Порядок виконання роботи. Для приблизного визначення твердості мінералів використовують систему, запропоновану у XIX столітті німецьким вченим Фрідріхом Моосом

Для приблизного визначення твердості мінералів використовують систему, запропоновану у XIX столітті німецьким вченим Фрідріхом Моосом. До шкали Мооса входять 10 еталонних мінералів, твердість яких (в умовних одиницях) відповідає їх номерам (табл.2.1).

Зразки основних породотвірних мінералів піддають пошкодженню спочатку олівцем, потім нігтем, сталевим ножем або еталонним мінералом, який входить до шкали твердості. Залежно від того, який предмет залишає сліди пошкоджень, що визначаються візуально, встановлюється номер, який відповідає твердості мінералу за шкалою Мооса. Наприклад, якщо невідомий мінерал пошкоджується (дряпається) ортоклазом (твердість 6) і не пошкоджується апатитом (твердість 5), то твердість досліджуваного
мінералу – 5,5.

Таблиця 2.1

Шкала твердості мінералів за Моосом

№ за шкалою Мооса	Еталонний мінерал	Абсолютна твердість (за склерометром)	Спосіб можливого пошкодження
	тальк		креслиться олівцем 2М-3М
	гіпс		креслиться нігтем людини
	кальцит		легко креслиться сталевим ножем
	флюорит		креслиться сталевим ножем під невеликим тиском
	апатит		креслиться сталевим ножем під великим тиском
	ортоклаз		злегка дряпає скло, сталевим ножем не креслиться
	кварц		піддається обробці алмазом, пошкоджує скло
	топаз		піддається обробці алмазом, пошкоджує скло
	корунд		піддається обробці алмазом, пошкоджує скло
	алмаз		-

Результати випробувань заносять до таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Визначення твердості мінералів

№ п/п	Найменування мінералу	Тип та характер пошкодження	Твердість за шкалою Мооса

Висновок повинен містити порівняння отриманих значень твердості з довідковими даними.

2.2. Визначення середньої густини, пористості
і теплопровідності гірських порід

Матеріали: зразки гірських порід.

Прилади: ваги, металева лінійка.