Види та основні правила роботи підприємств роздрібної торгівлі

Залежно від особливостей організації торговельних підприємств і методів обслуговування населенняв роздрібній торговельній мережі виділяють такі підприємства: стаціонарні, пересувні, підприємства, що здійснюють посилкову торгівлю.

Найбільш поширеною є стаціонарна торговельна мережа. Вона містить у собі як сучасні, великі, технічно обладнані мага­зини, так і ларьки, намети, кіоски, торговельні автомати. Вважа­ють, що в роздрібній стаціонарній торговельній мережі основними, найбільш надійними торговельними підприємствами є ма­газини.

На відміну від магазинів, намети, кіоски, ларьки не мають то­рговельного залу, товари продаються через вікна. Однак такі тор­говельні точки не вимагають великих витрат на будівництво й експлуатацію.

У даний час одержали поширення також «магазини-склади», де товари не викладаються на вітрини і полиці, їх перелік і ціни вивішують на видному місці. У цих магазинах значно нижчі ви­трати з навантаження, розвантаження, укладання, що дозволяє продавати товари за відносно низькими цінами.

У роздрібній торговельній мережі країни з'являються магази­ни, що торгують товарами за каталогами з попереднім добором покупцями потрібної товарної продукції. Каталоги видаються по­тенційним покупцям, що відвідали даний магазин, або розсила­ються поштою.

Досить зручна форма організації роздрібного продажу товарів — використання стаціонарних торговельних автоматів, установ­люваних усередині магазину або за його межами (на вулицях, у кафе, вестибюлях готелів, навчальних закладах, вокзалах, аеропо­ртах, на пристанях тощо). Предметом роздрібної торгівлі при цьо­му служить коло споживчих товарів повсякденного попиту (напої, бутерброди, шоколад, сигарети, жувальна гумка, листівки, пошто­ві конверти, канцелярські приналежності, газети, журнали і т. ін.).

Пересувна торговельна мережа сприяє наближенню товарів до покупців і оперативному торговельному обслуговуванню. Підприємства роздрібної торгівлі здійснюють розвізну торгівлю (з використанням автокрамниць, вагонолавок, прилавків на вод­них судах), а також розносну (з використанням лотків та інших нескладних пристроїв).

Посилкова торгівля використовується підприємствами роздрі­бної торгівлі для забезпечення населення, середніх і малих під­приємств, організацій запасними частинами, інструментом, під­шипниками, гумовотехнічними виробами, канцтоварами, книж­ковою продукцією, аудио- і відеозаписами, радіо- і телеапаратурою, а також деякими видами продуктів харчування, лікарськими засобами.

Залежно від пропонованих товарів підприємства роздрібної торгівлі підрозділяються за асортиментною ознакою.

Універсальні магазини (універмаги, універсами, маркети, су­пермаркети, автокрамниці, прилавки на водних судах) продають продукцію багатьох товарних груп.

Спеціалізовані магазини реалізують товари однієї конкретної товарної групи (одяг, взуття, головні убори, меблі, радіотовари, господарські товари, електротовари, молоко, хлібобулочні, кон­дитерські вироби та ін.).

Вузькоспеціалізовані магазини продають товари, що склада­ють частину товарної групи або підгрупи (чоловічий, дитячий, робочий одяг, трикотажні вироби, насіння і т.п.).

Комбіновані магазини реалізують товари декількох груп або підгруп, що відображають спільність попиту, а також задоволь­няють потреби відповідного кола споживачів (культтовари, книги і плакати тощо).

Змішані магазини продають товари різних груп (як продовольчі, так і непродовольчі), що не утворюють спеціалізовані секції.

