Особливості культури та філософії доби середньовіччя. Роль Біблії в європейській культурі. Теоцентризм. Основні праці Августина, Абеляра, Фоми Аквінського, У. Оккама

Середньовічна філософія - це філософія західноєвропейського феодального суспільства, що розвивалася в епоху від розпаду Римської імперії (5 ст.) до виникнення перших форм капіталізму (14 ст.). Розпад античного суспільства супроводжується втратою античної філософської спадщини, яка залишалася незнайомою до 12 ст., основними проблемами західної філософії є такі: одкровення, створіння світу, монотеїзму, питання - чи створений світ богом, чи можна осягнути волю бога, яке місце людини в світі та роль людини у спасінні душі, як перетинається воля людини та божественна необхідність, чому є зло і як Бог його терпить, як співвідносяться віра та розум. Філософія стає "служницею релігії".

Середньовічній філософії властиві:

Етичне сприйняття світу в категоріях моралі та духовності.

Біблійний традиціоналізм та ретроспективність. Біблія в середньовічній філософії - найстаріший, найістинніший твір в світі, твір, що натхнений Богом. Бог є джерелом та мірою оцінки життя та філософії. Біблія стверджує теоцентрізм.

Критерієм істини є відповідність вчення духу Біблії, багато уваги приділяється тексту та його поясненню (виділяється аналіз семантичний, концептуальний, спекулятивний)

Тенденція до навчання, вчительства, освіта розглядається як рух до Бога. Саме монастирі та церкви стають осередками освіченості, розвиток шкіл та університетів ставить перед філософією задачу пояснення та обгрунтування догматів віри.

Течії середньовічної філософії:

Креаціонізм (Августин) вводить в філософію ідеї неоплатонізма, Бог - є вищим благом, душа - безсмертна.

Схоластика намагалася дати теоретичне обгрунтування релігійному світосприйняттю, вирішити питання співвідношення загального та одиничного та реальності загального. В її рамках розвиваються реалізм та номіналізм. Реалізм (Ансельм Кентерберійський, Вільгельм, Фома Аквінський): загальні поняття мають реальне існування та передують існування одиничних речей. Номіналізм (Росцеллін, Дунс Скотт, Оккам): загальні поняття - це імена одиничних предметів, реально існують лише речі з їх властивостями, поняття існують поза речами і не відбивають їх властивостей повністю.

Концептуалізм (Абеляр) заперечував реальне існування загального незалежно від окремих речей, але визнавав можливість існування загальних понять в людському розумі, вимоги обмежити віру розумними підставами.

Містика (Бернар Клервосський, Таулер, Еккарт )- віра в можливість безпосереднього спілкування людини з Богом, вищою формою пізнання є містична інтуїція, духовний досвід, в якому відкривається реальність Бога - стає противницею схоластики.

Праці Ф. Аквінського "Сума теології", "Сума проти язичників" - в центрі вчення - питання співвідношення релігії та філософії, віри та знання. Людину треба вивчати цілком, в єдності душі та тіла, вона - особистість, треба жити в реальному світі та прямувати до блаженства. Істина пізнається Богом, але людина теж може пізнати світ через розум(шлях з доказами) та одкровення (найкоротший шлях), розум помиляється, віра - ні. Бог - це форма дійсності, річ - сукупність форми та матерії, ніщо матеріальне не може існувати без Бога. Повнота буття - це Бог, кінцева реальність, що створює світ. В працях розглядається співвідношення теології та ін. Наук, докази існування Бога, проблеми пізнання Буття, істина, людська душа та види душ, потенції та їх роди.