Узагальнення перевірки та аналіз результатів аудиту доходів підприємства

У цьому розділі курсової роботи будуть проаналізовані результати аудиту доходів підприємства СП «Михайлівський Нафтопродукт», зокрема будуть розглянуті виявлені помилки та визначено типовість цих порушень.

У МСА 230 «Документація» вказується, що «Аудитор повинен документально оформити інформацію, яка є важливою з огляду формування аудиторських доказів на підтримку аудиторської думки, а також доказів того, що аудиторська перевірка виконувалася у відповідності з МСА» [5].

Робочі документи- матеріали, складені аудитором чи для нього, або такі, що отримані та зберігаються аудитором у зв'язку з виконанням аудиторської перевірки [5]. Таким чином, робочі документи – аудиторський файл аудитора, який складається за результатами перевірки – є первинним документом, без якого неможливе складання та надання достовірного аудиторського звіту та висновку щодо встановлення аудиторської думки відносно фінансової звітності, яка перевірялась [18].

Аудиторську документацію можна розділити на дві групи [11]:

1) первинні робочі документи – фінансова та податкова звітність замовника (копії), документи третіх осіб (контрагентів замовника), аналітичні таблиці і результати прогнозів, договірні та планові документи аудитора, результати перевірки (тестів, вибірок), нормативі документи, регулюючі діяльність замовника, акти перевірки і висновок попереднього аудитора, планові документи замовника, установчі документи замовника, роз’яснення посадових осіб замовника;

2) підсумкова документація – аудиторський висновок, аудиторський звіт, інші документи, надані замовнику.

У ході аудиторської перевірки доходів були складені наступні робочі документи:

1) «Програма аудиту доходів» (див. додаток 1)

2) «Тест внутрішнього контролю» (додаток 2);

3) «Тест з питань бухгалтерського доходів» (додаток 3);

4) «Визначення суттєвості доходів (питома вага в загальному обсязі доходів)» (додаток 4);

5) «Інформація про реалізацію продукції (робіт, послуг) без укладання договорів» (додаток 5);

6) «Вибіркова перевірка на співвідношення ціни реалізованої продукції з прейскурантною ціною» (додаток 6);

7) «Вибіркова перевірка кількості відвантаженої продукції за даними складського обліку та документів на відвантаження продукції (додаток 7);

8) «Звірка даних бухгалтерських регістрів та фінансової звітності»

9) «Перелік помилок і порушень, виявлених при аудиті доходів» (додаток 8).

Згідно МСА 320 «Суттєвість в аудиті» суттєвість – це властивість інформації, яка робить її здатною впливати на економічні рішення користувачів цієї інформаці. Рівень суттєвості – це максимально припустимий обсяг помилки або викривлення інформації, яка присутня в фінансовій звітності, який не призводить кваліфікованих користувачів в оману відносно цієї інформації [5].

Таблиця 3.1 Розрахунок рівня суттєвості

№	Базовий показник	Значення базового показника, тис.грн.	Рівень суттєвості, %	Сума рівня суттєвості, тис.грн.	Відхилення від середнього значення, %	Значення рівня суттєвості, який включається в розрахунок
	Прибуток до оподаткування	98,3		3,77		-
	Чистий дохід від реалізації	369,5		7,39	39,13	7,39
	Валюта балансу	645,5		12,91	- 6,3	12,91
	Власний капітал	307,4		30,74	- 153,2	-
	Загальна сума доходів	294,4		5,89	51,5	5,89
	Всього			12,14		8,73

Остаточний рівень суттєвості по звітності складає 10, 44 тис. грн., який отримано шляхом: (12,14 + 8,73) / 2. Але зважаючи на те, що у бухгалтерському обліку операції відображаються за принципом подвійного запису, то дану суму необхідно поділити на 2. Рівень суттєвості окремо взятого рядка у звітності ми приймаємо в розмірі 5,22 тис. грн.

Існують три види суттєвих помилок [16]:

Перший рівень - помилки, суми яких є настільки незначними, що ніяк не можуть вплинути на достовірність звітності та значення економічних показників, які визначаються на основі її даних (це несуттєві помилки); за таких обставин аудитор складає позитивний висновок.

Другий рівень - помилки, які можуть якоюсь мірою вплинути на прийняття рішення користувачами інформації, проте ці неточності стосуються окремих неключових статей звітності, а звітність у цілому відображує реальний стан справ на підприємстві. Як правило, аудитор у таких випадках складає умовно-позитивний висновок.

