Додаткова. 11. Буткевич О. В. Визначення суб’єктів вільних економічних зон за чинним законодавством України / О

11. Буткевич О. В. Визначення суб’єктів вільних економічних зон за чинним законодавством України / О. В. Буткевич // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 2. – С. 244-250.

12. Даценко І. Господарська діяльність на території України іноземних юридичних і фізичних осіб / І. Даценко // Юридичний вісник України. – 2004. – 19-25 червня. – № 25. – С. 8-9.

13. Єфімов О. «Нетрадиционные» формы расчетов во внешне-экономической деятельности / О. Єфімов // Юридичний радник. – 2007. – № 4. – С. 50-55.

14. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні // Право і практика. – 2008. – № 3. – С. 3-290.

15. Іноземне інвестування // Юридичний вісник України. – 2007. – 6-12 жовтня. – № 40. – С. 1-48.

16. Котик О. Загальнотеоретичні питання захисту прав іноземних інвесторів в Україні / О. Котик // Юридична Україна. – 2007. – № 9. – С. 73-77.

17. Мілаш В. Договірна правосуб’єктність сторін зовнішньо-економічного договору / В. Мілаш // Право України. – 2004. – № 6. – С. 39-42.

18. Назаренко В. Сторони договору комісії у сфері зовнішньо-економічної діяльності / В. Назаренко // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 10. – С. 87-91.

19. Принципы международных коммерческих договоров / УНИДРУА. Междунар. ин-т унификации част. права; [Пер. с англ. А.С. Комарова]. – М.: Междунар. центр фин.-экон. развития, 1996. – 307 с.

20. Ручка О.А. Роль принципу реального виконання зовнішньо-економічного договору / О.А. Ручка // Адвокат. – 2004. – № 9. – С. 16-19.

21. Собакар А. Правове регулювання спеціальних економічних зон в Україні: шляхи удосконалення / А. Собакар // Право України. – 2003. – № 11. – С. 49-53.

22. Шевченко Н. Застосування адміністративно-господарських санкцій у зовнішньоекономічній діяльності / Н. Шевченко // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 3. – С. 32-35.

Тема 11. Форми організації ринку та її правове забезпечення

У розвитку торгівлі важливу роль відіграють організатори торгового обороту, які не є суб'єктами торговельної діяльності (біржі, ярмарки, виставки, аукціони тощо). Метою вивчення теми є ознайомлення з правовиими засадами їх створення та функціонування.

Основними нормативними актами про біржу є закони України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 р. та «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р.

Біржа не є суб'єктом торговельної діяльності. Згідно з ч. 3 ст.1 Закону України «Про товарну біржу» «товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку». Відповідно до ч.1 ст. 85 ГК України й абз. 2 ч. 1 ст.21 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» фондова біржа також належить до непідприємницьких товариств.

Особливість біржової торгівлі визначається тим, що на біржі торгують родовими товарами. Із замінності біржових товарів і цінностей випливає те, що цінні папери або товари не тільки не повинні бути до моменту купівлі в наявності, вони не повинні бути навіть у розпорядженні власника. Зазначені обставини дозволяють здійснювати на біржі операції не тільки без огляду товару, але й взагалі на неіснуючий товар. Крім того, біржа є організацією, що має на меті не тільки торгівлю замінними цінностями, але також і встановлення цін.

При укладенні біржових угод біржа виступає в ролі своєрідного посередника, тобто вона зводить сторони, сприяє укладенню між ними угоди, а також здійснює її оформлення. Жодних прав і обов'язків безпосередньо з таких угод біржа не здобуває й не несе відповідальності за їх невиконання (неналежне виконання). Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу»).

Товарна біржа створюється на засадах добровільного об'єднання заінтересованих юридичних і фізичних осіб, яким це не заборонено чинним законодавством. Засновниками й членами товарної біржі не можуть бути органи державної влади й управління, а також бюджетні державні установи (організації).

Товарна біржа діє на основі статуту. Крім того, біржа розробляє й затверджує власні правила біржової торгівлі й арбітражу, які є обов'язковими для всіх учасників торгів.

Особа, яка сплатила пайовий або вступний внесок, здобуває правомочності власника стосовно «біржового місця» і може здавати в найм свої членські права, а також продавати ці права за правилами, встановленим біржовим комітетом (радою біржі).

Член товарної біржі має право сам або через свого представника: здійснювати біржові операції на біржі й одержувати за це винагороду; користуватися всіма послугами біржі.

