Фактори впливу на конкурентоспроможність підприємства

Оцінка конкурентоспроможності підприємства – це перш за все аналіз результатів його боротьби з конкурентами. Такий прогноз можна отримати на основі зіставлення факторів конкурентоспроможності підприємства, що оцінюється.

Набір факторів, що впливають на конкурентоспроможність підприємства є настільки суттєвими і своєрідними, що не існує єдиної методики збору даних щодо їх обробки та ідентифікації для ухвалення відповідних рішень. Разом з тим, досить велике коло таких факторів, змушує приділяти особливу увагу на так званні конкурентні переваги підприємства, які забезпечують підприємству перевагу над прямими конкурентами.

Фактори, які впливають на конкурентоспроможність підприємства можуть бути:

- базовими або похідними (другорядними),

- загальними або спеціалізованими

- зовнішніми або внутрішніми,

- матеріальними або віртуальними,

- стратегічними або тактичними,

- технічними, економічними, організаційними, психологічними, природно-кліматичними, реалізованими на одній стадії життєвого циклу або на декількох і т.д (рис. 4.1).

До базових факторів, що впливають на конкурентоспроможність підприємства можна віднести фактори:

- природні (кліматичні умови, географічне положення),

- демографічні,

- некваліфікована та малокваліфікована робоча сила,

- наявність тих чи інших ресурсів.

Такі фактори підприємство має з моменту створення та потребує вимагає порівняно невеликих капітальних вкладень. Конкурентні переваги, які основані лише на цих факторах є не міцними, оскільки, значення факторів суттєво зменшується за рахунок вседоступності та скорочення потреби в них.

Наприклад, вигідні кліматичні умови, можливість залучення малокваліфікованої дешевої робочої силу є досить не надійними факторами для забезпечення конкурентоспроможності підприємства особливо в умовах жорсткої конкурентної боротьби.

Для конкурентоспроможності більше значення мають похідні фактори, оскільки вони забезпечують конкурентні переваги високого порядку. До таких факторів слід віднести:

- сучасну інфраструктуру обміну інформацією,

- висококваліфіковані кадри,

- високотехнологічне виробництво,

Рис. 4.1. Фактори впливу на конкурентоспроможність підприємства

- дослідницькі структурні підрозділи в країні, галузі, підприємстві.

Слід зазначити, що такі фактори не поширені їх важко набути на ринку, вони є неодмінною умовою при розробці продукції та для їхнього розвитку необхідні значні та тривалі вкладення капіталу.

За принципом спеціалізації фактори конкурентоспроможності розподіляються на:

- загальні: сучасна інфраструктура, висококваліфікований персонал, система інформаційного забезпечення та інші;

- спеціалізовані: персонал з вузькою спеціалізацією, специфічна інфраструктура, бази даних у визначених галузях знань та ін.

Загальні фактори дають конкурентні переваги обмеженого характеру, які легко добути конкурентам або які можна обійти, в той час як спеціалізовані – утворюють ґрунтовну і довгострокову основу для конкурентних переваг. Спеціалізовані фактори є менш розповсюдженими, вони потрібні для більш досконалих видів конкурентної боротьби, що робить їх невід’ємною умовою відновлення та потребує більш спрямованого і ризикованого фінансування.

Найбільш розповсюдженою класифікацією факторів, що впливають на конкурентоспроможність є класифікація з позиції приналежності до підприємства на: внутрішні та зовнішні.

Зовнішні фактори – це фактори, вплив на які з боку підприємства неможливий або обмежений. До них можна віднести:

- загальнополітичну ситуацію в країні;

- зовнішньополітичні й економічні зв'язки з іншими державами;

- регулюючу роль держави,

- прийняту систему управління галузями;

- експортно-імпортні відносини держави;

- наявність конкурентів у даній галузі, сфері діяльності;

- розроблення і реалізацію програм у пріоритетних сферах економіки;

- раціональне розміщення продуктивних сил;

- наявність (або відсутність) джерел сировини в країні;

- загальний рівень техніки і технології в країні;

- ступінь і випереджальний темп розвитку фундаментальних і прикладних досліджень;

- розвиток спеціалізації і концентрації виробництва;

- розвиток індустрії ділових послуг;

- існуючу систему управління промисловістю;

- цивільне і трудове законодавство;

- наявність (або відсутність) антимонопольного законодавства;

- інші фактори впливу.