Третій рівень - помилки, які ставлять під сумнів достовірність, об'єктивність, повноту та законність усієї звітності в цілому і виправити які керівництво підприємства відмовляється. Тоді в більшості випадків аудитор складає негативний висновок.

Результати проведення аудиту оформляються у вигляді аудиторського висновку, який повинен містити в собі чітко сформульовану думку аудитора про перевірку звітності підприємства в цілому [5].

Згідно МСА 700 «Висновок незалежного аудитора відносно повного пакету фінансових звітів загального призначення» можна виділити 2 види аудиторських висновків: безумовно-позитивний та модифікований [5].

Безумовно-позитивну думку слід висловити тоді [5], коли аудитор дійшов висновку, що фінансові звіти справедливо й достовірно відображають (або подають достовірно, в усіх суттєвих аспектах) інформацію відповідно до визначеної концептуальної основи фінансової звітності. Ця думка беззастережно вказує на те, що всі зміни у принципах бухгалтерського й методах їх застосування, а також їх вплив належно визначені та розкриті у фінансових звітах.

Аудиторський висновок вважається модифікованим [5], якщо він містить такі елементи:

1) питання, що не впливають на думку аудитора (пояснювальний параграф);

2) питання, що впливають на думку аудитора:

а) умовно-позитивна думка;

б) відмова від висловлення думки;

в) негативна думка.

Умовно-позитивний висновок складається тоді, коли аудитор вважає недоречним надання безумовно-позивного висновку, але обмеження обсягу чи вплив незгоди з керівництвом не настільки суттєві, щоб висловити негативну думку або відмовитися від складання висновку [12].

Негативний висновок складається тоді, коли незгоди з управлінським персоналом є настільки суттєвими та всеохоплюючими (на думку аудитора), що можуть призвести до суттєвих викривлень фінансової звітності та прийняття користувачем невірних рішень.

Відмова від висловлення думки має місце тоді, коли обмеження в роботі настільки суттєві, що аудитор не може отримати достатньо аудиторських доказів для висловлення будь-якої думки щодо фінансової звітності [5].

Основні види помилок та порушень, які найбільш часто зустрічаються під час проведення аудиторських перевірок доходів підприємства можна згрупувати наступним чином[16]:

1) присвоєння виручки за реалізовану продукцію, товари, виконані роботи та надані послуги без реєстрації її через касовий апарат;

2) виправлення відповідних сум у виписках банку;

3) несвоєчасність реєстрації одержаної виручки з метою приховування недостачі;

4) неправомірне здійснення бартерних операцій для погашення дебіторської заборгованості;

5) невідповідність даних синтетичного та аналітичного обліку дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги;

6) неправильне оформлення договорів або їх відсутність для відвантаження товару призводить до виникнення необґрунтованої дебіторської заборгованості;

7) некоректна кореспонденція рахунків при відображення торгових операцій;

8) невідповідність сум вартості реалізації зазначених у первинних документах, що є причиною виникнення дебіторської заборгованості.

Проаналізувавши отримані аудиторські докази на СП «Михайлівський Нафтопродукт», можна відмітити значку обмеженість в обсязі аудиторських процедур, а саме: відсутність інформації по особах, відповідальних за розроблення і затвердження цінової політики, за повноту і своєчасність відвантаження товарів (робіт, послуг), за прийняття рішень по реалізації продукції (робіт, послуг) пов`язаним особам та боржникам, відсутність книги реєстрації замовлень на продаж, затверджених прейскурантів, виписок банку. Відсутність даної інформації ставлять під сумнів достовірність, об'єктивність, повноту та законність усієї звітності в цілому та доходів зокрема. Через неможливість висловлення будь-якої думки щодо доходів підприємства була складена відмова від висловлення думки.

Помилки, виявлені при аудиті доходів СП «Михайлівський Нафтопродукт», не є типовими. В своїй більшості вони пов’язані з обмеженням в обсязі аудиторських процедур, у зв'язку з чим аудитор не може одержати всю необхідну інформацію та оцінити достовірність доходів підприємства та фінансових звітів.

Також зустрічається ряд типових помилок та порушень, а саме: відсутність договорів на продаж готової продукції, товарів, послуг, недотримання умов договорів, невідповідність первинних документів та регістрів синтетичного та аналітичного обліку.