Лекция 13 (04.02.2004). Історія філософії України

Історія філос. України до 1991 року майже не розглядалася. Було фальсифіковано історію філософії бо не було Укр. держави. “Якщо немає хати то нема нічого і в хаті”. Відсутність держави – з татаро-монг. навали. Головний елемент нац. духовності – мова. Незалежність все змінила – розгорнулися наукові дослідження. Треба осмислювати, аналізувати, відтворювати. Тільки 10% лекцій Києво-Могилянських філософів перекладено з латинської, а там були П. Могила, Ф. Прокопович (перекладено) і інші. Україна як нація посідає почесне місце в мірі в галузі культури, науки та духовності!!! Належне місце в мировій філософії належить укр. філософам. Були величезні скарби в створенні духовної культури. Почесне місце належить укр. філософам. Витоки укр. культури пов’язані з такими творами духовності, як: “Велесова книга” (зафіксований міфологічний світогляд) “Слово про закон і благодать” “Послання Хомі”, “Слово про премудрість”, “Кєвська правда” Я.Мудрого, “Повчання”, “Повість временних літ” Нестора, “Слово о полку Ігорові”, “Кобзар”.

Дійшло багато архітектурних пам’яток укр. культури. Укр. філософи: І. Київський, Туровський, Мономах, Я.Мудрий, Печерський, Сакович, Юркевич, Гоголь, Франко, Драгоманов, Грушевський, Донцов, Сковорода. Філос. думка України є складовою і невід’ємною частиною світової філос. думки. Основним елементом у творенні духовності була укр. мова (особливо з 14-15 ст. – діяльність К.М. академії).

Періодизація історії філос. України. Є 2 великих періоди: докласичний і класичний. Докласичний (11-17 ст.) включає такі етапи: міфологічна свідомість давнього слов’янства, філософія Києво-руської доби, філософія 14-16 ст., острозький культурно-освітній центр та К.М. колегіум. Класичний період починається з Сковороди, поділяється на: Г. Скороврода (родоначальник укр. класичної філос.), університетська філос. в Україні, Українська філос. другої половини 19 ст., новітня укр. філософія. Докласичний – це період коли філософи розглядали окремі проблеми і блоки філософії, окреме спрямування – не було цілісної філос. концепції. Класичний – фундаментальний і концептуальний підхід – пропонуються рішення, розробка – відповідає канонам філос. розгляду. Є і інша періодизація в літературі.

Історія К.Р. (#5) пройшла 2 великі періоди в розвитку: язичницький і християнський. Водорозділом є 988 рік. К.Р. пройшла 2 культури – язичницька і християнська. Грецькі літописці називали язичників варварами а їх віру поганською. Язичницькі вірування були для слов’ян досить довго задоволенням їх духовних потреб. Слов’яни населяли південно-східну Європу. Язичництво – це одна з форм первісних релігій. Язичник походе від слова язик, етнос, нація. Це язик якогось племені. Язичництво називають етнічною вірою. Цю форму вірування пройшли майже всі народи світу. Характерною рисою є політеїзм (багатобожжя). Язичники обожнювали явища природи і давали їм назви богів (сонце, місяць, грім, вода, зірки і ін.). У слов’ян були: Перун, Дашбог, Сворог, Стрихбог, Велес, Купало і інші. Починаючи з 9 ст. язичницька віра була охоплена кризою в балканських державах, південно-східній Європі та інших. Це був перехід до християнства яке сформувалося у першому ст. н.е. У язичницьких вірувань боги не мали духовної сили. Низькою була і обрядово-культова сторона. Місце для обрядів були лісові галявини, річки, ліси. Там збиралися люди і викрикували прохання. Самим негативним було жертвоприношення, в тому числі людей. Обряд поховання був далекий від цивілізованих – труп спалювали. Починаючи з 9 ст. відбувається процес прийняття християнства. Княгиня Ольга і князь Володимир переймалися проблемами релігії і довго вивчали історію релігії – вони засилали послів в різні держави. В кінці кінців Володимир прийняв християнство. Це було пов’язано з Візантією і царівною Анною. До прийняття християнства були церкви (в 944 в Києві). В 988 році Володимир привів киян до річці Почайни і грецькі священики святили народ. В основному християнство було прийнято добровільно, але був і супротив в багатьох землях. Християнство було великим прогресивним актом в історії К.Р. Перший пункт – монотеїзм. Прийняття християнства супроводжувалось нищенням ідолів. В Європі вже давно було християнство. Приймали християнство коли воно ще не було поділено (1054 р.). Функції прийняття християнства: консолідуюча сила одної релігії – гарно для об’єднання, прийшла християнська церква, прийняття писемності запровадженої в болгарських землях. Десятинна церква була заснована під час прийняття християнства. З будівництвом монастирів виникли центри переписування і перекладу книжок, були створенні бібліотеки. Були створенні друкарні, школи, лікарні. Християнська церква взяла на себе виховну роботу. Церковно-приходські школи проіснували до 1917р. Функції церкви:

· Консолідаційна функція

· Культурно-освітня функція

· Залучило К.Р. до Європейського простору.

Татаро-монголи захопили К.Р. коли вона була роздрібнена. Православна церква служила державі, несла слово освіти, культурі, науки, боже слово. За релігією нема неправедного шляху. Була основою духовного життя.