Основними правилами роботи підприємства роздрібної торгі­влі є такі:

- кожне підприємство повинно мати ліцензію на право торго­вельної діяльності, якщо такий порядок установлений на даній території;

- підприємство повинно мати вивіску із зазначенням його на­йменування, профілю, режиму роботи, організаційно-правової форми (приналежності), юридичної адреси;

- торговельний зал і складські приміщення повинні відповіда­ти технічним, санітарним, протипожежним та іншим вимогам, установленим для підприємств відповідного типу;

- устаткування й інвентар повинні утримуватися у зразковому санітарному і технічному стані;

- режим збереження товарів (температура, вологість, освіт­лення, терміни збереження, санітарні правила, принципи товар­ного сусідства, вимоги протипожежної безпеки) має суворо від­повідати вимогам і стандартам, зазначеним у нормативно-технічних документах;

- до моменту відкриття підприємству необхідно підготувати до роботи інвентар, пакувальні матеріали; контрольно-касові машини повинні бути в належному стані, а товари звільнені від тари, очищені від змащення, протерті, нарізані, розфасовані, від­прасовані;

- на всі реалізовані товари підприємство торгівлі повинно мати сертифікати, видані або визнані уповноваженим на те органом;

- продаж товарів здійснюється всім громадянам на загальних підставах, а пільги в торговельному обслуговуванні окремим гру­пам населення надаються на підставі законодавчих актів України, а також на підставі рішень місцевих органів виконавчої влади.

Роздрібна торгівля в системі маркетингу виконує такі функції:

- забезпечує реалізацію маркетингової стратегії;

- бере участь у процесі сортування, акумулює асортимент то­варів від великої кількості виробників та пропонує їх для прода­жу з орієнтацією на запити покупців;

- надає інформацію покупцям за допомогою реклами, інших засобів комунікації, а також через персонал;

- надає допомогу в маркетингових /дослідженнях іншим учас­никам каналів збуту, зберігає товари, встановлює на них ціну, розміщує в торговельних приміщеннях та здійснює інші операції з товарами;

- здійснює кредитну політику;

- надає різні послуги.

Для роздрібної торгівлі характерні динамічні зміни, зумовлені кругообігом роздрібної торгівлі. Концепція кругообігу роздріб­ної торгівліполягає у тому, що нові види роздрібних торговців починають свою діяльність з торговельних операцій нижчого рі­вня, які характеризуються низьким прибутком і низькою ціною, а згодом здійснюють торговельні операції з більш високими ціна­ми і великим набором послуг, становлячись, по суті, традиційни­ми роздрібними торговцями. Це явище отримало назву «колесо роздрібної торгівлі», що означає появу внаслідок циклічних змін нових фірм.

Маркетингові рішення в роздрібній торгівліприймають у таких напрямках: стосовно вибору стратегії, визначення цільово­го ринку, стосовно комплексу маркетингу — товар і послуги, ці­на, просування, розподіл.

Одним з найважливіших чинників успіху магазину є його вну­трішня атмосфера: планування, загальний вигляд, оформлення інтер'єру, що неодмінно впливає на його імідж і на поведінку споживачів. Цьому сприяє мерчандайзинг, тобто планування і здійснення діяльності з активізації продажу і створенню зручнос­тей для покупців.

Комплекс заходів і засобів мерчандайзингу спрямований на забезпечення оптимальної експлуатації торгової площі і високої рентабельності. Так, в сучасних магазинах самообслуговування успіх торгової діяльності залежить від того, наскільки правильно тойабо інший товар включений в асортимент роздрібного під­приємства, де і як він викладений, де розташована товарна секція, як спланований потік покупців в торговому залі, а також від знання психології покупців. Зрештою мова йде про постійне під­вищення ефективності використання кожного квадратного метру торгової площі або кожного погонного метру викладення товарів, а також всього магазину в цілому.

Традиційно роздрібна торгівля здійснюється через магазини. Існує два основних види магазинної торгівлі — традиційна торгі­вля з прилавка і торгівля з відкритим доступом до товару. Само­обслуговування є особливим серед методів продажу з відкритим доступом. Це система продажу без продавця. Покупець вибирає, бере з полиці і сам несе товари до каси, яка розташована на вихо­ді з магазину, де й відбувається розрахунок за покупки.

