Уточнюючі члени речення

Уточнюючий член, як правило, виражає вужче поняття, ніж уточнюваний, і рідше – ширше. На карпатській верховині, під смерекою густою, поховали ковпаківці партизана після бою (М.Нагнибіда); На Володимирській гірці, в Києві, над Дніпром, граються мирно діти, бризкає сміх сріблом (І. Нехода).

Уточнюючі члени завжди відокремлюються. Вони стоять безпосередньо після того однойменного члена речення, зміст якого вони уточнюють або роз'яснюють: Десь за селом, на гонах далеких, гасло сонце (А. Головко); В'ючи, за кілька годин до відходу поїзда, Іскров пішов у депо (О. Бойченко).

Члени речення (виражені іменником або субстантивованою частиною мови), уточнюючи підмет або додаток, суміщають дві синтаксичні функції – вони виступають у ролі відокремленої прикладки і уточнюючих членів речення.

Випадки вживання уточнюючих слів різноманітні.

Наприклад:

1. Уточнення до підмета: Зачувши тупіт, з глинища вискочив Карно, сторож із школи, і подався в поле (П.Панч); Лунає він над рідним краєм, твій сміх добра і чистоти, розважний сміх твій помагає по світлому шляху іти (С.Воскресенко).

2. Уточнення до додатка: Так, олень добував з-під снігу мох та лишайники – свій харч (М.Трублаїні).

3.Уточнення до обставин:

а) місця: За хатою, на північному причілку, росте розлога вишня (І.Цюпа);

б) часу: Українці почали емігрувати за океан давно, ще в середині минулого століття (Ю.Смолич); Молодь трупи складалася з талантів і бездар. Сьогодні, через багато років, чимало з них забули про театр (Ю.Смолич);

в) способу дії: Рівно, на повні груди, дихає степ (І.Кириленко); Лампочки по черзі, з рівними інтервалами, то гасли, то знову запалювалися (Г.Епік);

г) причини: 3 найменшого приводу – за поламані граблі, за порвану косу чи за розтовчений кимось валок сіна – Гаркуша рвав і метав (О.Гончар).

4.Уточнюючі означення до різних членів речення: Було чудове – київське – весняне надвечір'я (Ю.Смолич); Надійшли жнива, достигла Василева пшениця – така гарна, колос у колос (М. Вовчок).

5.Уточнення до присудка: Діти бавились під урочистим мармуром – ладнали прапорці на самохідних паровозах і майстрували кораблики... (С.Журахович); Вовки гострими іклами та пазурами дерли стіни кошари – добиралися до овець (А. Дімаров).

Уточнення до уточнення: Над Волгою, на рівнім лівім березі, напроти величавих Жигулів, стоїть курган (І.Нехода); Село зникло десь позаду, вдалині, у вечірнім тумані (І.Рябокляч); І от тепер театр їхав до Харкова, до столиці, в своє майбутнє (Ю.Смолич); У вихідний день, в неділю
зранку, Іван подався в зелений ліс (М.Годованець).