Усі перераховані фактори взаємодоповнюють один одного, але іноді можуть діяти в протилежних напрямках. Кожен з них може виявити вирішальний вплив на конкурентоспроможність підприємства, який буде здійснюватися в залежності від дій та інших факторів.

Внутрішні фактори – це фактори, вплив яких на конкурентоспроможність цілком або частково залежить від самого підприємства. До них відносяться:

- системи і методи управління фірмою;

- рівень техніки і технології на підприємстві;

- маркетингове забезпечення;

- система розроблення і впровадження нововведень;

- рівень організації виробництва;

- система планування;

- система економічного стимулювання;

- соціальні, психологічні, екологічні й інші фактори.

Слід зазначити, що між внутрішніми та зовнішніми факторами існує тісний взаємозв’язок. Так зовнішні фактори, як правило обумовлюють внутрішні. Іноді важко провести між ними межу і виділити вплив кожного з них, але внутрішні фактори визначають насамперед конкурентоспроможність підприємства, а зовнішні – його конкурентостійкість.

Також фактори впливу на конкурентоспроможність відносно наявності видів конкурентних переваг можна поділити на:

- матеріальні – фактори, які засновані на «перевагах в ресурсах»;

- віртуальні – фактори, які основані на «перевагах в умінні».

Рівень переваг в ресурсах може визначатися:

- доступом до сировини, енергії, комплектуючим;

- кадровим складом і кваліфікацією працівників;

- структурою власного і привернутого фінансового засобу;

- наявністю системи науково-технічної, виробничої, комерційної співпраці.

Переваги в умінні обумовлюються ефективністю роботи всіх функціональних підрозділів, ініціативністю працівників, наявністю "ноу-хау" в дослідженнях і проектуванні і т.п.

Тактичний фактор конкурентоспроможності підприємства – це компонент зовнішнього або внутрішнього середовища підприємства, за яким воно випереджає або випереджатиме в найближчий період (не більше 1-го року) підприємства-конкуренти.

Стратегічний фактор конкурентоспроможності підприємства – це компонент зовнішнього або внутрішнього його середовища, за яким воно може випереджати конкуруючі підприємства після виконання в перспективі конкретних умов, які визначають перевагу аналізованого фактора підприємства порівняно з конкурентами.

Фактори маркетингу, які обумовлюють напрямки конкурентних переваг, а саме переваги в своєчасному втіленні маркетингу в принципах і функціях управління, в якісному задоволенні потреб і вимог споживачів, в створенні комунікаційної системи, адекватної задачам підвищення конкурентоспроможності підприємства. До таких факторів можна віднести:

- створіння ефективної системи розподілу і збуту продукції;

- цільове використання можливостей маркетингу для формування конкурентних переваг на вирішальних напрямах діяльності підприємства;

- створення системи ефективного стимулюючого впливу на інтереси споживачів і посередників.

Для ефективного функціонування підприємства необхідно постійно працювати над факторами підвищення конкурентоспроможності. Насамперед, система управління повинна бути здатною на практиці реалізувати проведену стратегію конкуренції, тобто обґрунтувати, запропонувати і впровадити стратегічні задуми в повсякденну практику. При цьому, необхідно правильно вибрати місце, час, ключові напрями дій, які забезпечать конкурентні переваги. До таких ключових напрямів можна віднести раціоналізацію відносин з постачальниками, розробка конкурентоспроможної продукції, ефективне просування її на ринку, підвищення конкурентоспроможності сіті реалізації продукції і сфери послуг, розвиток організаційних структур управління в умовах конкуренції і т.п. Особливого значення вони набувають при ускладненні управління і підвищенні рівня ризику в ухваленні рішень. Крім того, з розвитком теорії і методики щодо цієї проблеми досліджуються питання оснащення менеджерів-маркетологів і керівників інструментарієм для підготовки і ухвалення рішень про взаємодію з конкурентами. Створюються передумови поліпшення якості подібних рішень.

Інтелектуальні технології створюють наукову основу для підвищення рівня відповідності системи управління характеру ринкової конкуренції. Метою та змістом цих технологій повинно бути забезпечення переваг над конкурентами, яких створює умови для вирішення такої важливої проблеми, як підвищення конкурентоспроможності продукції, яка випускається, підприємством. Науковою базою формування конкурентних переваг є методологічні підходи, які сформувалися в рамках теорії конкуренції.