Темперамент та індивідуальний стиль діяльності

Те, що ми, спостерігаючи за людиною, сприймаємо як ознаки її темпераменту (різноманітні рухи, реакції, форми поведінки), часто є відбитком не стільки темпераменту, скільки індивідуального стилю діяльності, особливості якого можуть збігатися і розходитися з темпераментом.
Ядро індивідуального стилю діяльності визначає комплекс наявних у людини властивостей нервової системи. Серед тих особливостей, що належать до самого індивідуального стилю діяльності, можна виділити дві групи:
1. Набуті в досвіді і такі, що мають компенсаторний характер стосовно недоліків індивідуальних властивостей нервової системи людини.
2. Сприятливі для максимального використання наявних у людини задатків та здібностей, у тому числі корисних властивостей нервової системи.
Темперамент і особистість. Особистість і темперамент пов'язані між собою таким чином, що темперамент виступає як загальна основа багатьох інших особистісних властивостей, насамперед характеру. Він, проте, визначає лише динамічні прояви відповідних особистісних властивостей.
Від темпераменту залежать також такі властивості особистості, як вразливість, емоційність, імпульсивність і тривожність. Вразливість - це сила впливу на людину різноманітних стимулів. Час їх збереження в пам'яті спричинює більшу дію на невразливу, ніж на вразливу людину.
Вразлива людина, крім того, довше пам'ятає відповідні впливи і довше зберігає реакцію на них. Та й сила відповідної реакції в неї значно більша, ніж у менш вразливого індивіда. Емоційність - це швидкість і глибина емоційної реакції людини на ті або інші події. Емоційна людина надає великого значення тому, що відбувається з нею і навколо неї. "У неї набагато більше, ніж у неемоційної людини, виражені всілякі тілесні реакції, пов'язані з емоціями. Емоційний індивід - це той, хто майже ніколи не буває спокійним, постійно перебуває під владою яких-небудь емоцій, у стані підвищеного збудження або, навпаки, пригніченості.
Імпульсивність виявляється в нестриманості реакцій, в їхній спонтанності і прояві ще до того, як людина встигає обміркувати ситуацію, що склалася, і прийняти розумне рішення з приводу того, як у ній діяти. Імпульсивна людина спочатку реагує, а потім думає, чи правильно вона вчинила, часто шкодує про передчасні і неправильні реакції.
Тривожна людина відрізняється від малотривожної тим, що в неї занадто часто виникають пов'язані із занепокоєнням емоційні переживання: острах, побоювання, страхи. їй здається, що багато чого з того, що її оточує, несе в собі загрозу власному “Я”. Тривожна людина боїться усього: незнайомих людей, телефонних дзвінків, іспитів, випробувань, офіційних закладів, привселюдних виступів тощо.
Сполучення описаних властивостей і створює індивідуальний тип темпераменту, тому, характеризуючи його, ми не випадково змушені були іноді відступати від динамічних описів і включати в них характерологічні особистісні якості. Ті прояви темпераменту, що у кінцевому підсумку стають властивостями особистості, залежать від навчання, виховання, культури, звичаїв, традицій і багато іншого.
Темперамент до деякої міри впливає на розвиток здатностей людини, особливо тих, до складу яких входять рухи з такими їхніми суттєвими характеристиками, як темп, швидкість реакції, збуджуваність і гальмованість. У першу чергу, це здатності, пов'язані зі складними і точними рухами з непростою траєкторією і нерівномірним темпом. До них належать здатності, пов'язані з підвищеною працездатністю, опором перешкодам, витривалістю, необхідністю тривалої концентрації уваги.

1. Побудуйте програму складання професіограми та психограми авіадиспетчера.

Авиадиспетчер-авиационный специалист, который осуществляет управление воздушным движением.
Название профессии: авиадиспетчер
Содержание деятельности:
непрерывный контроль за воздушной обстановкой и управление воздушным движением в пределах зоны его ответственности. Для выполнения Этой задачи авиадиспетчер Использует радиотехнические средства, средства радиосвязи с экипажами воздушных судов, а также электросвязи со смежнымы секторами и другим специалистом. Рабочее место авиадиспетчера оборудуется мониторами отображения воздушной обстановки, метеообстановки, различными сигнальнымы табло, справочной информацией, средствами связи и др. Контроль за движением ВС осуществляется от момента покидания им стоянки перед Взлет на аэродроме вылета до заруливания на стоянку после посадки на аэродроме назначения.
Условия деятельности: многочасовая работа за экраном дисплея, принятие ответственных решений и передача их на воздушные суда, находящиеся в подконтрольной зоне.
Квалификационные требования:
Должен знать: Аэродинамику и динамику полетов, метеорологию, воздушную навигации, радиотехнические средства управления воздушным движением, воздушный кодекс и др. Также необходимо знание английского языка в пределах, установленных международными нормами. Должен уметь: Уметь хорошо ориентироваться и представят объект в пространстве;
• Иметь хорошее пространственное воображение и представят движение воздушных судов в пространстве;
• В совершенстве знать английский язык;
• запоминать необходимое количество цифр и слов;
• оставаться спокойным и уверенным в стрессовых ситуациях;
• обладать высоким чувством ответственности за безопасность полетов;
• уметь анализировать ситуацию и творчески применять установленные правила. Требования к профессионально важным качествам:
Стрессоустойчивость, высокое чувство ответственности, умение управлять своим вниманием.Необходимо хорошее здоровье (в том числе органов сердечнососудистой системы). Поэтому раз в 2 года авиадиспетчер проходит врачебно-лётную экспертную комиссию.
Профессиональное образование:
Колежд, университет.
Медицинские противопоказания:
• нервные и психические заболевания;
• сердечно-сосудистые заболевания;
• заболевания костно-мышечной системы;
• болезни, Связанные с потерей сознания.
Родственные профессии:
диспетчер энергосистемы.

1. Клінічна психологія у клініці внутрішніх хвороб (кардіології, пульмонології, гастроентерології, клініці інфекційних хвороб, неврології, ендокринології).

Клініка внутрішніх хвороб - це область медицини, що вивчає причини виникнення, механізми розвитку, клінічні прояви, діагностику, лікування, профілактику, реабілітацію захворювань внутрішніх органів.