Особливості давального та кличного відмінків іменників в українській мові

Давальний відмінок. Найбільше помилок припадає на форми давального відмінка однини іменників чоловічого й жіночого роду.

Іменники чоловічого роду у давальному відмінку однини можуть мати паралельні закінчення -у (-ю) і -ові, (-еві, -єві).

У діловому стилі переважає закінчення -у (-ю): директору, ректору, інженеру, декану, професору, хоча цілком можлива форма директорові, деканові, ректорові. Перевага віддається закінченню -у (-ю), оскільки воно вживається в нехудожніх стилях мови, тобто офіційно-діловому, науковому та публіцистичному.

Проте бувають випадки, коли і в діловому стилі слід писати -ові, (-еві, -єві), а не -у (-ю). Трапляється це в тому випадку, коли виникає небезпека появи двозначності в тексті документа: деякі іменник мають однакові закінчення в родовому і давальному відмінках, наприклад, словосполучення допомога заводу можна зрозуміти і як допомога нашого заводу (родовий відмінок) і допомога нашому заводу (давальний відмінок). В таких випадках, коли є небезпека нерозрізнення родового і давального відмінків іменників у тексті документа для давального відмінка слід вживати закінчення -ові, (-еві, -єві), тобто допомога заводові.

У власних назвах на -ів, (-їв), -ов, (-ев, -єв), -ин, (-ін, -їн) можливим є тільки закінчення –у: Києву, Харкову, Гришину, Ільїну, Тамбову.

Збіг форм родового і давального відмінків можливий і в іменників жіночого роду, що також дає підстави до появи двозначності в тексті. Наприклад: своєчасний контроль бухгалтерії – це і бухгалтерія контролює і бухгалтерію контролюють. У цих випадках слід так будувати речення, щоб уникнути такої відмінково форми або надати їй однозначності.