Лікування ран

Не дивлячись на багато специфічних особливостей раз­личных ран, основні етапи їх загоєння принципово одинако­вы. Можна виділити і загальні завдання, що стоять перед хірургом при лече­нии будь-якої рани:

1. Боротьба з ранніми ускладненнями.

2. Профілактика і лікування інфекції в рані.

3. Досягнення загоєння в найбільш короткі терміни.

4. Повне відновлення функції пошкоджених органів і тканин.

До виконання цих завдань приступають вже на найперших етапах

лікування при наданні першої допомоги.

1. ПЕРША ДОПОМОГА

При наданні першій допомозі пострадавшему слідує:

| усунути ранні загрозливі життя ускладнення рани

| запобігти подальшому інфікуванню рани.

(1) БОРОТЬБА Із ЗАГРОЗЛИВИМИ ЖИТТЯ УСКЛАДНЕННЯМИ

Найбільш важкими ранніми ускладненнями рани є крово­течение, розвиток травматичного шоку і пошкодження життєвий важ­ных внутрішніх органів.

Інтенсивність кровотечі залежить від типа пошкодженої судини і його калібру. Масивну крововтрату викликає поранення магистраль­ных артерій і вен, що може привести до розвитку геморагічного шоку з розладами загальної гемодинаміки, несумісними з життям. Тому при рясній кровотечі першим завданням є останов­ка його шляхом накладення джгута (при пораненні артерії), або передавлення вен дистальніше за пошкодження на час обробки рани з подальшим накладенням пов'язки, що давить, або іншими тимчасовими способами ос­тановки кровотечі (див. главу 5).

При загрозі розвитку травматичного шоку на догоспитальном етапі застосовується введення потужних анальгетиків (включаючи наркотичні) і протишокових препаратів (перша допомога при травматичному Шоке — див. главу 11).

У випадках проникаючих поранень грудної клітки і виникненні пневмотораксу необхідне накладення герметичної пов'язки з использо­ванием спеціальної стерильної прогумованої тканини. Таким чином герметизується плевральна порожнина і пневмоторакс не наростає за час транспортування.

При виникненні великої проникаючої рани передньої черевної стінки частенько має місце пролабирование внутрішніх органів в рану. Для запобігання подальшому випаданню і інфікуванню слід накласти широку асептичну пов'язку.

(2) ПРОФІЛАКТИКА ПОДАЛЬШОГО ІНФІКУВАННЯ

Незалежно від характеру і локалізації всі випадкові рани є бактерійний забрудненими. Проте окрім первинного по­падания мікроорганізмів в рану можливо і подальше їх проник­новение з шкіри хворого, з довколишнього повітря, з різних пред­метов. Тому для запобігання додатковому проникненню бактерій в рану при наданні першій допомозі ватяним або марлевим тампоном, змоченим спиртом, ефіром або іншим розчином, облада­ющим антисептичною і очищаючою дією, видаляють загрязне­ния з довколишніх шкірних покривів.

Потім слід змастити краї рани 5% спиртною настойкою йоду (або спиртом, діамантовим зеленим і ін.) і накласти асептичну по­вязку, а при необхідності — що давить.

Промивати саму рану, видаляти з неї чужорідні тіла при наданні першій допомозі не потрібно.

Окрім обробки рани при обширних травмах м'яких тканин конеч­ностей, а також при переломах кісток, щоб уникнути посилювання повреж­дений застосовують транспортну іммобілізацію (див. главу 11).

Подальші заходи щодо лікування рани перш за все определя­ются виглядом її по мірі інфікованості. Тому принципово виділяють лікування операційних (асептичних), свіжоінфікованих і гнійних ран.