Особливості вживання іменників в український мові

Назви осіб за професією, званням та посадою можуть утворювати паралельні форми чоловічого і жіночого роду: лаборант – лаборантка, секретар – секретарка, учитель – учителька, але офіційними назвами посад, професій і звань є іменники тільки чоловічого роду, тобто секретар, лаборант, учитель, викладач, професор, які вживаються незалежно від статі особи. Наприклад: професор Іванова, професор Іванов, лаборант Васильєва, лаборант Васильєв.

Залежні від іменників слова, тобто прикметники, теж слід узгоджувати з іменниками у чоловічому роді: старший лаборант Васильєва, заслужений учитель Чернецька.

Дієслова вживаються з урахуванням статі особи: старший лаборант Васильєва звернула увагу, старший лаборант Васильєв звернув увагу.

Назви посад жіночого роду вживаються в тих випадках, коли вказівка на стать є бажаною, або не може бути виражена іншими засобами: баскетболістка, співачка, волейболістка, студентка, аспірантка.

Не вживаються о офіційних документах найменування осіб за ознакою місця проживання або місця роботи такого типу сільчани, заводчани. Ці слова є розмовними варіантами офіційних складених найменувань мешканці села, робітники заводу.

У ділових паперах зустрічаються випадки необґрунтованого вибору форм однини, тобто однина вживається замість множини, набуваючи при цьому значення цілісності, не розчленованості: зібрано цукрового буряка 5 тонн, увесь урожай вишні було здано на консервний завод.

У ділових паперах зустрічаються також випадки необґрунтованого вибору форм множини. Це виникає в тому випадку, коли абстрактні іменники, які не мають форм множини, набувають її. Такі відхилення можливі в тому випадку, коли вони позначають види, сорти, типи речовин: мінеральні води, сухі вина, машинні масла, мінеральні солі. Таке вживання форм множини в ділових документах не є порушенням норм літературної мови.