Принципи аграрного права. 8 страница

Державно-правове реґулювання сільського господарства включає в себе визначення сфери сільськогосподарського виробництва, в якого є необхідність нормативно-правовими засобами реґулювати питання державного насіннєвого контролю. Правове становище цієї інспекції визначено Положенням про Українську державну насіннєву інспекцію Міністерства сільського господарства і продовольства України, що затверджене 27 липня 1992 р.

Названа інспекція здійснює державний насіннєвий контроль у науково-дослідних і навчально-виробничих об’єднаннях і системах, колективних сільськогосподарських підприємствах, незалежно від їх відомчої належності, а також в організаціях орендарів, орендних підприємствах, сільськогосподарських кооперативах, селянських (фермерських) господарствах, в організаціях інших форм господарювання і в громадян, які займаються виробництвом, заготівлею, обробкою, зберіганням і реалізацією насіння сільськогосподарських культур і садивного матеріалу картоплі.

Важливими повноваженнями державної насіннєвої інспекції є:

1.
визначення перспектив розвитку насіннєвого контролю на основі науково-технічного проґресу;

2.
розробка і реалізація науково-технічної політики в насіннєвому контролі;

3.
створення насіннєвих фондів з високими сортовими і посівними якостями.

Інспекція забезпечує державний контроль в організаціях України за якістю насіння всіх сільськогосподарських культур і садивного матеріалу картоплі. Зона наділена правом накладати заборону до вживання необхідних заходів і відповідних рішень на використання для посіву некондиційного насіння, а також складських приміщень, тари, транспортних засобів у разі непридатності їх для зберігання і транспортування насіння та ін.

У системі Мінагропрому України функціонують сім спеціалізованих державних інспекцій:

1.
Державна племінна інспекція (Держплемінспекція) входить до складу Головного управління виробництва маркетинґу продовольства та

Державно-правове регулювання сільського господарства

тваринництва з державною племінною інспекцією Міністерства АПК України;

2.
Державна інспекція із заготівель і якості продукції (Держзаготінспекція) є окремим відділом Міністерства АПК України;

3.
Державна хлібна інспекція (Держхлібінспекція) є окремим відділом Міністерства АПК України;

4.
Ветеринарна інспекція Державного департаменту ветеринарної медицини;

5.
Українська державна насіннєва інспекція (Укрдержнасінспекція) входить до складу Головного управління землеробства та маркетинґу продовольства й рослинництва Міністерства АПК України;

6.
Головна державна інспекція України з карантину рослин;

7.
Державна інспекція по нагляду за технічним станом машин, обладнання та якістю пально-мастильних матеріалів (Держтехнагляд) є окремим відділом Міністерства АПК України.

Практично можна виділити три форми (види) правового становища вказаних інспекцій: інспекції, які входять до складу структурних підрозділів МінАПК України – Головних управлінь МінАПК України.

На виконання Закону “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі” від 10 липня 1996 р. в Україні здійснена приватизація заготівель сільськогосподарської продукції з усією її матеріальною базою. Держава залишила за собою лише контроль за належним її зберіганням і забезпечення додержання вимог щодо її якості.

Держзаготінспекція здійснює координацію діяльності інспекції заготівель і якості сільськогосподарської продукції. Серед її повноважень основними завданнями є організація роботи відповідних державних служб з питань заготівель та якості продукції, сприяння здійсненню заходів щодо державної підтримки виробників, цільового використання бюджетних коштів. Інспекція наділена правом розробляти умови заготівель сільськогосподарської продукції і сировини та інших нормативних документів, що реґламентують її за­купівлю заготівельними організаціями, а також вимог, пов’язаних з якістю і сертифікацією сільськогосподарської продукції та ін.

На хлібну інспекція покладається обов’язок здійснювати державний контроль за якістю, збереженням і раціональним використанням зерна і продуктів його переробки, насіння олійних культур, сировини для комбікормового виробництва і комбікормів.

Хлібна інспекція контролює дотримання підприємствами галузі встановленого порядку приймання, розміщення, збереження та раціонального використання зерна, продуктів його переробки, а також правильність визначення якості зерна і розрахунків за нього під час закупівель. На хлібну інспекцію по­кладено обов’язок аналізувати причини

Державно-правове регулювання сільського господарства

зараження зерна під час зберігання, визначати здійснення необхідних заходів з лікві­дації зараженості та захисту хлібопродуктів від шкідників та ін.