Релігійне життя в сучасній Україні. (#5) Релігія заборонялася 70 років, було нищення храмів. Історики стверджують що у Сталіна була задумка підірвати і Софіївський собор. Хан Батий не рушив церкви. Віруючі люди переслідувались. Самі церкви рушилися, підривалися, перетворювалися в комори. Зараз створенні умови для вільного віросповідування. Що у нас є на сьогоднішній день? Релігійне життя досить суперечливе. Є 105 релігійних конфесій і напрямків. Домінуючою є православ’я. Православних в Україні більше 54% від всіх віруючих. З них укр. православна церква Московського патріархату нараховує біля 37% (Лавра, метрополіт Володимир). Укр. православна церква Київського патріархату біля 12% (патріарх Філарет). Укр. автокефальна церква, укр. греко-католицька церква, укр. римо-католицька церква. Ще є церкви протестантського напрямку, мусульманського напрямку і іудейські віри. Виникли в умовах перебудови неорелигії: церква повного Євангелія, новоапостольська церква, церква мормонів, товариства свідомості Кришни, буддисти. Є 49 громад язичницького спрямування. Інші 46%: а хрен их знает!

Зародження філос. ідей в К.Р. (#21) Іларіон Києвський “Слово про закон і благодать” (1037-1050 рр.). І. Києвський був метрополітом 1051-1055 і правою рукою Я. Мудрого. До цього був архімандритом церкви села Беристова (Києво-Печерська лавра). Був дуже талановитим промовцем проповідей. Князь Я. Мудрий дуже любив його промови. Промови велись в Софіївському соборі. Після звільнення з митрополичої кафедри він перейшов до Києво-Печерської лаври і там писав твори – займався церковною науково-просвітницькою роботою. “Слово про закон і благодать” було складено з текстів його літургій. Робота присвячена релігійній тематиці – аналізується різниця нового завіту від старого. Він розглядає філософсько-теологічні проблеми. Благодать він трактує як благо явлення бога на К.Р. Ця благодать несе істину, свободу, волю, правду. Він розрізняє 2 епохи – ветхого і нового завіту. Ці епохи доповнюють одна одну. Ці епохи складають єдиний історичний процес. Всесвітня історія пов’язана з поширенням християнства на світ. Залучення Русі до християнського світу знаменує епоху благодаті що починає панувати на всіх просторах землі руської. Він говорить про минулу культуру К.Р., про язичництво. Він не чорнить язичництво, але робить зауваження що це не проблема віри, а предмет історії та мистецтва. Але вона вже свою роль виконала, бо наступила вже христова благодать. Ще одна ідея – рівність всіх народів старих і нових – ті які давно прийняли хр. віру і ті які тільки недавно її прийняли. Головне прийти, не важливо коли. Історію К.Р. він розглядає як розгалуження світового процесу. Залучення до хр. віри це залучення до інтелектуальної роботи – це робота духу. Треба дотримуватись обрядів – це інтелектуальна робота. Філософськи ідеї у нього наступні: він висуває тезу про гармонію між вірою і розумом. Він говорить що віра в єдиного бога є не тільки святим ділом але й розумним. Віра і розум доповнюють одне одного. Віра є результатом особливого чистого розуму людини. Місцем локалізації духовності світу (в печенках;) виступає “ серце ” в якому сіяє розум. Він б’є челобітну князям К.Р., він їх прославляє. Складає шану Св. Володимиру за прийняття християнства. Ідеї єдності, централізації держави. Любов до землі руської. Робота наповнена ідеями патріотизму. У Іларіона Київського філософія історії. Етапи людської історії: дохристиянський етап і християнський. Закон – це тінь істини. Благодать – це свобода. З приходом Христа на землю приходить звільнення тут.

Розвиток філософських ідей професорами філософії Києво-Могилянської академії (КМА). (#23) КМА до кінця 17 ст. іменувалась колегіумом. Виникла в 1632р. Офіційно титул академія було надано 2-ма наказами Петра Першого 1696 та 1701р. Засновником КМА був Петро Могила (1596-1647). Заснування відбулося завдяки об’єднання шкіл київського братства при київському богоявленському монастирі на території нинішньої КМА та вищої лаврської школи заснованої архімандрітом Петром Могилою. Могила був першим ректором і метрополітом київським. Могила народився в Молдавії – його батько був князем Молдавії. Він осиротів дуже рано – батько загинув в князівських тусовках. Для початкової освіти був направлений до Львова в єзуїтську школу. Вчився в братських школах. Вчився в Польщі, Франції. Володів багатьма мовами. Був офіцером в польській армії, але розчарувався і поїхав до Києва. Зразу став архімандрітом. Створив колегіум, став першим ректором а згодом метрополітом. Обирає шлях борця за православну церкву. Добився робити розкопки десятинної церкви, знайдені поховання київських князів. Повернув православ’ю декілька церков (видубицька, софієвська). Мав дуже високий вплив на короля Польші. Написав багато творів на теологічні і філософські теми. “Великий требник” – збірник релігійних служб, промов. Написав “Катахізис”, “Православноє ісповедованіє в вере”. Помер зі словами бережіть академію. Все багатство заповів КМА.

Крім Могили були ще інші професори мислителі: Кононович-Горбатський, Гізель, Баранович, Галяковський, Щербацький, Яворський, Феофан Прокопович, Козачинський, Конинський та ін.

КМА була закрита в 1817 році. Авторитет був такий великий що цар не міг закрити. Академія займала занадто високі позиції – дуже великій авторитет був, більше ніж російських академій. Випускниками КМА були: І. Мазепа, П. Орлик, І. Нечуй-Левицький. Багато випускників працювало в Росії і в західній Європі. КМА характеризувалася демократизмом. Приймали без іспитів, але з початковою освітою, вчились 12 років. Академія вивчала всі науки існуючі на той час. Диплом давав можливість в довільній області. Вони прослухували багато курсів, курс теології був самий довший. Вивчали багато мов. Закрили з хитрістю – перепрофілювали академію в духовну академію. В 1819 була відкрита київська духовна академія. Мов світські науки повинні вивчати в університетах.