Розвиток конкуренції на основі факторів виробництва та інвестицій (за теорією М.Портера)

Взагалі виділяють чотири особливі стадії конкурентоспроможності національної економіки: — це фактори виробництва, інвестиції, нововве­дення і багатство.

1. Розвиток конкуренції на основі факторів виробництва. На цій стадії практично всі національні галузі на світовому ринку, досягають своїх переваг у конкурентній боротьбі завдяки основним факторам вироб­ництва: природним ресурсам, сприятливим умовам для вирощу­вання урожаїв різних сільськогосподарських культур або над­лишковій і дешевій напівкваліфікованій робочій силі. У конку­рентному "ромбі" Портера (стратегія фірм, параметри попиту, споріднені галузі, параметри факторів) лише стан факторів може забезпечити перева­ги в конкуренції.

Опора на виробничі фактори як єдиний ресурс конкурентос­проможності різко звужує коло галузей, які здатні витримувати міжнародної конкуренції. Економіка на цій стадії досить чутлива до світових економічних криз та змін валютних курсів. Володіння великими запасами природних ресурсів може за­безпечити високий доход на душу населення на протязі досить тривалого періоду, але не є достатньою підставою для стійкого зростання економіки. По суті, ні одна країна не минула даної стадії розвитку економіки.

2. Розвиток конкуренції на основі інвестицій. На цій стадії конкурентна перевага економіки базується на готовності і здатності національних фірм до агресивного інвестування. Фірми вкладають кошти у сучасне, ефективне устаткування і кращу технологію, купівлю ліцензій, створення спільних підприємств та інші засоби підвищення конкурентоспроможності. Але лідери міжнародної конкуренції зазвичай не продають техніку останнього покоління. А тому здатність національної економіки не тільки сприйняти але й покращити зарубіжну технологію є суттєвою і вирішальною умовою досягнення даної стадії конкурентоспроможності.

На цій стадії ресурсами підвищення конкурентоспроможності є покращання факторів, а також стратегія, структура і суперництво фірм.

Правильна економічна політика держави на даній стадії сприяє укріпленню ресурсної бази конкурентних переваг.