Інфраструктура товарного ринку як організаційно-економічна система

Економіка передбачає створення товарів та їх дове­дення до споживачів, що потребує організації сфери обігу то­варів. Товар сам по собі не може «знайти» свого покупця, тому для раціонального руху товарів на ринку необхідно здійснити заходи щодо інформаційного, фінансового, юридичного, тру­дового, транспортного і складського забезпечення цього про­цесу. Тому ефективне функціонування сучасного ринку безпо­середньо залежить від постійно відтворюваного ринкового середовища, важливим елементом якого є його інфраструкту­ра, яка складається з таких інституціональних структур, яким властиве оптимальне поєднання гнучкості, адаптивності та продуктивності.

Таким чином, найважливішою умовою успішного функціону­вання товарного ринку є формування і розвиток його інфраструк­тури, що забезпечує процес просування товарів від виробників до споживачів.

Термін «інфраструктура» походить від латинського infra — основа, фундамент і structura— будівля, взаєморозміщення. Іс­нують різні визначення інфраструктури товарного ринку. її ви­значають як:

1) комплекс відповідних складових товарного ринку — його внутрішню структуру, основу комерційно-господарських відно­син у ньому, тобто як систему державних, приватних і громадсь­ких інститутів (організацій і установ) і технічних засобів, що об­слуговують інтереси суб'єктів ринкових відносин, забезпечують їх ефективну взаємодію;

2) сукупність інститутів, що забезпечують обертання різнома­нітних товарів, тобто систему підприємств та організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили;

3) комплекс видів діяльності у сфері обігу відповідних груп підприємств, організацій, установ, завдання яких зводиться до раціоналізації руху товарів, ринкового регулювання товарно-грошового обігу, тобто діяльності, що створює передумови й умови для прискорення обігу коштів в економіці, удосконалення ринкового процесу, реалізації знов створеної вартості, зміцнення матеріально-технічної бази сфери обігу, оптимізації комерційно-господарських зв'язків;

4) сукупність організацій, установ, посередників, діяльність яких покликана прискорювати просування товарів і послуг на рі­зноманітних ринках.

Таким чином, під інфраструктурою товарного ринку слід розуміти сукупність підприємств, організацій, установ різних ор­ганізаційно-правових форм, які створюють організаційно-економічні умови прискорення руху товарів та коштів, зростання інвестиційних можливостей підприємств та забезпечують обслу­говування і регулювання безперервного та ефективного функціо­нування й розвитку ринкової економіки.

Ринкова інфраструктура відрізняється багатоваріантністю і свободою побудови, конфігурація якої залежить від типу й виду ринкових відносин. Виходячи із зазначеного, інфраструктуру то­варного ринку можна розглядати на двох рівнях:

- локальному;

- національному.

Локальний рівень ринкової інфраструктури утворюють еле­менти ринкових інфраструктур окремих країн, сформовані їх юрисдикцією. Якщо аналізується національний рівень, то така інфраструктура товарного ринку, будучи локальною стосовно світової; водночас виступає як глобальна в межах відповідної країни.

Крім того, виділяють три підсистеми інфраструктури товарно­го ринку, які мають власне інфраструктурне забезпечення:

- організаційно-технічну;

- фінансово-кредитну;

- науково-дослідну.

До організаційно-технічної інфраструктури належать товарні біржі й аукціони, торгові дома й торгові палати, холдингові й брокерські компанії, інформаційні центри та ярмарки, інжинірин­гові фірми, сервісні центри, пункти прокату й лізингу, державні інспекції, різного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації, засоби оперативного зв'язку. Вони викону­ють такі функції:

- сприяння встановленню ділових контактів між суб'єктами підприємництва;

- надання інформаційних, консультативних, розрахункових та інших послуг;

- загальна координація ринкових зв'язків;

- підтримка інтересів суб'єктів ринкових відносин на регіона­льному, державному, міжнародному рівнях;

- регулювання ринкових відносин.

Фінансово-кредитну інфраструктуру утворюють банки, фон­дові й валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій, які покликані мо­білізувати фінансово-кредитні ресурси.

Науково-дослідна інфраструктура включає в себе наукові ін­ститути з вивчення ринкових проблем, інформаційно-консульта­тивні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні закла­ди. До їх функцій належать:

- вивчення динаміки ринкової ситуації;

- розробка стратегії і тактики поведінки підприємств на ринку;

- складання прогнозів та моделювання розвитку ринкової си­туації;

- надання консультаційних послуг;

- підготовка фахівців різних спеціальностей.