Член товарної біржі зобов'язаний: дотримуватися статуту біржі, біржових правил торгівлі, рішень загальних зборів членів біржі й біржового комітету (ради біржі); здійснювати розрахунки за своїми угодами відповідно до правил біржової торгівлі та вчасно інформувати біржовий комітет (раду біржі) про зміни у своєму фінансовому становищі, які можуть негативно вплинути на виконання його зобов'язань перед третіми особами й біржею; вести облік вчинених угод за формою, визначеною правилами біржової торгівлі; надавати необхідну інформацію контролюючим органам біржі; не розголошувати конфіденційні відомості та комерційну таємницю щодо діяльності біржі.

Для управління товарною біржею й забезпечення її функцій створюється виконавча дирекція та спеціальні підрозділи: розрахункова палата; біржовий арбітраж; котирувальна комісія; інші підрозділи й допоміжні служби.

Біржова торгівля здійснюється шляхом проведення біржових операцій членом біржі: за замовленням клієнта, від свого імені й за свій рахунок або від свого імені й за рахунок клієнта (брокерська діяльність); від свого імені й за свій рахунок для власних потреб або з метою подальшого перепродажу (брокерська діяльність).

Обслуговування клієнтів членом біржі провадиться згідно з укладеним між ними договором, у якому визначаються права, обов'язки й відповідальність сторін.

Учасниками біржових торгів є: брокери, біржові маклери й особи, які забезпечують проведення біржових торгів. Зокрема, брокери – це фізичні особи, зареєстровані на біржі відповідно до її статуту, обов'язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом пошуку контрактів і подачі здійснюваних ними операцій для реєстрації на біржі. Біржові маклери – це працівники біржі, які ведуть торги, фіксують усну згоду брокерів на укладення угоди на певних умовах і мають право призупинити торги не більше ніж на десять хвилин.

До учасників торгів, які порушили правила біржової торгівлі, можуть застосовуватися такі санкції: а) попередження про неналежну поведінку; б) видалення із зали торгів з одночасним зняттям заявки з торгів; в) позбавлення права участі в біржових торгах протягом певного часу або постійно (дискваліфікація); г) відмова в реєстрації на даний біржовий торг; д) штраф; е) призупинення або позбавлення членства на біржі.

Під час біржових торгів можуть бути укладені угоди, пов'язані з: 1) негайною (від 1 до 30 днів) взаємною передачею прав і обов’язків стосовно реальної продукції (спотова угода); 2) відстроченої (від 30 до 360 днів) взаємної передачі прав і обов'язків стосовно реальної продукції (форвардна угода); 3) взаємної передачі прав і обов'язків стосовно стандартного контракту (ф'ючерсна угода); 4) поступкою прав на майбутню передачу або придбання прав і обов’язків стосовно реального товару або стандартного контракту (опціонна угода).

Фондова біржа створюється і діє в організаційно-правовій формі товариства (крім повного, командитного товариства й товариства з додатковою відповідальністю) або дочірнього підприємства об'єднання торговців цінними паперами, не менш ніж двадцятьма засновниками – торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на право здійснення професійної діяльності на фондовому ринку, або їхнім об'єднанням, що нараховує не менш двадцяти торговців цінними паперами.

Фондова біржа створює організаційні умови для укладення договорів із цінними паперами шляхом котирування цінних паперів на основі даних попиту та пропозицій, отриманих від учасників торгів на фондовій біржі. У торгах на фондовій біржі мають право брати участь її члени й інші особи відповідно до законодавства. Торгівля на фондовій біржі здійснюється за правилами фондової біржі.

На відміну від бірж на аукціонах завжди продаються реальні товари з індивідуальними властивостями. При цьому продаж товарів здійснюється на основі конкурсу покупців.

Продаж здійснюється лотами або окремими предметами. При цьому товар (або зразки його) виставляються для огляду потенційними покупцями. Загальні умови продажу визначаються продавцем. При аукціонному продажі, на відміну від звичайного, відсутня відповідальність продавця за якість проданого товару.

Аукціонний продаж може бути: примусовим (реалізація майна боржника, а також реалізація товарів, незатребуваних у строк від транспортних і складських підприємств); добровільним, організованим продавцем і здійснюваним через організацію, спеціально вповноважену на це, яка у цих відносинах виступає, як правило, комісіонером.

Головною стадією аукціону є торг, який веде ліцитатор з асистентами. Існує кілька способів ведення торгу. Аукціонний торг із підвищенням цін може вестися гласним і негласним способами. Деякі аукціони ведуться з поступовим зниженням ціни.

Після завершення торгу покупці підписують із аукціоном або продавцями (комітентами) типові контракти, вносять аванси, вивозять товари зі складів протягом установленого правилами строку й здійснюють остаточні розрахунки.

