Особливості пунктуації в українській мові

Синтаксичні особливості ділового мовлення полягають у вживанні розповідних речень, для яких характерне нанизування фактів, що передаються словами в одному відмінку. Отже, найчастіше вживані у діловому мовленні прості речення за рахунок цього нанизування бувають досить поширеними. Наприклад:

Відділ кадрів на підставі трудових договорів здійснює оформлення прийому на роботу відповідних фахівців, службовців, інших працівників.

Це багато в чому зумовлює вживання розділових знаків, оскільки переліки іменників в одному відмінку виступають однорідними членами речення і відділяються комами. Це найпоширеніший випадок вживання коми у діловому мовленні. Також кома ставиться у підрядних реченнях, які також часто вживаються у документах. Наприклад:

Кошти, які залишилися після сплати боргів підприємством, що ліквідується, розподіляються між його працівниками.

Крапка ставиться у кінці речення, але треба звернути увагу, що в друкованих та рукописних матеріалах не ставиться крапка після заголовків та підзаголовків, якщо вони виносяться на середину окремого рядка.

Крапка з комою ставиться у кінці перерахувань і невеликих рубрик, винесених в окремий абзац. Перед цими перерахуваннями ставиться двокрапка, а починаються вони з номера або з тире. Двокрапка ставиться також після слів Слухали, Виступили, Ухвалили у протоколах.

Тире у ділових паперах вживається рідко, найчастіше в розпорядчих і статутних документах при пропуску дієслова бути в теперішньому часі, або для того, щоб зробити логічний наголос на окремому слові. Наприклад:

Відповідальні – керівники відділів і служб.