Примітка. Перший магазин самообслуговування було від­крито у 1915 році Каренсом Сандерсом у Мемфісі (США). Магазин називався «Cila», а сама система одержала назву cash and carry, що можна перекласти як «плати готівкою і забирай».

Магазини самообслуговування поділяють на кілька видів:

- мінімаркети, торговельна площа яких менша за 120 м² і в яких продаються майже винятково продовольчі товари;

- універсами, площа яких становить від 120 до 400 м² і в яких торгують переважно продовольчими товарами, проте є невелич­кий відділ непродовольчих товарів;

- супермаркети, площа яких становить від 400 до 2,5 тис. м², торгують будь-якими товарами і мають у своєму розпорядженні асортимент ходових товарів загального призначення;

- гіпермаркети, площа яких понад 2,5 тис. м², мають дуже рі­зноманітний асортимент продовольчих товарів і товарів загаль­ного призначення.

У розвинених капіталістичних країнах останнім часом дуже по­ширена посилкова торгівля, або торгівля під замовлення. Така фор­ма «шопінгу» вигідна, зручна для споживача, заощаджує його час.

Примітка. У Японії, наприклад, на відміну від звичайної торгівлі, що пе­реживає занепад, система замовлень товарів за телефоном і доставлення їх поштою завойовує все більше покупців, на яких впливає реклама по радіо і телебаченню. Радіо не до­зволяє, звичайно, уявити товар зорово, але якщо про його якість говорить відома людина, звучить знайомий слухачам голос — реакція на передачу позитивна. Ще в 1970-х рр. японські фірми посилкової торгівлі, об'єднавшись із газетни­ми видавництвами і телевізійними компаніями, проголосили спільний девіз: «Наші ціни нижчі, а якщо ви недостатньо задоволені, то просто поверніть товар». Лише 1 % проданих у такий спосіб товарів повертається назад, тоді як з рекламо­ваних іншими каналами — 3-5 %. За каталогами з переси­лання поштою в країні, де сходить сонце, замовляється бли­зько 46 % товарів, за рекламними оголошеннями в газетах — 25 %, під впливом телереклами — 5 %, радіо — 1,8 %. Сьо­годні близько 200 фірм посилкової торгівлі входять до складу Японської асоціації прямого маркетингу.

Розглянемо класифікацію роздрібних підприємств - посередників на основі декількох вихідних параметрів: рівень обслугову­вання, пропонований товарний асортимент, відносна увага до цін, характер торговельного приміщення, приналежність магази­ну і різновид концентрації магазинів.

Рівень обслуговування. Є чотири типи торговельних підпри­ємств із різним рівнем пропонованих споживачам послуг обслу­говування: роздрібні магазини самообслуговування, роздрібні торговельні підприємства з вільним добором товарів, роздрібні торговельні підприємства з обмеженим обслуговуванням і роз­дрібні торговельні підприємства з повним обслуговуванням.

Роздрібні магазини самообслуговування. Сьогодні їх послуга­ми користуються представники всіх прошарків суспільства, осо­бливо при придбанні товарів повсякденного попиту і деяких то­варів попереднього вибору.

Роздрібні торговельні підприємства з вільним добором това­рів мають продавців, до яких при бажанні можна звернутися по допомогу.

Роздрібні торговельні підприємства з обмеженим обслугову­ванням забезпечують покупцю більш високий рівень допомоги з боку торговельного персоналу, оскільки в таких магазинах про­дають більше товарів попереднього вибору і покупцям потрібно більше інформації.

Роздрібні торговельні підприємства з повним обслуговуван­ням, такі, як фешенебельні універмаги, мають продавців, що го­тові особисто допомогти покупцю на всіх етапах процесу пошу­ку, порівняння і вибору товару.

