![]() |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
|
Вивчення складу, структури, експлуатаційних характеристик та технології виготовлення і особливостей використання виробів із мінеральних розплавів (у кількості за вибором викладача) виконують, користуючись навчально-методичною та довідковою літературою.
Відповідні дані щодо складу, структури, експлуатаційних характеристик та технології виготовлення виробів із мінеральних розплавів заносять до
таблиці 4.2.
Таблиця 4.1 | Визначення фізичних властивостей виробів із мінеральних розплавів | Істинна пори-стість Пі, % | Висновок повинен містити порівняння значень пористості, густини та коефіцієнта теплопровідності матеріалів, а також визначення впливу характеру структури матеріалів із силікатних розплавів на ці характеристики. | |||||||
Істинна густина r, кг/м3 | ||||||||||
Коефі-цієнт тепло-провід-ності l, Вт/(м×К) | ||||||||||
Відносна густина d | ||||||||||
Середня густина r m, кг/м3 | ||||||||||
Маса m, кг | ||||||||||
Об¢єм V, м3 | ||||||||||
Розміри зразка, мм | ||||||||||
Назва матеріалу | Скло будівельне листове | Шлакоситал | Газоскло | Піноскло | Мінерало-ватна плита підвищеної жорсткості | |||||
Таблиця 5.1 |
Таблиця 4.2
Загальна характеристика, структура, експлуатаційні характеристики
та технології виготовлення виробів із мінеральних розплавів
Групи за макро-структу-рою | Назва матеріалу чи виробу | Склад мате-ріалу | Струк-тура мате-ріалу | Основні експлуата-ційні харак-теристики | Основні технологічні операції виготов-лення | Застосу-вання мате-ріалу |
Щільні | Листове будівельне та декоративне скло: | |||||
віконне та вітринне | ||||||
візерункове кольоро-ве та безбарвне | ||||||
декоративне “Мороз”, “Заметіль” | ||||||
армоване кольорове та безбарвне | ||||||
Листове скло зі спеці-альними властиво-стями: увіолеве | ||||||
тепловбірне | ||||||
теплозахисне | ||||||
тепловідбивне | ||||||
дзеркальне | ||||||
загартоване | ||||||
стемаліт | ||||||
триплекс (багатошарове) | ||||||
кольорове і художнє | ||||||
Скляні порожнисті блоки | ||||||
Склопакети | ||||||
Стевіт | ||||||
Профільне скло | ||||||
Труби скляні | ||||||
Кам¢яне литво | ||||||
Шлакове литво | ||||||
Емальована плитка | ||||||
Килимово-мозаїчні плитки | ||||||
Смальта | ||||||
Марбліт, авантюринове скло | ||||||
Скломармур | ||||||
Склокремнезит, склокераміт | ||||||
Ситали, шлакоситали |
Закінчення таблиці 4.2
Ніздрю-ваті | Піноскло | |||||
Газоскло | ||||||
Шлакова пемза | ||||||
Волок-нисті | Мінеральна вата | |||||
Мінераловатний та базальтовий шнур | ||||||
Скло- та базальтові ровінги | ||||||
Мінераловатні та базальтоволокнисті мати | ||||||
Мінераловатні, скло- та базальто-волокнисті плити | ||||||
Мінераловатні шка-ралупи і циліндри | ||||||
Скло- та базальтові тканини | ||||||
Неорганічні скло- та базальтокомпозити | ||||||
Сипкі | Шлаковий щебінь і пісок | |||||
Гранульований шлак |
Висновок повинен містити обґрунтування технічної доцільності використання матеріалів із силікатних розплавів у будівництві та інших галузях промисловості, порівняльну оцінку ефективності з іншими будівельними матеріалами (2-3 порівняння за вибором викладача).
Лабораторна робота № 5
Випробування гіпсових в¢яжучих речовин
Короткі відомості
Гіпсові в’яжучі речовини – це повітряні в’яжучі, які складаються переважно з напівводного гіпсу CaSO4×0,5H2O або ангідриту CaSO4. Їх одержують шляхом теплової обробки сировини з наступним розмелюванням. Сировиною для гіпсових в’яжучих є гірські породи – природний гіпс (гіпсовий камінь), що складається переважно з мінералу гіпсу CaSO4×2H2O, природний ангідрит CaSO4, гажа, глиногіпс та деякі відходи промисловості (борогіпс, фосфогіпс, фторогіпс, ферогіпс, титаногіпс, гідролізний гіпс), основною складовою частиною яких є сірчанокислий кальцій.