^ Правові методи реґулювання сільського господарства

Правові методи реґулювання перебувають у прямій залежності від тих двох основних складових цього правового інституту – державного управління сільським господарством, що стосується діяльності державних сільськогосподарських підприємств, і колективних сільськогосподарських підприємств і приватних селянських (фермерських) господарств.

Зміст і особливості правових методів реґулювання сільського господарства безпосередньо залежать від суспільного призначення цілей, змісту законів і підзаконних (нормативно-правових) актів, що становлять у своїй єдності джерела аграрного права. Враховуючи недержавний характер колективних сільськогосподарських підприємств і селянських (фермерських) господарств, відповідну правову значимість при цьому має юридична сила норм, вміщених у цих джерелах аграрного права.

Мінагропром України в межах своїх повноважень на виконання актів аграрного законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. Визначені ними рішення є обов’язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами. У процесі їх виконання колективні й державні сільськогосподарські підприємства враховують свої конкретні умови виробничо-підприємницької діяльності, дотримуються свого Статуту, вимог госпрозрахункової результативності та забезпечення інтересів працівників підприємства.

Указівки Мінагропрому та його органів, обласної та районної ланок органів державного управління з питань забезпечення збереження їх майна, коштів, цінних паперів, усунення порушень Статуту підприємства, забезпечення раціонального використання земель сільськогосподарського призначення, додержання вимог екологічного законодавства та інших підлягають виконанню підприємствами в першу чергу.

35. Органи державного контролю та інспекції в сільському господарстві.

