А) Фаза запалення

I фаза загоєння рани — фаза запалення — протікає в перших 5 діб і об'єднує два послідовні періоди: судинні изме­нения і очищення рани від некротизованих тканин. Судинні ре­акции і позасудинні зміни, що відбуваються в рані, тісно зв'язані між собою.

Період судинних змін

У відповідь на травму розвивається ряд порушень, що зачіпає микроциркуляторное русло. Окрім безпосереднього руйнування кровенос­ных і лімфатичних судин, яке сприяє порушенню відтоку крові і лімфи, відбувається короткочасний спазм, а потім і стійке паретичне розширення мікросудин. Участь в запальній ре­акции біогенних амінів (брадикінін, гістамін, серотонін), а також системи комплементу наводить до стійкої вазодилятації і підвищення проникності судинної стінки. Це створює додаткові умови для уповільнення кровотоку, яке посилюється згущуванням крові вслед­ствие виходу рідкої її частини через судинну стінку, адгезією і агре­гацией тромбоцитів. В результаті відбувається тромбування капилля­ров і венул.

Зниження перфузії наводить до погіршення оксигенації тканин в області рани. Розвивається ацидоз, порушується вуглеводний і білковий обмін. При розпаді клітинних білків (протеолиз) із зруйнованих кле­ток звільняються іони К+ і Н+, що підвищують осмотичний тиск в тканинах, відбувається затримка води, розвивається набряк тканин (гидра­тация).

Активну участь в цій фазі беруть простагландины — метабо­литы арахидоновой кислоти, що виділяється із зруйнованих мембран кліток. Окрім ефекту, що вазодилятує, вони, як і інтерлейкіни, сприяють появі пірогенної реакції і разом з брадикініном обумовлюють розвиток больового синдрому.

Описані зміни микроциркуляторного русла наводять до по­явлению позасудинних змін, головними серед яких є ексудація плазми і лімфи, вихід і міграція лейкоцитів до області рани, дегрануляція огрядних кліток.

В результаті розвиваються набряк і лейкоцитарна інфільтрація тка­ней, готуються умови для очищення рани.

Період очищення рани від некротичних тканин

У очищенні рани найбільш значиму роль грають формені эле­менты крові і ферменти. Вже з першої доби в тих, що оточують рану тка­нях і ексудаті з'являються лейкоцити, на 2-3 доби — лімфоцити і макрофаги.

Нейтрофільні лейкоцити фагоцитують мікроорганізми, некро­тические маси, здійснюють позаклітинний протеолиз, лизируют не­жизнеспособные тканини і виділяють медіатори запалення.

Основними функціями макрофагів є виділення протеолітичних ферментів і фагоцитоз частково зруйнованих лейкоцитами некротичних тканин, нейтрофільних лейкоцитів, що розпадаються, продуктів бактерійного розпаду, а також участь в імунних реак­циях. Лімфоцити сприяють здійсненню імунної відповіді.

При неускладненій течії до 5-6 діб велика частина воспалитель­ных реакцій купірується і настає наступна фаза загоєння рани.

б) Фаза регенерації

II фаза загоєння рани — фаза регенерації, протікає в період з 6 до 14 діб від моменту травми.

У рані відбуваються два основні процеси: коллагенизация рани і інтенсивне зростання кровоносних і лімфатичних судин. У рані умень­шается число нейтрофілів і в область рани мігрують фібробласти. Фібробласти — клітини сполучної тканини, що володіють здатністю синтезувати і секретувати макромолекули позаклітинного мат-рикса. Крім того, вони синтезують цитокіни, мають рецептори 1Ь-2, основного чинника зростання фібробластів і тромбоцитарного чинника рос­та. Основна роль фібробластів при загоєнні рани — синтез компо­нентов сполучної тканини і побудова колагенових і эластичес­ких волокон. Основна маса колагену утворюється саме у фазі регенерації.

Одночасно починається реканалізація і зростання кровеносных і лим­фатических судин в області рани, що сприяє поліпшенню перфу­зии тканин і живленню фібробластів, що потребують кисню. Вок­руг капілярів концентруються огрядні клітки, які сприяють проліферації капілярів.

Для біохімічних процесів в цій фазі характерне зменшення кислотності, збільшення іонів Са++ і зменшення іонів К+, пониження обміну. Запальний процес затихає, відокремлюваного стає мень­ше, зменшується або зовсім зникає набряк.