Ранній інституціоналізм, умови його виникнення та основні напрямки розвитку

Інституціоналізм – це альтернатива неокласичному напряму ек теорії. Неокласики виходять iз смітіанської тези про досконалість ринк господарського механізму й саморег економіки i не виходять за рамки «чистої ек науки». Інституціоналісти рушійною силою економіки вважають також духовні, моральні, правові та iнші ф-ри, що розглядаються в iстор контексті.

Соц-психологіч напрям. Т. Веблен (1857 – 1929) – автор значної кількості праць в економіці і соціології, у яких він виходив із теорії еволюції природи Дарвіна, принципу взаємозв´язку і взаємозумовленості усіх сусп відносин. За визначенням Т. Веблена, "інститути – це результат процесів, що відбувалися у минулому; вони пристосовані до обставин минулого, і тому не перебувають у повній гармонії з вимогами нинішнього часу".

Соц-правовий інституціоналізм. Дж. Р. Коммонс (1862 – 1945), досліджуючи такі колективні інститути, як сім´ я, профспілки, торг об´єднання, виробничі корпорації, держава та інші, увагу приділяв юридично-правовим інститутам, і став лідером юрид течії інституціоналізму. Він виходив з неприйняття ідеї класової боротьби робітників, а також прагнення зробити сист бізнесу ефективною настільки, щоб вона була варта збереження.

Кон´юнктурно-статистичний. У.К.Мітчелл (1874 – 1948) - учень і послідовник Т. Веблена. Він наполягав на взаємозв´язку ек проблем з неек, особливо з проблемами соціології, культури та інш, які зумовлюють психологію, поведінку і мотиви діяльності людей.