Державно-правове регулювання сiльсьюго господарства
включає в себе здiйснення органами державного управлiння
державного контролю та керiвництво гровадським контролемi в системi колективно-кооперативнк i акцiонерних
сiльськогосподарських пiдприємств i товариств, спiлок та
обєднань. За своїм характером i змiстом деркавний контроль
спрямований забезпечити повну обiзнанiсть органiв державного управлiння iз станом виробничо-г-осюдарського функцiонування кожної iз галузей сiльського псподарства, кожного окремого самостiйного виробниїо-iiдприємницького
пiдприємства як субєкта аграрного права. iiн включає в себе
перевiрку виконання цими пiдприємствамксвоїх виробничогосподарських бiзнес-планiв, додержання iравового режиму
майна i коштiв, як субєктiв права власиогi або ж субєктiв
права повного господарського належного Опiку i звiтностi за
1 Термiн "контроль" (з франц.) буквально означа подвiйний список. В
сучасний перiод вiн наповнений значно бiльшим змiсга, а саме: це перевiрка,
облiк, спостереження за чим-небудь; це вiдповiднi -устиови, особи, що перевiряють дiяльнiсть будь-якої iншої органiзацiї або вiдювiдальної особи, звiтностi тощо; це заключна функцiя управлiння.
<.-г_____________ Роздiл Х
результатами господарювання, придiляючи особливу увагу
стану охорони i схоронностi колективно-кооперативної та
державної власностi.
Важливим компонентом контрольно-ревiзiйних функцiй
цих органiв є перевiрки додержання фiнансово-кредитної
дисциплiни в процесi здiйснення вИробничо-госпрозрахункової i пiдприємницької дiяльностi кожного господарюючого
субєкта. Це стосується як внутрiшньогосподарської дiяльностi, так i його юiиiiiiiiiiх.шнчкiн у сферi ринкових економiчних вiдносин, стану додержання господарсько-договiрної
дисциплiни 1 забезпечення правового захисту майнових iнтересiв сторiн.
В умовах надання на правi колективної власностi земель
сiльськогосподарського призначення КСГii, ВСГК i АСГТ
набуває особливої значущостi здiйснення державного контролю за рацiональним використанням цих земель кожним
колективним, кооперативним i акцiонерним сiльськогосподарським утворенням, забезпечення недопустимостi їх розбазарювання або ж невикористання. Таким же актуальним для
державного контролю є обiзнанiсть iз станом додержання
екологiчного законодавства в усiх галузях сiльського господарства.
2. Змiст державного управлiння сiльським господарством
охоплює контрольно-наглядовi функцiї дiяльностi колективних i державних сiльськогосподарських пiдприємств, державних i госпрозрахункових органiзацiй, установ, обєднань.
Згiдно з Положенням МiнагрОїiром здiйснює на пiдприємствах цих форм власностi державний контроль за якiстю
сiльськогосподарської продукцiї та сировини пiд час їх виробництва, зберiгання та реалiзацiї, в тому числi пiд час проведення експсртно-iмпортних операцiй (п. 4). Мiнагропром
Здiйснює державний контроль за якiстю насiння i племiнних
ресурсiв.
Державний контроль спрямований на запобiгання i боротьбу зi зловживаннями i порушенням державної дисциплiни, на виявлення i використання резервiв виробництва, пiдвищення його економiчної ефективностi, забезпечення схоронностi майна i коштiв кожним сiльськогосподарським товаровиробником.
Досягненню цiєї мети придiляється увага Управлiнням органiзацiї ревiзiйної роботи Мiнiстерства агропромислового
комплексу України. Положення про це Управлiння затвер
зжавно-правове регулювання сiльського господарства
205
джено наказом Мiнагропрому України вiд 19 грудня 1997 р.
Згiдно з цим Положенням Управлiння є самостiйним структурним пiдроздiлом центрального апарату Мiнагропрому.
Цим Положенням окреслено основнi завдання Управлiння, в
тому числi на нього покладаються узагальнення стану збереження державної та колективної форм власностi i за наслiдками ревiзiй та перевiрок пiдприємств, установ та органiзацiй,
Управлiння вносить пропозицiї на розгляд керiвництву мiнiстерства- Воно здiйснює контроль за усуненням недолiкiв i порушень, виявлених ревiзiями i перевiрками; вживає iншi заходи з питань органiзацiї збереження державної та колективної
форм власностi в умовах ринкової економiки.
Управлiння має право давати вказiвки в межах своєї компетенцiї i питанi, органiзацiї ревiзiйної роботи, контролю за
Збереженням топарно-матсрiальних цiнностей та коштiв, якi
обоїiязкопi для виконання всiма структурними пiдроздiлами
Мiнагропрому. Воно повноважне предявляти керiвникам та
iншим посадовим особам обєктiв, що ревiзуються чи перевiряються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження i використання державної i колективної власностi.
3. В системi Мiнагропрому на виконання Закону "Про карантин рослин" функцiонує державна служба з карантину
рослин. Ця служба провадить свою дiяльнiсть на пiдставi Статуту державної служби з карантину рослин України, який Кабiнет Мiнiстрiв затвердив своєю постановою вiд 28 жовтня
