Роль та функції інфраструктури товарного ринку, механізм її регулювання

Основне призначення інститутів інфраструктури є об­слуговування взаємовідносин виробників товарів та їх безпосере­дніх споживачів, забезпечення їх гармонійної взаємодії, що мож­ливо тільки при єдиному розвитку всіх її складових. Формування кожної із складових інфраструктури товарного ринку — необхід­на, але не достатня умова виконання властивих їй функцій.

Основними функціями інфраструктури товарного ринку є:

- сприяння суб'єктам товарного ринку в реалізації їх економі­чних інтересів;

- організаційне оформлення комерційно-господарських відно­син ділових партнерів:

- забезпечення юридичного, фінансового, страхового, контро­льного обслуговування;

- вивчення кон'юнктури ринку, товарів, конкурентів, посере­дників, споживачів;

- власне торговельна або інша комерційно-господарська дія­льність;

- посередництво в реалізації товарів, налагодженні комерційно-господарських зв'язків;

- надання відповідних послуг суб'єктам товарного ринку;

- використання можливостей транспорту, засобів зв'язку, складського господарства.

Важливо усвідомити, що лише ефективна, розвинена як на рі­вні держави, так і на рівні її окремих регіонів сучасна інфрастру­ктура здатна не тільки формувати пріоритетні напрямки розвитку конкурентоспроможних галузей, а й визначати рейтинг цих на­прямків для залучення інвестицій.

Примітка. Залежно від рівня розвитку та наявності інфраструктурних ланок може встановлюватися податковий режим для інвесторів (диференціація регіонів за ступенем ефектив­ності регіональних інфраструктурних ланок). Якщо капітали інвестуються на територію з розвиненою інфраструктурою, податки сплачуються за найвищими ставками. При інвесту­ванні в регіони з менш розвиненою інфраструктурою товар­ного ринку ставки оподаткування зменшуються. Це стосується і тих галузей виробництва, в розвитку яких у конкретних регіонах зацікавлена або не зацікавлена держава. Світовий досвід показує, що ефект досягається тоді, коли всі складові інфраструктури товарного ринку розвиваються комплексно.

Розвинена інфраструктура товарного ринку — це одна з фунда­ментальних рис ринкової економіки, ознака мобільності матеріаль­них, трудових, фінансових та інших ресурсів. Вона дозволяє ефек­тивно розв'язувати тимчасові проблеми дефіциту товарів, а головне, не дає укорінитися цим проблемам. Визначення вимог до розвитку та методів удосконалення і регулювання інфраструктури товарного ринку дає можливість зробити процес функціонування останнього більш керованим та економічно вигідним, підвищити конкурентний рівень його учасників та конкурентоспроможність запропонованої продукції. Ринкова інфраструктура суттєво впливає на функціону­вання економічної системи в цілому, тому будь-які рекомендації щодо розвитку інфраструктури товарного ринку мають бути ре­зультатом усвідомлення його особливостей.

Інфраструктура товарного ринку в нашій країні продовжує фор­муватися у процесі тривалої еволюції комерційно-господарських від­носин між суб'єктами ринку.

Примітка. Поки що інфраструктура товарного ринку в Україні не склалася. У США, наприклад, майже три чверті кінцевого про­дукту товарного ринку належать маркетинговій сфері та лише 10% виробляється у сфері товарів народного споживання. В Україні половина кінцевого продукту товарного ринку представ­лена товарами народного споживання, а маркетинговій сфері належить 1/4. Крім того, у США у сфері товарних ринків основою є торгівля, в Україні — товарна промисловість. У 1990 р. в Україні частка маркетингової сфери складала 36 % у вартості валового продукту товарного ринку, 18 % — у вартості основних фондів та лише 17 % — у кількості зайнятих. У США ці показни­ки були відповідно 70 та 72 %. Такі цифри важливі для розумін­ня ситуації на ринку товарів народного споживання України. Відставання маркетингової сфери — одна з причин величезних втрат товарної сировини та товарів, які становлять до 25 —30 % валового виробництва.

У процесі формування оптимальної діючої інфраструктури товарного ринку велике значення має поєднання державного і ринкового механізмів регулювання. Так, інститути інфраструкту­ри займаються наданням посередницьких послуг у галузі інвес­тування, страхуванням різних сторін господарської діяльності, проводять довірчі операції. Інфраструктура також використову­ється при макроекономічному регулюванні — через неї держава здійснює антиінфляційні заходи, політику зайнятості, протидіє циклічним коливанням економіки.

Метою участі державних органів у формуванні інфраструкту­ри товарного ринку є створення відповідних умов, що забезпе­чують нормальне функціонування товарного ринку.

Завданнями державного регулювання є:

- об'єднання поточних і перспективних напрямків розвитку вітчизняної економіки;

- забезпечення бюджетної і товарно-грошової рівноваги;

- розробка законодавства, що забезпечує правову основу і за­хист інтересів суб'єктів товарного ринку;

- створення необхідних умов і контроль над вільною і сумлін­ною конкуренцією на товарному ринку;

- забезпечення раціонального і правомірного руху товарів.

Форми і механізми державного регулювання інфраструктури товарного ринку мають динамічний і досить гнучкий характер, їх реалізація здійснюється відповідними державними органами (за­конодавчими, виконавчими, контролюючими й ін.).

Основними формами участі державних органів у формуванні і функціонуванні інфраструктури товарного ринку є:

1) правова (закони, укази, накази, постанови, розпорядження, статути, положення, стандарти і т.п.);

2) економічна (податки, тарифи, штрафи, санкції, пільги та ін.);

3) соціальна (підтримка певних категорій населення, у тому числі пенсіонерів, інвалідів, тимчасово непрацюючих, гарантія заробітної плати, медичного обслуговування, безпеки);

4) контрольна.

Сумісність і взаємозалежність окремих інфраструктурних інсти­тутів — результат функціонування вільного ринку. Виробничі та торговельні підприємства, фондова біржа, банки, бюджетні устано­ви надають ринковій системі організаційної завершеності, поєдну­ють інтереси виробників і споживачів у спільний законозумовлений процес. Причинами успіху або невдач у реалізації товарів і послуг у багатьох випадках стають нетоварні фактори — рівень досконалості інформаційної бази, засобів зв'язку і транспортних засобів, контин­генту працюючих посередників, післяпродажного обслуговування, реклами.