Особливості вживання займенників в українській мові

Переважна більшість документів пишеться від імені установи, підприємства, організації, тобто від першої особи множини. Проте займенник ми не використовується – ділові листи починаються дієсловом у першій особі множини: Просимо... Надсилаємо... Повідомляємо... Паралельною до таких форм є форма третьої особи множини: Дирекція просить... Завод повідомляє...

Займенник Вам у конструкціях типу Надсилаємо Вам для ознайомлення... теж опускається, що й створює загальне враження строгої об’єктивності викладу, типової для ділового стилю.

Бувають ситуації, в яких наявність чи відсутність займенника Вам, Вас, Вами змінює спрямування й тональність висловлення. Так, звороти типу пропоную з’явитися, прошу уточнити, вимагаю притягти до... виражають більш категоричну й безапеляційну вимогу, ніж ці самі звороти з особовими займенниками: пропоную Вам з’явитися, прошу Вас уточнити. Ведення особового займенника пом’якшує категоричність вимоги.

Займенник я теж має обмежене використання. Він вживається лише в автобіографіях, дорученнях, розписках, доповідних та пояснювальних записках, а в заявах, наказах, розпорядженнях він не використовується.

Інколи замість займенника я вживається так зване авторське ми. Воно використовується в тих випадках, коли є потреба пом’якшити категоричність тону: ми приходимо до таких висновків.

Займенник свій часто буває зайвим у діловому стилі, оскільки дублює уже наявне в тексті слово: свої завдання трест виконав.