1993 р. На цю державну службу покладено обовязок здiйснювати систему державних заходiв, спрямованих на захист рослин, продукцiї їх перероблення, сировини, окремих вантажiв
тощо вiд карантинних обєктiв1.
1 При цьому мається на увазi, що термiни в ньому вживаються в такому
значеннi: карантин рослин - правовий режим, що передбачає систему державних заходiв, спрямованих на захист рослин, продукти їх переробки, сировини, окремих вантажiв тощо вiд карантинних обєктiв. Особливий
карантинний режим - особливий правовий режим дiяльностi державних органiв, органiв мiсцевого i регiонального самоврядування, пiдприємств, установ i органiзацiй, спрямованих на локалiзацiю та лiквiдацiю вогнищ
карантинних обєктiв i на тимчасове встановлення передбачених законом обмгжень у здiйсненнi прав громадян, а також прав юридичних осiб. Карантинний обєкт - шкiдник, збудник хвороби рослин чи бурян, який вiдсутнiй або
обмежено поширений на територiї України, але може завдати значної шкоди
i" -слинам або рослиннiй продукцiї.
206
Державно-правове регулювання сiльського господарства 20Т
Роздiл X
Державна служба з карантину рослин складається iз центрального спецiально уповноваженого органу з карантину
рослин - Головної державної iнспекцiї з карантину рослин
та Центральної науково-дослiдної карантинної лабораторiї,
Центрального фумiгацiйного загону Мiнагропрому та iнших
спецiальних органiв у галузi карантину рослин, пiдпорядкованих Головнiй державнiй iнспекцiї з карантину рослин.
Статут дсржапної служби пизначас такi основнi завдання з
карантину рослин, як:
охорона територiї країни вiд занесення або самостiйного
проникнення з-за кордону або з карантинної зони карантинних обєктiв; своєчасне виявлення, локалiзацiя i лiквiдацiя
карантинних обєктiв, а також запобiгання проникненню їх в
регiони країни, де вони вiдсутнi, здiйснення державного
контролю за додержанням особливого карантинного режиму
i проведенням заходiв щодо карантину рослин пiд час вирощування, заготiвлi, вивезення, ввезення, перевезення, зберiгання, перероблення, реалiзацiї та використання пiдкарантинних матерiалiв та обєктiв.
Цим же Статутом визначено компетенцiю органiв державної служби з карантину рослин. До її повноважень вiднесено,
зокрема, проведення експертизи пiдкарантинних матерiалiв
та обєктiв, видача карантинних документiв на iмпорт насiння, рослин i продукцiї рослинного походження; внесення подання до Кабiнету Мiнiстрiв України про запровадження
особливого карантинного режиму, здiйснення контролю за
додержанням законодавства з карантину рослин, у тому числi
пiд час укладання договорiв (контрактiв) на завезення з-за
кордону продукцiї рослинного походження; державний контроль за проведенням карантинних заходiв пiдприємствами,
установами, органiзацiями та громадянами. Цi органи повноважнi вживати вiдповiдно до законодавства термiнових заходiв для локалiзацiї та лiквiдацiї карантинних обєктiв, запобiгання їх поширенню.
Карантинна перевiрка насiння i посадкового матерiалу
проводиться вiдповiдно до Положення про порядок карантинної перевiрки iмпортного насiннєвого i посадкового матерiалiв на територiї України, що затверджується Мiнагропромом України. Статут державної служби з карантину рослин
мiстить в собi права та обовязки посадових осiб державної
служби з карантину рослин та професiйнi вимоги до спецiалiстiв в галузi карантину рослин.
4. У системi державно-правового регулювання сiльського
господарства iстотне мiсце належить ветеринарнiй справi, яка
потребує спецiального державного управлiння. Таким самостiйним органом центрального апарату Мiнагропрому є Державний департамент ветеринарної медицини.
Правове становище i правомочностi цього органу затверджено постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 17 листопада 1997 р. №1277.
Вiдповiдно до цього положення основними завданнями
Державного департаменту визначено такi напрямки дiяльностi, як:
Профiлпктика, дiагностика, лiкування iнфекцiйних, iнва4iй
iЮЯТролi. чд иип<ЖМїiпном та випуском для реалiзацiї доб
роякiсних у ветеринарному i санiтарному вiдношеннi сировини i продуктiв тваринного походження;
захист населення вiд хвороб, спiльних для тварин i людей;
охорона територiї України вiд занесення iнфекцiйних хвороб тварин з територiї iнших держав;
контроль за якiстю виробництва лiкарських, дiагностичних, профiлактичних засобiв i кормових добавок, призначених для ветеринарної медицини;
радiологiчний i токсикологiчний контроль продуктiв тваринного i рослинного походження на ринках, мясокомбiнатах, холодильниках i базах заготiвлi, зберiгання i реалiзацiї
продуктiв тощо;
проведення незалежної ветеринарно-санiтарної експертизи тварин, сировини i продуктiв тваринного i рослинного походження, кормiв i препаратiв, призначених для цiлей ветеринарної медицини, в разi їх експорту та iмпорту;,
визначення основних напрямiв i координацiя проведеннд