Пропонований товарний асортимент. За пропонованим то­варним асортиментом розрізняють такі торговельні заклади: ба­калійні, гастрономічні, винні, меблеві магазини тощо.

Спеціалізовані магазини пропонують вузький асортимент то­варів значної насиченості. Прикладами спеціалізованих роздріб­них підприємств можуть бути магазини одягу, спорттоварів, меб­леві, квіткові і книгарні. Останнім часом поширення спеціалізованих магазинів пов'язане із бумом торгових центрів, що звичайно складаються з одного-двох універмагів і безлічі спеціа­лізованих магазинчиків.

Універмаги пропонують кілька асортиментних груп товарів — звичайно одяг предмети домашнього побуту, господарські това­ри. Кожною асортиментною групою займається спеціальний від­діл універмагу на чолі із своїми закупниками або торговцями.

Примітка. Деякі фахівці вважають, що універмаг виріс на ос­нові магазину змішаних товарів (оскільки в ньому торгують товарами декількох асортиментних груп). На погляд інших, універмаг — спадкоємець магазину текстильних товарів (оскільки багато засновників універмагів у минулому були власниками магазинів текстильних товарів). Першим в історії універмагом вважається «Бон марші», заснований у Парижі в 1852 р. Він увів у практику торгівлі чотири новаторських принципи: 1) низькі націнки і прискорений обіг товарів, 2) ви­значення і виставлення на загальний огляд цін товарів, 3) заохочення покупців до спокійного огляду товарів без усякого тиску на них або зобов'язання здійснення покупки, 4) лібера­льне ставлення до розбору скарг.

Універсами — це порівняно великі підприємства самообслу­говування, розраховані на повне задоволення потреб споживачів у продуктах харчування, миючих засобах і товарах для утриман­ня будинку.

Магазини товарів повсякденного попиту знаходяться у безпо­середній близькості від житлового району, відкриті допізна всі сім днів на тиждень і пропонують обмежений асортимент ходо­вих товарів повсякденного попиту.

Примітка. У сфері роздрібної торгівлі товарами повсякден­ного попиту нещодавно з'явилися так звані «продовольчі бензоколонки». На станції техобслуговування клієнт може купити близько сотні товарів повсякденного попиту (хліб, мо­локо, тютюнові вироби, каву, безалкогольні напої тощо), роз­плачуючись за них за допомогою кредитної картки, виданої нафтовою компанією.

Відносна увага до цін. Більшість магазинів пропонують това­ри за середніми цінами із звичайним рівнем послуг для спожива­чів. Ряд магазинів пропонують товари і послуги підвищеної якос­ті і за більш високими цінами. І навпаки, магазини знижених цін продають товари за цінами нижче звичайних, оскільки організують свою діяльність з мінімальними витратами і пропонують ме­нше послуг і менш високої якості.

Характер торговельного приміщення. Хоча переважну бі­льшість товарів і послуг дотепер продають у магазинах, позамагазинна роздрібна торгівля набагато випереджає магазинну за темпами зростання. У даний час спостерігається зростання заоч­ної роздрібної торгівлі, коли споживачі замовляють товари за до­помогою своїх персональних комп'ютерів і одержують покупки, не заходячи в магазин.

Приналежність магазину. Роздрібні торговельні заклади класифікуються також за ознакою їх приналежності. Більшість магазинів є незалежними, однак зустрічаються і ряд інших форм власності: корпоративні мережі, добровільні мережі, кооперативи роздрібних торговців, споживчі кооперативи, організації власни­ків привілеїв і роздрібні конгломерати.