Така форма організації торгівлі, як торги, також передбачає змагання, однак не покупців, а продавців. Проведення торгів (тендера) полягає в конкурентному відборі учасників з метою визначення переможця торгів (тендера) відповідно до встановлених процедур.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підлеглі їм установи й організації, а також установи та організації, уповноважені відповідно Кабінетом Міністрів України або органами місцевого самоврядування здійснювати закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, зобов'язані провадити такі закупівлі шляхом проведення тендерних торгів. Такі торги проводяться з метою створення конкурентного середовища в сфері державних закупівель, а також попередження проявів корупції в цій сфері, забезпечення прозорості процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти й досягнення оптимального й раціонального їх використання.

Керуючись обсягами бюджетних асигнувань, передбаченими в кошторисі, й будучи потенційним покупцем-замовником, державні організації укладають план закупівель на поточний рік. Для проведення торгів замовником створюється тендерний комітет – група фахівців, що призначається відповідальною за здійснення процедур закупівлі.

Сама закупівля може здійснюватися шляхом таких процедур: відкритих торгів; торгів з обмеженою участю; двоступінчастих торгів; запиту цінових пропозицій (котирувань); закупівлі в одного учасника; торгів зі зменшенням ціни (редукціон).

Основною процедурою здійснення державних закупівель є торги зі зменшенням ціни (редукціон) і відкриті торги. Під час проведення відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі заінтересовані учасники, запрошені замовником шляхом публікації оголошення. Під час проведення торгів з обмеженою участю тендерні пропозиції мають право подавати лише ті учасники, які запрошені замовником взяти участь у процедурі закупівлі.

Процедура відкритих торгів і торгів з обмеженою участю передбачає розкриття, оцінку й порівняння тендерних пропозицій. Розкриття тендерних пропозицій відбувається в день закінчення строку їхньої подачі під час і в місці, зазначених у тендерній документації. До участі в процедурі розкриття тендерних пропозицій замовником повинні бути допущені всі учасники, які подали тендерні пропозиції, або їхні вповноважені представники, а також представники державних органів державної влади (у тому числі депутати всіх рівнів). Під час розкриття тендерних пропозицій перевіряється наявність всіх необхідних документів, передбачених тендерною або кваліфікаційною документацією, правильність їх оформлення, а також повинні бути оголошені замовником присутнім представникам учасника найменування й адреса кожного виконавця, ціна кожної тендерної пропозиції тощо.

Замовник визначає переможця торгів із числа учасників, тендерні пропозиції яких не були відхилені, на підставі критеріїв і методики оцінки, зазначених у тендерній документації. Замовник акцептує тендерну пропозицію, яка визнана найкращою за результатами оцінки. З виконавцем, тендерну пропозицію якого було акцептовано, протягом 14 робочих днів укладається договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації.

Важливу роль у просуванні товарів на внутрішній і зовнішній ринок відіграють виставки і ярмарки. Виставка – це захід, пов'язаний з демонстрацією продукції та послуг, просуванням їх на внутрішній і зовнішній ринок і вивченням із цією метою кон'юнктури ринку. Ярмарок, на відміну від виставки, – це захід, безпосередньо пов'язаний із торгівлею (роздрібною або оптовою), що проводиться регулярно в певному місці й у певний час.

Виставки і ярмарки класифікуються за місцем проведення, джерелами фінансування, статусом і тематикою.

За місцем проведення виставки і ярмарки поділяються на такі, що проводяться в Україні й за кордоном.

За джерелами фінансування виставки і ярмарки поділяються на такі, які проводяться: на бюджетній основі (кошти для покриття видатків на організацію й проведення заходу виділяються з державного та місцевого бюджетів); на комерційній основі (кошти надаються суб'єктами підприємницької діяльності – організаторами заходу, його учасниками й спонсорами); на змішаній основі (кошти частково виділяються з державного (місцевого) бюджету, а частково надаються підприємствами, спонсорами та за рахунок інших джерел фінансування).

За статусом виставки і ярмарки поділяються на всесвітні, міжнародні, національні (за участю тільки вітчизняних або також іноземних фірм), міжрегіональні й регіональні (місцеві).

За тематикою виставки і ярмарки поділяються на: універсальні; багатогалузеві виставки і ярмарки споживчих товарів; багатогалузеві виставки і ярмарки устаткування й технологій; галузеві виставки і ярмарки. Тематику й тип заходу (виставка або ярмарок) визначає його організатор.

Ринок – це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування земельній ділянці й зареєстрований у встановленому порядку. Функціональними обов'язками ринку є надання послуг і створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, які складаються залежно від попиту та пропозицій.

