Залежний – машинно-залежні мови

Цей клас мов характеризується орієнтацією на конкретний тип обчислювальної машини, систему команд, характер пристрою, що запам'ятовувало, пристроїв уведення/висновку й інших блоків і пристроїв. У рамках цих мов можна виділити два рівні:

· внутрішні мови ЕОМ;

· орієнтований – машинно-орієнтовані мови, чи автокоди.

Внутрішня мова обчислювальної машини являє собою апарат, на якому в пам'яті ЕОМ записуються всі припустимі для даного типу машини команди, що виповнюються безпосередньо машиною. Запис здійснюється в двійкових кодах. Їхнє використання для представлення програм утруднено громіздкістю відображення кожної команди у виді двійкового коду.

Вихід з положення є. Кожна команда може бути представлена у виді послідовності десяткових, восьмеричних чи шістнадцятирічних цифр. Для приклада з оператором присвоювання, що виражений чотирма двійковими кодами команд таке представлення буде мати вид:

Десяткова Восьмерична Шістнадцятирічна

88 1 372 130 1 564 58 1 174

88 2 376 130 2 570 58 2 178

26 1 2 32 1 2 1A 1 2

80 1 928 120 1 1640 50 1 3A0.

Таке представлення команд полегшує роботу програміста. Коди операцій можна задати заздалегідь таблицею, а нумерація регістрів загального призначення АЛП й осередків оперативної пам'яті виявляється природною (для десяткового представлення) чи полегшеної. Але сама мова програмування переходить в інший рівень. Справа в тім, що при такому представленні команд:

· по-перше, мова виявляється машинною, але не внутрішньою, оскільки потрібна трансляція, нехай і елементарна (перекодування в двійкову форму),

· по-друге, залишається взаємно однозначна відповідність між двійковим і десятковим (восьмеричним чи шістнадцятирічним) формами представлення програми. Мова залишається машинно-орієнтованим.

Наступним рівнем таких мов є перехід до символьного кодування, що дозволяє більш осмислено і наочно представляти кожну команду і програму в цілому. До цього рівня відносяться мови асемблера, широко використовувані при створенні програмного забезпечення обчислювальних машин.

Основу таких мов складають набори машинних операцій і операцій асемблера, що позначаються мнемонічними кодами-символами, кожний з який, як правило, є чи словом частиною слова, що позначало в розмовній мові відповідне поняття. Часто замість усього слова використовується його перша буква. Наприклад, запис

L 1,B (LOAD -завантажити)

L 2,C

AR 1,2 (ADD – скласти; REGISTER – регістр)

ST 1,D (ST0RE – пам'ять)

відповідає фрагменту програми, що реалізує оператор додавання двох чисел D = У + С. Правда, змінним з іменами В и С необхідно де-небудь у програмі привласнити числові значення, а для змінної D зарезервувати осередок оперативної пам'яті.

Таким чином, у машинно-залежних мовах часто виявляється нижчий рівень - внутрішня мова ЕОМ і машинно-орієнтована мова-автокод, що відноситься до більш високого рівня.