заходiв, повязаних iз мiжнародним спiвробiтництвом з пиi
тань ветеринарної медицини;
впровадження в практику досягнень ветеринарної науки.
Цим Положенням окреслена компетенцiя Державного департаменту i пiдпорядкованих йому органiв i установ. Ними
здiйснюється ветеринарний контроль за виконанням актiв законодавства з ветеринарної медицини.
Повноваження обласної i районної ланки управлiння ветеринарної дисциплiни визначено спецiальними положеннями,
якi затвердженi постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд
19 квiтня 1993 р., а саме. Положення про управлiння ветеринарної медицини з державною ветеринарною iнспекцiєю обласної державної адмiнiстрацiї i Положення про районне пiдприємство державної петеринарної медицини.
Обласне управлiння ветеринарної медицини з державною
ветеринарною iнспекцiєю с мiсцевим органом Головного управлiння Мiнагропрому i йому пiдпорядковується, а також
входить до складу обласної державної адмiнiстрацiї за принципом подвiйного пiдпорядкування. Воно здiйснює функцiї i
повноваження обласної державної адмiнiстрацiї у галузi контролю та органiзацiї заходiв щодо профiлактики, дiагностики,
лiкування та лiквiдацiї iнфекцiйних iнвазiйних i незаразних
хвороб тварин. Компетенцiєю ветеринарної iнспекцiї є правове, органiзацiйне i матерiально-технiчне забезпечення установ та органiзацiй державної ветеринарної медицини областi,
Обласному управлiнню пiдпорядковуються обласнi та мiськi
державнi пiдприємства (лiкарнi ветеринарної медицини, районнi державнi пiдприємства (лiкарнi) ветеринарної медицини на правах управлiння, обласних та районних лабораторiй
ветеринарної медицини, контроль за додерженням юридичними та фiзичними особами ветеринарно-санiтарних вимог,
спрямованих на захист навколишнього природного середовища та iн.
Районне пiдприємство (лiкарня) державної ветеринарної
медицини на правах управлiння районної державної адмiнiстрацiї є мiсцевим органом, державної мережi ветеринарної медицини, входить до складу районної державної адмiнiстрацiї
та пiдпорядковується обласному управлiнню державної ветеринарної медицини з державною ветеринарною iнспекцiєю з
питань, вiднесених до його компетенцiї. Районному управлiнню пiдпорядковуються дiльничi лiкарнi з дiльницями та
пунктами, державна лабораторiя ветеринарної медицини з
лабораторiями ветеринарно-санiтарної експертизи на рин
кахта iн.
Районне управлiння (пiдприємство) має право давати розпорядження щодо виконання протиепiзоотичних i ветеринарно-санiтарних заходiв> якi обовязковi для виконання керiв"
никами господарств, пiдприємствами, органiзацiями та гро
Державно-правове регулювання сiльського господарства_____209
мадянами. При встановленнi випадкiв заразних хвороб чи
появi пiдозрювання про наявнiсть особливо небезпечного
захворювання тварин районне управлiння вповноважене видавати розпорядження про їх забiй, знезараження продуктiв i
сировини тваринного походження, переробку їх чи утилiзацiю. Воно має право забороняти використання для споживання продуктiв тваринного походження, а також переробку
тваринницької сировини, що не вiдповiдають ветеринарносанiтарним вимогам. Районне управлiння має право накладати адмiнiстративнi стягнення на посадових та iнших осiб за
порушення закону України "Про ветеринарну медицину".
5. Рiзновидом державної служби є державнi iнспекцiї в
сiльському господарствi. Термiн "iнспекцiя" в перекладi з
латинської мови означає огляд, розгляд i вживається в сучасний перiод для найменування державного або громадського
органу, який покликаний здiйснювати державно-наглядову
функцiю iз специфiчних питань у сферi сiльськогосподарського виробництва i повязаних з ним виробничо-технологiчних та соцiальних проблем (охорона навколишнього середовища, охорона здоровя людини, захищенiсть флори i фауни та iн.).
Державно-правове регулювання сiльського господарства
включає в себе визначення сфери сiльськогосподарського виробництва, у якого є необхiднiсть нормативно-правовими засобами регулювати питання державного насiннєвого контролю. Правове становище цiєї iнспекцiї визначено Положенням
про Українську державну насiннєву iнспекцiю Мiнiстерства
сiльського господарства i продовольства України, що затверджене 27 липня 1992 р.
Названа iнспекцiя здiйснює державний насiннєвий контроль в науково-дослiдних i навчально-виробничих обєднаннях i системах, колективних сiльськогосподарських пiдприємствах, радгоспах, заготiвельних та iнших пiдприємствах i
органiзацiях, незалежно вiд їх вiдомчої належностi, а також в
асоцiацiях, органiзацiях орендарiв, орендних пiдприємствах,
сiльськогосподарських кооперативах, акцiонерних сiльськогосподарських товариствах, селянських (фермерських) господарствах, в органiзацiяхДнших форм господарювання i в громадян, якi займаються виробництвом, заготiвлею, обробкою,
зберiганням i реалiзацiєю насiння, сiльськогосподарських
культур та садивного матерiалу картоплi.