Корпоративні мережі магазинів — одне з найбільш важливих і значних феноменів роздрібної торгівлі XX ст. Мережа магазинів — це два або більше торговельних закладів, що знаходяться у спільно­му володінні та контролі, продають товари аналогічного асортимен­ту, мають загальну службу закупівель і збуту, а можливо, і аналогі­чне архітектурне оформлення. Спільність володіння і контролю — основна риса, що відрізняє корпоративну мережу. Успіх корпорати­вних мереж базується на їх здатності домагатися цінових переваг порівняно з незалежними торговцями завдяки збільшенню обсягу продажів і зниженню розмірів націнок. Мережі забезпечують свою рентабельність декількома способами. По-перше, їх розміри дозво­ляють їм закуповувати великі партії товарів, отримуючи максима­льні знижки за кількість, і одночасно заощаджувати на транспорт­них витратах. По-друге, вони здатні створювати дієві організаційні структури, наймаючи гарних керівників і розробляючи спеціальні методики в області прогнозування збуту, управління товарно-матеріальними запасами, ціноутворення і стимулювання. По-третє, мережі здатні поєднувати функції оптової і роздрібної торгівлі, тоді як незалежні торговці змушені співпрацювати із безліччю оптови­ків. По-четверте, мережі заощаджують на витратах із стимулювання збуту, закуповуючи рекламу, вигідну для своїх магазинів, і віднося­чи виграти з неї на велику кількість товарів. І по-п'яте, мережі да­ють своїм магазинам певну волю, щоб ті могли врахувати місцеві споживчі переваги та успішно вести конкурентну боротьбу на міс­цевих ринках.

Споживчий кооператив — це будь-яке підприємство роздріб­ної торгівлі, що знаходиться у володінні власних споживачів.

Споживчі кооперативи виникають, коли жителі тієї або іншої громади роблять висновок, що або вони не одержують належного обслуговування з боку місцевих роздрібних торговців, або торго­вці встановлюють занадто високі ціни, чи пропонують товар ни­зької якості. У цьому випадку жителі збирають гроші на відкрит­тя власного магазину, спільно визначають принципи його діяль­ності і вибирають членів правління. Магазин може або встанов­лювати низькі ціни, або торгувати за звичайними цінами, випла­чуючи членам кооперативу дивіденди залежно від обсягу поку­пок. Багато успішних кооперативів сформовані за ідеологічною ознакою, існують кооперативи у студентських громадах.

Організації власників привілеїв — це договірне об'єднання між власником привілеїв (ними можуть бути виробник, оптовий торго­вець або організація, що надає послуги) і покупцями привілеїв (це незалежні підприємці, що купують право володіння однією або ря­дом точок системи, що функціонує на основі цього привілею). До­говір передбачає порядок фінансових взаємин, а також обов'язки власника привілеїв і їх власників. Основна відмінність організацій власників привілеїв від інших договірних об'єднань (добровільних мереж і кооперативів роздрібних торговців) полягає в тому, що в основі подібних організацій звичайно лежить якийсь унікальний то­вар, унікальна послуга, метод підприємницької діяльності, торгове­льна назва, репутація або патент власника привілеїв.

Роздрібний конгломерат — це корпорація вільної форми, що поєднує кілька підприємств різнорідних напрямків і форм роз­дрібної торгівлі під єдиним володінням з частковою інтеграцією функцій розподілу і управління.

Різновид концентрації магазинів. Останній принцип класифі­кації роздрібних торговельних закладів — кількість магазинів, з якими стикається споживач, — з одним або з групою. Сьогодні бі­льшість магазинів концентруються в торговельних районах внаслі­док як розпорядження місцевих органів про зонування сфер діяль­ності, так і прагнення надати споживачам більше можливостей зробити всі необхідні покупки «за один заїзд». Сконцентровані в одному місці магазини вирішують те саме завдання, що й універса­ми та універмаги. Вони заощаджують час і сили споживача при по­шуках потрібних йому товарів. Основними типами концентрації є: центральний діловий район, регіональний торговий центр, район­ний торговий центр і торговий центр мікрорайону.

Одним з важливих завдань розвитку інфраструктури роздріб­ної торгівлі є розвиток різноманітних видів і типів підприємств і розроблення нових методів роздрібної торгівлі.

