Теоретичні основи конкурентоспроможності підприємства

Діагностика конкурентоспроможності підприємства є одним з головних етапів економічної діагностики.

Одним із основних підходів до визначення конкурентоспроможності підприємства є підхід який базується на теорії конкурентної переваги, розробленої М. Портером. За його теорією існує 5 рушійних сил конкуренції: проникнення на ринок та в галузь нових конкурентів; загроза появи на ринку товарів-замінників, що вироблені за іншою технологією; обмежені можливості покупців; невичерпні можливості виробників; постійне змагання між домінуючими та новими підприємствами.

Дія кожної конкурентної сили непередбачувана, тому повинна бути визначена, а конкурентоспроможності підприємства може бути забезпечена у випадку присутності на ринку двох і більше підприємств, що виготовляють ідентичну продукцію. Вона розглядається як відносна категорія, виявити яку можна тільки порівнянням підприємств між собою як у масштабі країни, так і в масштабі світового ринку. Відповідно до такого підходу конкурентоспроможність підприємства визначається як:

- перевага підприємства відносно інших підприємств галузі як на внутрішньому ринку, так і на міжнародному;

- характеристика, яка відображає відмінності процесу розвитку даного виробника від виробника-конкурента як за ступенем задоволення товарами або послугами конкретної суспільної потреби, так і за ефективністю виробничої діяльності;

- здатність підприємства виготовити товар, який буде відповідати вимогам споживачів в необхідній кількості, у встановлені строки та на умовах постачання, які будуть більш вигідні ніж у конкурентів.

Інший підхід – системний – заснований на вивченні процесів, які відбуваються на підприємстві та його взаємодію із зовнішнім середовищем. Конкурентоспроможність підприємства розглядається як система взаємодіючих факторів, яка характеризує ступінь використання потенціалу підприємства та утримання протягом певного періоду часу своїх конкурентних переваг. Саме тому відповідно до цього підходу під конкурентоспроможністю розуміють не тільки ефективність, але й динаміку пристосування підприємства до умов зовнішнього середовища, здатність ефективно розпоряджуватися власними та позиковими коштами в умовах конкурентного ринку.

Об’єднуючи вище наведені підходи під конкурентоспроможністю підприємства слід розуміти як здатність підприємства діяти в умовах ринкових відносин та одержувати при цьому прибуток, достатній для науково-технічного удосконалення виробництва, стимулювання працівників і підтримки продукції на високому якісному рівні.

Існують також і визначення терміну конкурентоспроможності з позицій різних суб’єктів господарювання. Так під конкурентоспроможністю з позиції споживачів слід розуміти здатність задовольняти потреби споживачів на основі виробництва товарів і послуг, що мають конкуренті переваги над визначеним набором параметрів.

З позиції конкурентів конкурентоспроможність підприємства виступає в якості здатності виробляти продукцію, яка буде відповідати вимогам ринку та створювати необхідні умови для зростання конкурентних переваг.

Для інвесторів конкурентоспроможність підприємства – це здатність використовувати ресурси підприємства для розвитку та розширення ринків збуту, збільшення ринкової вартості підприємства.

Показником який дає відносну характеристику здатності підприємства протистояти конкурентам на ринку в період, що аналізується, є рівень конкурентоспроможності підприємства.

В економічній літературі виділяють такі види конкуренції як: функціональна, видова та предметна.

Функціональна конкуренція – має місце у випадку, коли одна потреба може бути задоволена різними шляхами.

Видова – визнана існуванням продукції, яка задовольняє одну потребу, але відрізняється своїми характеристиками.

Предметна – характеризується випуском однакової продукції (товари-замінники, товари-субститути) різними підприємствами.

Існують наступні методи проведення конкурентної боротьби:

- цінова конкуренція – конкуренція, яка здійснюється за допомогою зменшення цін;

- нецінова конкуренція – конкуренція, яка здійснюється за допомогою покращення якості продукції та умов продаж при невідомих цінах.