Кембриджська школа. Економічна теорія А.Маршалла

Кембриджська школа – один із напрямів західної економічної теорії, що виник наприкінці XIX ст. Його засновник – А. Маршалл, який очолював у 1885-1908 кафедру політичної економії у Кембриджському університеті. Послідовниками Маршалла були А. Пігу та Д. Робертсон.

Головні ідеї кембриджської школи переважно суб'єктивно-психологічний підхід до розуміння економічних категорій, відмова від пошуку об'єктивно існуючих економічних законів, прагнення використовувати фінансово-кредитні важелі для формування теоретичної основи і втручання держави в економіку.

Характерним для представників цієї школи було з'ясування економічних явищ за допомогою математичних методів, оскільки, на їхню думку, багато економічних категорій виникли й розвивались еволюційно внаслідок кількісних змін і мають економічну побудову.

У 1890 побачила світ відома праця Маршалла "Принципи політичної економії". В ній автор виступив проти Марксової теорії трудової вартості і запропонував теорію ціни. Розуміння ціни зводилося до теорії "граничної корисності" – кількісних співвідношень, згідно з якими одні товари обмінювалися на інші. На основі теорії ціни Маршалл обґрунтовував можливість безкризового розвитку економіки, а безробіття характеризував як випадкове явище. З виробничих витрат він вилучав витрати на постійний капітал і додавав прибуток капіталіста. Таке трактування витрат зводило їх до заробітної плати й прибутку Маршалл запровадив категорії, які використовуються в сучасній економіці Заходу "еластичність попиту", "надлишок попиту", "квазірента" та ін.

Послідовник Маршалла А. Пігу у низці праць досліджував питання розподілу та обміну, одним із перших почав розвивати концепцію держави "загального благоденства", обстоював державне втручання в економічні процеси.

Прихильником традицій кембриджської школи був Д. Робертсон, він приділяв увагу питанням грошей та використання грошово-кредитних важелів для регулювання промислового розвитку, запобігання кризам і безробіттю, був прибічником запровадження громадських робіт, накопичення державних запасів сировини, податкових пільг і гнучкої фіскальної політики держави як засобу державного втручання в економіку.