Зверніть увагу!

Після приголосних завжди пишеться -ся: дивишся, подобаєшся.

У з в не чергуються:

Розрізняють два типи словників – енциклопедичні і лінгвістичні (філологічні). Між ними існують докорінні відмінності щодо реєстру слів і тих ознак, за якими вони характеризуються.

В енциклопедичному словнику, або енциклопедії (фр, що походить від лат., утвореного з гр. – загальне (кругове) виховання (навчання), описуються не слова як одиниці лексичного складу мови, а наводяться відомості про позначувані ними предмети і явища в найширшому розумінні – наукові поняття, біографічні довідки про окремих осіб, відомості про населені пункти, країни, різні події тощо. Необхідно відзначити, що до реєстру енциклопедичного словника входять іменники (загальні і власні) та іменникові словосполучення, тобто одиниці з функцією предметних номінацій, у той час як лексикографічні праці лінгвістичного спрямування мають своїм завданням охопити слова різних частин мови: іменники (тільки загальні назви, крім спеціальних випадків), прикметники, дієслова, прислівники, займенники, прийменники, сполучники, частки, вигуки.

У лінгвістичних словниках наводиться інформація про слова. Вона охоплює такі аспекти, як тлумачення прямих і переносних значень, з'ясування семантичних відношень між словами (синонімічних, антонімічних), відомості про написання, вимову або походження тощо. З метою власне мовознавчого опису приймається і послідовно витримується система спеціальних ремарок, які розкривають граматичні, семантичні, стилістичні та інші характеристики реєстрових одиниць. Про відмінності енциклопедичного і мовознавчого опису одного й того ж слова свідчать такі приклади в УРЕ і Словника української мови в 11-ти томах:

Енциклопедичні словники використовують як довідкові видання різного обсягу і фахового призначення. Існують багатотомні праці широкого профілю – загальні енциклопедії. Склад реєстру в них розрахований на подання найширшої інформації, що не обмежується виключно українознавчими аспектами фактичного матеріалу.

До найбільших за обсягом належить сімнадцятитомна Українська Радянська Енциклопедія (УРЕ), видана за загальною редакцією М. П. Бажана протягом 1959 – 1965 рр. Праця містить значну не власне українознавчу енциклопедичну інформацію. Що ж до власне української проблематики, то на її обсязі й інтерпретації, безперечно, негативно позначилися далекі від об'єктивного висвітлення відповідних явищ настанови на боротьбу «проти будь-яких проявів реакційної буржуазної ідеології і насамперед українського буржуазного націоналізму, проти всіх і всіляких ухилів від вчення марксизму-ленінізму, проти ревізіонізму, проти догматизму». Протягом 1974 – 1985 рр. вийшло українською і російською мовами друге дванадцятитомне видання згаданої енциклопедії. Перша ж спроба створення УРЕ в 20 томах припадає на початок 30-х років. На початку 1933 р. авторський колектив на чолі з М. Скрипником підготував до видання перший том праці, проте у листопаді 1934 р. відповідне видавництво було ліквідовано, а редакторів і багатьох авторів УРЕ було репресовано.

Перша українська енциклопедія була видана протягом 1930 – 1935 рр. у Львові головним чином зусиллями Наукового Товариства ім. Т. Шевченка (НТШ). Тритомну Українську Загальну Енциклопедію – Книгу Знання було створено під керівництвом проф. І. Раковського.

До визначних досягнень української наукової думки належить Енциклопедія Українознавства (ЕУ), створена зусиллями порівняно невеликого авторського колективу поза межами України в складних умовах еміграції. З іні­ціативи головного редактора проф. В. Кубійовича УЕ було поділено на дві частини – статейну (ЕУ – 1) та словникову, або алфавітну (ЕУ – 2). Три томи ЕУ – 1 вийшли друком протягом 1949 – 1952 рр. У них вміще­но широкі оглядові статті з питань українознавства, в яких висвітлюються проблеми історії, етнографії, фізичної географії, народного господарства, науки, освіти та виховання, мови, літератури, мистецтва, релігії, культури тощо. ЕУ – 2 складається з 10 томів, виданих протягом 1955 – 1984 рр. Енциклопедія компенсує саме ту важливу українознавчу інформацію, якої позбавлена УРЕ у зв'яз­ку з послідовно реалізованими в ній ідеологічними наста­новами. Заходами Наукового Товариства
ім. Т. Шевченка у Львові з 1993 р. розпочато перевидання ЕУ – 2 в Україні. У 1994 – 1995 рр. перевидано ЕУ – 1 зусил­лями Інституту Української археографії НАН України. Ще одну енциклопедичну працю – Українську Малу Енциклопедію (УМЕ) у восьми томах – було видано протягом 1957 – 1967 рр. в Аргентині. Цю енциклопедію обсягом 2200 сторінок створив один автор – проф. Є. Онацький.

Важливу роль виконують галузеві енциклопедичні словники, присвячені висвітленню знань, пов'язаних з конкретними науковими сферами. Вони створюються у формі фахових енциклопедій, словників, довідників тощо.