210
Важливим повноваженням державної насiннєвої iнспекцiї
є визначення перспектив розвитку насiннєвого контролю на
основi науково-технiчного проiрссу, розробка i реалiзацiя
науково-технiчної полiтики її насiннєвому контролi, направленої на створення насiпнсiїих фондiв з високими сортовими
i посiвними якостями. iнспекцiя чабсяiечує державний контроль в органiзацiях України iи якiстю насiння всiх сiльськогосподарських культур i спливного матерiалу картоплi. Зона
надiлена правом iiiiклплiiти зiiборону до прийняття необхiдних заходi> i НiД110ПiДИИХ рiшень iiа використання для посiву
некондицiйного насiння, а також складських примiщень, тари, транспортних засобiв в разi непридатностi їх для зберiгання i транспортування насiння та iн.,
В системi Мiнагропрому України функцiонує сiм спецiалiзованих державних iнспекцiй:
- Українська державна насiннєва iнспекцiя (Укрдержнасiнiнспекцiя) входить до складу Головного управлiння землеробства та маркетингу продовольства й рослинництва Мiнiстерства АПК України;
- Державна племiнна iнспекцiя (Держплемiнспекцiя) входить до складу Головного управлiння виробництва маркетингу продовольства та тваринництва з державною племiнною
iнспекцiєю Мiнiстерства АПК України;
- Державна iнспекцiя по заготiвлях i якостi продукцiї
(Держзаготiнспекцiя) є окремим вiддiлом Мiнiстерства Аi%
України;,,i
- Державна хлiбна iнспекцiя (Держхлiбiнспекцiя) є окреїо
мим вiддiлом Мiнiстерства АПК України;,
- Державна iнспекцiя по нагляду за технiчним станом машин, обладнання та якiстю пально-мастильних матерiалiв
(Держтсхнагляд) е окремим нiддiлдом Мiнiстерства АПК
України;
- Ветеринарна iнспекцiя Державного департаменту ветеринарної медицини;
- Головна державна iнспекцiя України з карантину
рослин.
Практично можна видiлити три форми (види) правового
становища вказаних iнспекцiй:
1) iнспекцiї, якi входять до складу структурних пiдроздiлiв
МiнАПК України - Головних управлiнь МiнАПК України;
-правове регулювання сiльського господарства 211
i 2) iнспекцiї, якi самi є структурними пiдроздiлами (самостiйними вiддiлами) МiнАПК;
3) iнспекцiї, якi за правовим статусом не входять до Мiнiстерства АПК України.
б. На виконання Закону "Про особливостi приватизацiї
майна в агропромисловому комплексi" вiд 10 липня 1996 р. в
Українi здiйснена приватизацiя заготiвель сiльськогосподарської продукцiї з усiєю й матерiальною базою. Держава залишила за собою лише контроль за належним Її зберiганням i
забезпечення додержання вимог щодо її якостi. З метою
здiйснення державно-правового регулювання суспiльних вiдносин з цього приводу Мiнагропром України утворив державну iнспекцiю з питань заготiвлi i якостi продукцiї i визначив її правове становище завдяки Положенню про державну
iнспекцiю по заготiвлях i якостi продукцiї (вiддiл) Мiнiстерства агропромислового комплексу України. Це Положення
затверджено наказом вiд 19 грудня 1997 р.
Названа iнспекцiя (вiддiл) становить собою мiжгалузевий
орган агропромислового комплексу України з питань державного контролю заготiвель i якостi сiльськогосподарської продукцiї; вона є самостiйним структурним пiдроздiлом центрального апарату Мiнiстерства агропромислового комплексу
України. Держзаготiнспекцiя здiйснює координацiю дiяльностi iнспекцiї заготiвель i якостi сiльськогосподарської продукцiї обласних i Севастопольської мiської державної адмiнiстрацiї. Серед її повноважень основними завданнями є органiзацiя роботи вiдповiдних державних служб з питань заготiвель та якостi продукцiї, сприяння здiйсненню заходiв щодо
державної пiдтримки виробникiв, цiльового використання
бюджетних коштiв. iнспекцiя надiлена правом розробляти
умови заготiвель сiльськогосподарської продукцiї i сировини
та iнших нормативних документiв, що регламентують її закупiвлю заготiвельними органiзацiями, а також вимог, повязаних з якiстю i сертифiкацiєю сiльськогосподарської продукцiї та iн.
Самостiйним структурним пiдроздiлом центрального апарату Мiнiстерства агропромислового комплексу України є
державна хлiбна iнспекцiя. Правове становище цiєї iнспекцiї
визначено вiдповiдним Положенням, яке затверджене наказом вiд 19 грудня 1997 р.
212
На хлiбну iнспекцiя покладається обовязок здiйснювати
державний контроль за якiстю, збереженням та рацiональним
використанням зерна i продуктiв його переробки, насiння
олiйних культур, сировини для комбiкормового виробництва
i комбiкормiв.
Хлiбна iнспекцiя контролює дотримання пiдприємствами
галузi встановленого порядку приймання, розмiщення, збереження та рацiонального никористиння зерна, продуктiв його,
переробки, а також правильнiсть ии шачення якостi зерна i
розрахункiв за нього при закупiвлях. На хлiбну iнспекцiю покладено обовязок аналiзувати причини зараження зерна при
зберiганнi, визначати здiйснення необхiдних заходiв по лiквiдацiї зараженостi та захисту хлiбопродуктiв вiд шкiдникiв та iн.

