У 22 країнах світу

Складено за: [9].

У напрямі створення електронного уряду робимо перші кроки і ми. Створено сайт Кабінету Міністрів та Верховної Ради України [10]. За даними офіційного сайту Кабінету Міністрів України (www.kmu.gov.ua) з 16 Міністерств 14 та з 17 Державних Комітетів 11 мають свої сайти в мережі Інтернет. У серпні 2002 року розпочато діяльність офіційного Інтернет-представництва Президента України [11]. Також вже створено (деякі найближчим часом будуть створені) презентаційні сторінки різних структурних підрозділів Адміністрації Президента. Мають власні Інтернет-сторінки обласні державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Проводяться перші „зустрічі” з громадськістю в Інтернеті. Так, у вересні 2002 року відбулася Інтернет-конференція Президента України, яка транслювалася у форматах Real-Video та Real-Audio, а також у текстовому форматі. Під час конференції Президент відповів на понад 20 запитань користувачів Інтернету в режимі реального часу за такими темами: Інтернет, наступність влади, відкритість влади, Збройні сили і особисті запитання. У форматі Real-Video за перебігом Інтернет-конференції спостерігали 788 відвідувачів; у текстовому форматі - 1291. Всього на адресу Президента надійшло 731 запитання: 270 з яких – до початку Інтернет-конференції і 461 - впродовж конференції⁶ [12].

Для здійснення комунікацій політичної еліти та громадськості можуть бути використані й деякі специфічні форми та методи. Зокрема, у США застосовуються деякі специфічні форми парламентських комунікацій [13], які з часом тією чи іншою мірою можуть увійти в практику комунікацій з громадськістю України.

Своєрідною формою встановлення зв’язків з таким владним інститутом США, як Конгрес, є специфічно американське явище – стажування (інститут стажерів). У межах Програми науково-технічних помічників Конгресу Американська асоціація сприяння розвитку науки за свій рахунок направляє наукових працівників у Конгрес терміном на один рік для здійснення консультативної допомоги депутатам під час вирішення питань науково-технічної політики. Основні цілі такої програми:

· забезпечити апарат Конгресу спеціалістами, які добре орієнтуються в питаннях науки і техніки, і підвищити тим самим рівень розгляду та рішення в парламенті науково-технічних проблем;

· створити групу вчених (інженерів), які добре вивчили парламентські механізми і здатні повернутися в наукове товариство, зміцнити його можливості впливати на політичні рішення держави;

· наочно ознайомити апарат Конгресу і депутатів з психологією та манерою мислення вчених та інженерів шляхом вирішення перерахованих вище завдань;

· забезпечити різним науковим і технічним організаціям та співтовариствам більш ефективний доступ до Конгресу та повідомлення йому своєї думки з тих чи інших проблем.

Виходячи з цих цілей, спеціалісти, яких направили наукові асоціації, проходять двотижневі інтенсивні курси „парламентської науки” – ознайомлюються з правилами Конгресу, механізмом його роботи, взаємодією з урядом та громадськістю, допоміжними науково-інформаційними службами. Курси проходять у першій половині вересня. Потім, залежно від спеціальності й потреб того чи іншого комітету чи підкомітету, депутата, ці фахівці долучаються до діяльності останніх і протягом року працюють як додаткові штатні працівники. Конгрес за їхню допомогу не платить, оскільки спеціалісти отримують заробітну платню від асоціацій, які їх направили. Коли рік закінчується, стажери можуть перейти у штат помічників або повернутися на своє місце роботи – в університет, фірму, дослідницький центр, збагачені знанням „механіки” та широкими особистими знайомствами з парламентарями та працівниками апарату Конгресу. Вважають, що в обох випадках виграє і Конгрес, і наукове співтовариство, формується їхня постійна різнопланова взаємодія.

Слухання в комітетах та підкомітетах парламенту – це ще один специфічний засіб встановлення зв’язків з громадськістю, що використовується у практиці роботи парламентаріїв. Чому слухання, які, на перший погляд, є формою діяльності представницьких органів, можна розглядати як засіб комунікацій з громадськістю? Вважаємо, це пов’язано з тим, що для участі у слуханнях запрошують представників різних кіл громадськості: науковців, працівників урядових структур, функціонерів політичних партій та громадських організацій, консультантів-практиків та ін. Такі слухання можуть проводитися не лише у стінах парламентів, але й „на чужій території” – на підприємствах, в установах, периферійних районах країни. На думку фахівців, „як форма отримання та обміну інформації слухання мають дуже високу ефективність у першу чергу завдяки своїй гнучкості – їх легко варіювати за часом, тривалістю, складом учасників, проблематикою та іншими параметрами. Вони є також зручним постійним каналом контактів парламентарів із зовнішнім світом. На відміну від інституту стажерів, слухання не належать до числа специфічних американських феноменів, вони широко застосовуються в парламентах усіх демократичних держав. Однак за масштабами та інтенсивністю використання цієї форми парламентської роботи Конгрес США „займає у світі одне з перших місць”.