Класифікація в залежності від відношення раневого дефекту до порожнин тіла

По відношенню до порожнин організму рани можуть бути проникаючими і непроникаючими.

Проникаючою є рана, що викликає повідомлення між якою-небудь порожниною (порожниною черепа, плевральною, перитонеальною полостя­ми, порожниною суглоба) і зовнішнім середовищем. Для цього необхідно наруше­ние цілісності відповідної оболонки (тверда мозкова оболонка, парієнтальна плевра, парієнтальна очеревина, капсула суглоба). Якщо пошкодження вказаних оболонок немає — рана непроникаюча, якщо є — проникаюча.

Проникаючі поранення найбільш серйозні і небезпечні. При пораненні грудної клітки можливе виникнення пневмотораксу, гемотораксу, що достовірно встановлюється в результаті рентгенівського исследо­вания.

При пораненні передньої черевної стінки необхідно виключити по­вреждение порожнистих і паренхіматозних органів, внутрішньочеревне крово­течение і так далі В діагностиці вказаних порушень велике значення разом з клінічним обстеженням мають спеціальні методи диаг­ностики (рентгенівське і ультразвукове дослідження, ендоскопія). Поважно також відзначити те, що при проникаючому пораненні можливо по­падание мікроорганізмів в порожнині організму (первинно або вторич­но — унаслідок пошкодження кишечника, наприклад), що може вести до розвитку гнійного менінгіту, емпієми плеври, перитоніту, гнойно­го артриту. При непроникаючому пораненні розвиток таких серйозних ос­ложнений неможливе.

Поважно і те, що при проникаючому пораненні (черевній порожнині, на­пример) неясно, які органи і як пошкоджені. Тому зазвичай при проникаючому пораненні хворих оперують: широко розкривають порожнину (в даному випадку черевну), проводять ретельну ревізію всіх распо­ложенных в ній органів і усувають виявлені в них пошкодження. Останнім часом широку лапаротомію в діагностичному плані за­меняют лапароскопією.