Основні етапи формування програми реальних інвестицій

Формування програми реальних інвестицій підприємства здійснюється в вісім основних етапів:

Перший етап - обґрунтування головного критерію відбору проектів в інвестиційну програму підприємства. Оскільки генеральною метою дільності будь – якого підприємства є отримання макисмально можливого прибутку, головний критерій відбору проектів має враховувати саме показники ефективності діяльності підприємства. В практиці інвестиційного менеджменту перевага звичайно віддається чистому приведеному доходу або внутрішній нормі доходності в залежності від вижу проекту, можливості проведення складних розрахунків, що передбачає другий показник.

Визначення кількісних значень головного критерію відбору для різних інвестиційних проектів здійснюється на другому етапі. Воно передбачає встановлення кількісного значення критеріального показника для кожної з форм інвестицій і проектів різного характеру (незалежних, взаємопов’язаних, взаємовиключних), що дозволяє приймати скринингові інвестиційні рішення, тобто здійснювати відбір із загальної множини проектів саме тих, що не відповідають кількісному значенню головного критерію відбору в інвестиційну програму.

Рис. 8.2. Етапи формування інвестиційної програми підприємства

Побудова системи обмежень щодо відбору проектів в інвестиційну програму є третім етапом формування програми реальних інвестицій і передбачає встановлення основних і допоміжних нормативних показників. В якості перших встановлюються зазвичай такі:

- один з альтернативних показників ефективності проекту (наприклад, при головному критерії – чистий приведений доход, обмежуючими показниками ефективності можуть бути обрані: мінімальна внутрішня ставка доходності або максимальний дисконтований період окупності);

- максимально допустимий рівень загального ризику проекта;

- максимально допустимий період або мінімальний коефіцієнт ліквідності інвестицій.

Як додаткові нормативні показники можуть використовуватися:

- один з показників ефективності проекту;

- максимально припустимий рівень загального ризику;

- максимально припустимий період або мінімальний коефіцієнт ліквідності інвестицій.

Як допоміжні показники можуть використовуватись:

- рівень готовності інвестиційного проекту до реалізації (наприклад, наявність розробленого бізнес-плану);

- період здійснення інвестиційної стадії проекту;

- рівень реалізованості проекту;

- інноваційний рівень проекту;

- можливість диверсифікувати ризик, тощо.

Четвертий етап передбачає ранжування інвестиційних проектів за головним критерієм і системою обмежень. По-перше, необхідно ранжувати проекти за головним критерієм. Далі ранжування здійснюється за кожним з показників, що були включені в систему обмежень. Показникам надаються певні рівні значущості і вся сукупність показників інтегрується в єдиний. З урахуванням інтегрального показника і головного критерію відбувається остаточне ранжування інвестиційних проектів.

У виробничій діяльності існують ситуації, коли підприємству необхідно збільшити обсяги виробництва. В цьому випадку формування інвестиційної програми здійснюється з урахуванням критерію «обсяг виробництва (реалізації)».

Для вирішення даного завдання необхідно побудувати спеціальну модель, що оптимізує інвестиційну програму з урахуванням заданої виробничої програми. При цьому доцільно дотримуватись наступних умов:

- інвестиційні проекти є незалежними;

- заздалегідь був визначен майбутній приріст виробництва;

- в процесі попереднього розгляду було враховано критерій обсягу виробництва (рис. 8.3).

Зображені на рис.8.3. проекти задовольняють встановленим умовам, всі інші проекти не розглядаються, оскільки не збезпечуть необхідний приріст операційної діяльності при такій сумі інвестиційного капіталу. Наступним, шостим, етапом формування програми реальних інвестицій може стати вибір між проектами в умовах обмежень середньозваженої вартості інвестиційних ресурсів. Така ситуація виникає за умови використання позикового капіталу. В цьому випадку обрається той/ті проект/-ти, за якими внутрішня ставка доходності перевищує показник вартості додатково залученого капіталу.

Інвестиційна програма може формуватись також в умовах обмеження загального обсягу інвестиційнимх ресурсів. Така ситуація виникає, коли власні ресурси підприємства обмежені, а залучення з зовнішніх джерел може негативно відобразитися на його фінансовому стані.

Останній етап розробки інвестиційної програми – оцінка програми за критеріями доходності, ліквідності, ризиковості.

Рис. 8.3. Графічна модель формування інвестиційної програми підприємства в умовах обмедення параметрів операційної діяльності.

Рівень доходності програми реальних інвестицій характеризується показником чистої приведеної вартості за всіма проектами, що були включени до неї. Рівень ризику розраховується шляхом оцінка коефіцієнта варіації. Рівень ліквідності визначається як середньозважене значення коефіцієнта ліквідності інвестицій за окремими проектами.

Остаточне формування програми реальних інвестицій відбувається з урахуванням даних показників і проведеного раніне ранжування проектів за низкою критерієв і обмежень

ТЕМА 9: ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ ПІДПРИЄМСТВА

9.1. Сутність і форми інноваційних інвестицій.

9.2. Основні напрями інноваційної діяльності підприємства

9.3. Сутність і оцінка інноваційного потенціалу підприємства

9.4. Оцінка ефективності інноваційних інвестицій.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ: ІННОВАЦІЙНІ ІНВЕСТИЦІЇ, ІННОВАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ, ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ, ІННОВАЦІЙНА АКТИВНІСТЬ, ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ОЦІНКА ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ, РІЧНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ЕФЕКТ ВІД ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ, КОЕФІЦІЄНТ ПОРІВНЯНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ, СТРОК ОКУПНОСТІ, ПРИВЕДЕНІ ВИТРАТИ