Низьковипалювальні гіпсові в’яжучі одержують тепловою обробкою природного гіпсу при низьких температурах (110…160оС).
Будівельний гіпс виготовляють низькотемпературним випалюванням гірської породи (гіпсового каменю) в печах. У цьому випадку гіпсовий камінь спочатку розмелюють, а далі у вигляді порошку нагрівають у варильних котлах.
Формувальний гіпс складається переважно з β-модифікації напівгідрату сульфату кальцію CaSO4×0,5H2O, відрізняючись від будівельного гіпсу тоншим помелом. Застосовують такий гіпс у керамічній та фарфоро-фаянсовій промисловості для виготовлення форм.
Високоміцний гіпс одержують термічною обробкою високосортного гіпсового каменю в герметичних апаратах у середовищі насиченої пари при тиску, вищому за атмосферний (у автоклавах при тиску 0,15…0,3 Мпа), або при кип’ятінні його у водних розчинах деяких солей з наступним просушуванням та розмелюванням на тонкий порошок. Такий гіпс складається в основному з a-модифікації напівводного сульфату кальцію CaSO4×0,5H2O у вигляді крупних та щільних кристалів, що характеризуються зниженою водопотребою порівняно з β-CaSO4×0,5H2O. Це зумовлює щільнішу структуру затверділого a-CaSO4×2H2O та міцність на стиск 15…25 Мпа, яка в разі використання спеціальної технології може досягати 60…70 Мпа. Високоміцний гіпс випускають і застосовують переважно в металургійній промисловості для виготовлення форм. Марки гіпсових в’яжучих речовин наведені в таблиці 6.1 (додаток В).
Високовипалювальні гіпсові в’яжучі речовини виготовляють випалюванням гіпсового каменю при високій температурі (600…950оС), тому вони складаються переважно з ангідриту CaSO4, який частково піддається термічній дисоціації з утворенням CaO, що активізує хімічну взаємодію в’яжучої речовини з водою й прискорює процеси твердіння.
Високовипалювальний гіпс (естрих-гіпс) на відміну від будівельного гіпсу повільно тужавіє (початок тужавлення настає не раніше як через 2 години) і твердіє, але його водостійкість і міцність на стиск вищі (10…20 Мпа), тому використовують при влаштуванні безшовних підлог, у розчинах для штукатурення й мурування, при виготовленні “штучного” мармуру.
Твердіння низьковипалювальних гіпсових вяжучих речовин відбувається внаслідок розчинення напівводного сульфату кальцію (напівгідрату) й появи насиченого розчину, в якому відбуваються реакції гідратації з утворенням двоводного сульфату кальцію
CaSO4×0,5H2O + 1,5H2O = CaSO4×2H2O.
Під час твердіння об’єм гіпсового каменю збільшується на 0,15… 0,5 %, що дозволяє формувати з нього деталі складної конфігурації, оскільки гіпсове тісто щільно заповнює форму.
Застосовують гіпсові в’яжучі для виготовлення перегородкових плит і панелей, акустичних піногіпсових і перфорованих плиток, сухої гіпсової штукатурки, для приготування гіпсових та змішаних розчинів і бетонів, для виробництва змішаних в’яжучих, декоративного штучного мармуру, архітектурних і скульптурних деталей, інших оздоблювальних та конструкційних матеріалів і виробів, що застосовуються в частинах будинків, захищених від зволоження, при відносній вологості повітря не більше 60 %.
Маркування гіпсу здійснюють з урахуванням його міцності, строків тужавлення та тонкості помелу, наприклад гіпсова в’яжуча речовина з позначкою ГВ Г-5-А-II ДСТУ Б В.2.7-82-99 відповідає марці Г-5, є швидкотверднучою та характеризується середньою тонкістю помелу.
Мета роботи: ознайомлення з методами визначення технічних характеристик гіпсових в’яжучих речовин.
Дата публикования: 2015-03-26; Прочитано: 630 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!