Правила торгівлі на ринках затверджені спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції Укра­їни, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податко­вої адміністрації України та Державного комітету стандартизації, метрології, та сертифікації України від 26 лю­того 2002 р. Ці Правила визначають вимоги щодо функціонування створе­них в установленому порядку ринків усіх форм власності, органі­зації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства.

У п. 5 Правил торгівлі на ринках передбачені такі види ринків: за конструкцією ринки можуть бути криті, відкриті й комбіновані; за часом діяльності – постійно діючі або сезонні, ранкові й вечірні; за місцезнаходженням – міські, селищні й сільські; за видами економічної діяльності – оптової торгівлі, роздрібної торгівлі; за товарною спеціалізацією – з продажу продовольчих товарів, непродовольчих товарів, транспортних засобів, худоби й кормів, тварин і птахів, квітів тощо, а також змішані.

Територія ринку поділяється на зони: торговельну та господарську. У торговельній зоні розміщують: криті ринки, павільйони для торгівлі харчовою продукцією; лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи; криті й відкриті ряди для торгівлі рослинною продукцією; майданчики для продажу продукції з автомобілів, возів, причепів; відокремлені майданчики для торгівлі живими тваринами й птахами; підприємства з продажу продовольчих і промислових товарів, громадського харчування й побутового обслуговування. У господарській зоні розміщають об’єкти господарського призначення.

На ринках можуть торгувати не тільки підприємці, але й особи, які не мають такого статусу. Продавці – суб'єкти підприємницької діяльності можуть мати свій санітарний або інший одяг, торговельний інвентар, кошти вимірювальної техніки. Продавцям – фізичним особам, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, забороняється використовувати власний санітарний і спеціальний одяг, торговельний інвентар і кошти вимірювальної техніки.

Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, затверджених відповідно до законодавства. Продавцям забороняється використовувати торговельні місця не за призначенням.

Адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на певний строк укладає з ними письмову угоду, в якій вказують термін дії угоди, асортименти (вид) реалізовуваних товарів, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір і порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, їхню вартість.

За право зайняття торговельного місця на ринку стягується ринковий збір. Ринковий збір та інші платежі стягуються після проведення ветеринарно-санітарної експертизи продукції тваринного й рослинного походження до початку торгівлі. Торгівля без документів, що підтверджують сплату ринкового збору, оплату послуг за утримування торговельного місця в належному стані й інших послуг ринку, забороняється.

Ринок і кожне підприємство, що реалізує на території ринку харчові продукти, повинні мати санітарні журнали, зареєстровані в санепідемстанції.

Перспективною формою організації ринку сьогодні виступає електронна торгівля, що може бути визначена як будь-яка діяльність із продажу або сприянню продажу товарів чи послуг, за якої взаємодія сторін здійснюється електронним способом. Основними моделями електронної торгівлі є: електронний магазин; електронний довідник-каталог; електронний он-лайновий аукціон; електронний торговий центр.

Питання для самостійного опрацювання

1. Поняття і види бірж. Законодавство про біржову торгівлю.

2. Поняття і види аукціону. Порядок проведення аукціону.

3. Поняття, види і процедура торгів (тендеру). Законодавство про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

4. Поняття, види і порядок проведення виставок і ярмарків.

5. Поняття і види ринків. Правила торгівлі на ринках.

6. Правове забезпечення електронної торгівлі в Україні.

7. «Мережевий маркетинг».

Глосарій: товарна біржа, фондова біржа, правила біржової торгівлі, розрахункова палата, біржовий арбітраж, котирувальна комісія, брокер, біржовий маклер, ф’ючерс, форвард, опціон,аукціон, ліцитатор, торги (тендер), виставка, ярмарок, ринок, електронна торгівля, «мережевий маркетинг».

З авдання для самостійної роботи та самоконтролю знань:

1.Ознайомитися з рекомендованими джерелами і літературою та підготувати опорний конспект питань теми.

2. Скласти термінологічний словник до теми.

3. Розробити структурно-логічну схему «Порядок проведення біржових торгів».

4. Виконати тестові завдання:

1. Торгівля товаром, який не існує в реальності, можлива:

а) на ринках;

б) на біржах;

в) на аукціонах;

г) на ярмарках.

2. Суб’єктом торговельної діяльності є:

а) товарна біржа;

б) оптовий ярмарок;

в) аукціон;

г) гіпермаркет.

3. Продавець не несе відповідальності за якість проданого товару при продажу:

а) з товарного складу;

б) у магазині самообслуговування;

в) з аукціону;

г) з лотка.

Індивідуальні завдання для самостійної роботи

Теми презентацій, рефератів:

1. Види біржових угод.

2. Виставки і ярмарки: порівняльна характеристика.

3. Проблеми правового забезпечення електронної торгівлі в Україні.