

2) наочні

3) практичні.

У першій групі методів джерелом знань є слово, у другій – показ, а у третій – практична робота.

При використанні методів першої групи учні отримують знання у словесній формі із повідомлень учителя або з книг. У разі потреби використовується відповідна наочність. До да­ної групи можна віднести розповідь, бесіду, пояснення, читан­ня підручника. Діяльність учнів полягає у слуханні осмислен­ні знань і наступних усних чи письмових відповідях. Отже, слово тут має вирішальне значення.

При використанні методів другої групи головним джерелом знань виступає показ, демонстрація предметів, речовин. Слово учителя лише спрямовує логіку мислення. Учні на основі спос­тережень осмислюють факти, роблять відповідні висновки, набу­вають нових знань, а іноді і умінь. За даних методів основним джерелом знань є спостереження, а не слово, але слово залишається про­відником навчального процесу.

При використанні третьої групи методів навчання учні отримують знання переважно у процесі практичної діяльності під час лабораторних та практичних занять, екскурсій, слово учителя відіграє інструктивне значення, воно розкриває мету та завдання роботи. Учитель перевіряє хід роботи, керує пізнавальним процесом.

У своїх відповідях учні пояснюють хід роботи, демонструють її результати, роблять висновки.

Класифікація методів на словесні, наочні та практичні дещо штучна. Усі названі групи методів тісно пов’язані між собою і не завжди можна виділити між ними чіткі межі.

Застосування різних методів навчання перш за все, повинно бути спрямоване на стимулювання самостійного мислення учнів. Без збудження мислення не може бути розуміння, а отже свідомого засвоєння знань.

ІІІ. ФУНКЦІЇ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ

Функції словесних методів

Навчальна Організаційна