Різноманіття типів роздрібних торговельних підприємств зу­мовлено масштабами діяльності, розмірами торговельної площі, товарною спеціалізацією, методами обслуговування населення на певному сегменті ринку товарів народного споживання (цей сег­мент багато в чому визначається значною диференціацією дохо­дів населення). Останній фактор почав ураховуватися під час ти­пізації торговельних підприємств нещодавно. У торгівлі йде про­цес становлення і розвитку торговельних підприємств, спеціаль­но орієнтованих на категорії покупців, диференційованих за роз­мірами доходів.

В умовах становлення ринкової економіки, загострення кон­куренції намітилися нові підходи до розвитку роздрібних підпри­ємств. Відповідні концепції будуються з урахуванням ідеї фор­мування асортименту й обслуговування населення. Звичайно концепція розвитку роздрібної торгівлі включає такі розділи: асортиментні переліки товарів; схеми розміщення устаткування і товарів; вказівки з організації розрахункових вузлів; визначення зон самообслуговування і продажу деяких товарів через прила­вок; переліки додаткових послуг; порядок формування цін; на­дання знижок на окремі товари тощо.

Перед внутрішньою торгівлею стоїть завдання визначити кон­цепцію розвитку окремих типів торговельних підприємств, включаючи принципи формування оптово-роздрібних і роздріб­них «торговельних ланцюгів» у міській та сільській місцевості, створення різних типів магазинів. Тепер важливо розробити і за­провадити реєстр торговельних підприємств різних форм власно­сті. При цьому необхідно забезпечити оптимальне поєднання різ­них організаційно-правових форм підприємств внутрішньої торгівлі, адекватних процесу розвитку багатоукладної ринкової економіки (акціонерні товариства, товариства з обмеженою від­повідальністю, виробничі та споживчі кооперативи, малі підприємства, державні і муніципальні унітарні підприємства тощо).

Усі підприємства повинні керуватися загальноприйнятими в ринковій економіці принципами функціонування з орієнтацією на підтримку вітчизняних товаровиробників (формування замов­лень, надання вітчизняним товарам, що відповідають певним ви­могам, відомої торгової марки, знаку якості, застосування гнучкої системи цін тощо).

Поки що не достатньо розвинутою є торговельна мережа в сільсь­кій місцевості, а також необхідним є диференційований підхід.

У сільських поселеннях основним типом роздрібної торгове­льної мережі повинні стати магазини для торгівлі товарами повсякденного попиту, які одночасно мають бути організаторами посилкової торгівлі, торгівлі за каталогами, за телефонними за­мовленнями тощо.

У районних центрах і невеликих містах, великих сільських по­селеннях торговельна мережа може бути представлена універма­гами, мінімаркетами, магазинами «Продукти» і «Непродовольчі товари», оптово-роздрібними підприємствами з торгівлі лісобудівельними матеріалами тощо.

Певна увага сьогодні повинна приділятися корпоративному управлінню торговельними підприємствами. Йдеться про таку модель ведення господарської діяльності, яка покликана забез­печити найбільш ефективне вираження інтересів власників, керівників (менеджерів) і найманого персоналу. Особливістю цієї форми управління торгівлею є прагнення втягнути в кор­поративні інтереси також покупців, зробити їх постійними від­відувачами підприємств даної корпорації. Для цього для по­стійного контингенту покупців вводять пластикові картки (що є зручною формою розрахунків) і передбачають різного роду знижки і бонуси.

Примітка. За схемою використання пластикових карток у Росії (Москва) організовано роботу «народних магазинів». Потенційні поку­пці роблять грошові внески у створення таких магазинів, а пі­сля введення в дію підприємств одержують право отримува­ти в них товари з 5 %- відсотковою знижкою.

Корпоративні магазини використовують добре організований менеджмент, керуються в торговельній діяльності даними марке­тингу, домагаються ефективної організації праці, економії витрат обігу і високого рівня обслуговування покупців.