36. Правові підстави і межі державного втручання в діяльність аграрних підприємств як суб'єктів підприємницької діяльності.

37. Правові форми використання земель та інших природних ресурсів у сільському господарстві.

Організаційно-правове забезпечення ефективного вико­ристання земель та інших природних ресурсів в аграрному виробництві — це сукупність організаційно-правових засобів, що забезпечують продуктивне, ощадливе, економне, еколо­гічно безпечне використання земель та інших природних ре­сурсів, їх постійне відтворення і захист від погіршення якості у процесі сільськогосподарського виробництва. Юридичною базою правового забезпечення такого ощадливого викорис­тання земель і природних ресурсів є чинне законодавство.

1. Відповідно до Закону про колективне сільськогосподар­ське підприємство від 14 лютого 1992 р. земля передається у колективну власність або надається у постійне чи тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Колективне сільськогосподарське підприємство має право використову­вати у встановленому порядку для потреб господарства наяв­ні на землі корисні копалини місцевого значення, торф, лісо­ві угіддя, водні об'єкти та експлуатувати інші корисні власти­вості землі. Правові засади ефективного природокористуван­ня у сільському господарстві передбачаються також щодо інших суб'єктів господарювання — державних сільськогоспо­дарських підприємств, селянських (фермерських) госпо­дарств тощо. Згідно з Законом "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р. користування землею та іншими при­родними ресурсами підприємство здійснює у встановленому порядку за плату, а у випадках, передбаченим законодавчими актами України, на пільгових умовах.

Сільськогосподарське підприємство зобов'язане своєчасно здійснювати природоохоронні заходи, спрямовані на знижен­ня і компенсацію негативного впливу його виробництва на природне середовище, здоров'я людей. Фінансування таких заходів робиться за рахунок власних коштів від продажу його майна або ж за рахунок бюджету відповідної місцевої ради або держави. В той же час таке підприємство несе відпові­дальність за додержання вимог і норм щодо охорони, раціо­нального використання та відновлення до рівня встановлених нормативів земель, вод, надр, лісів, інших природних ресур­сів, відшкодовує збитки, завдані в результаті його діяльності. Закон "Про селянське (фермерське) господарство" (в редак­ції від 22 червня 1993 р.) передбачає порядок надання земель для його ведення, встановлює конкретні розміри ділянок, які можуть передаватися у власність та користування, визначає права і обов'язки щодо ефективного використання та охоро­ни земель, закріплює право селянського (фермерського) гос­подарства на використання загальнопоширених корисних ко­палин, водних об'єктів, лісових, мисливських угідь та інших природних ресурсів.