Відокремлені обставини, виражені іменниками

Відокремлення обставин цього типу залежить від смислової ваги їх у реченні, ступеня обтяженості пояснюючими словами, синтаксичних зв'язків з дієсловом-присудком, а також від потреб виділити їх серед інших членів речення і тим самим надати їм більшої самостійності. Обставини, виражені іменником з прийменником або без прийменника, можуть стояти на початку, в середині й у кінці речення. В усній мові вони виділяються паузами та посиленим логічним наголосом, а на письмі – комами або (рідше) тире.

Найчастіше відокремлюються:

1. Обставини часу (інколи з відтінком причини, умови, допустовості): Здається, і сама пісня складалася саме десь тут, в темні угорські ночі, серед степу... (О.Гончар).

2. Обставини причини (іноді з такими додатковими відтінками, як підстава дії, привід до здійснення дії та ін.): Завдяки масовості, кольоровій кінематографії судилося зіграти незрівнянну роль в задоволенні складних естетичних потреб (О. Довженко); В цю ніч партизанський загін, згідно з ухвалою підпільного райкому, покинув територію свого району (М.Стельмах).

3. Обставини допустовості: Незважаючи на малесенький вітерець, парило і робилося душно (Г.Тютюнник).

4. Обставини мети: Він, розваги ради, порівнює повноводу Віру на Амурі з мізерним Збручем (Кос).

У мові художньої літератури зрідка відокремлюються обставини з просторовим значенням та способу дії. Такі обста­вини, як правило, поширені або однорідні, або уточнюють одна одну. Відокремлення їх часто є факультативним, авторським:

а) обставини з просторовим значенням: Стіни, від підлоги до стелі, завішані були безліччю картин, великих і малих, в рамах і без рам, почеплених тонкими дротинками до карнизів, як це бував в ательє художника (О.Дмитерко); Українська пісня... Який трудівник – ой у лузі та ще й при березі, чи у полі на роздоллі, чи серед степу широкого, чи на морі глибокому, чи у шахті під землею, чи на заводі за верстатом – не почував легкості і бадьорості її геніального ритму? (О.Довженко); Вітрове скло – дуплекс в двох місцях, саме проти шофера, було пробите кулями (В.Кучер);

б) обставини способу дії: На вулиці, верхи на паличках, дітвора гралась у кінський загін (П.Панч).

в) словосполучення, еквівалентні за значенням прийменниковим: В Карпатах це було, весняною порою, не скоро люд гірський забуде ту весну, коли лунав частіш трембіти плач горою... (М. Марфієвич). Пор.: У весняну пору, в літню пору ти все вгору зводишся та вгору, та гілки вбираєш молоді у тугі смугасті жолуді (П.Дорошко), в якому обставини часу у весняну пору, в літню пору не відокремлені.