Ведення мистецтвознавчих словників на уроці сприймання мистецтва

Аналізується твір мистецтва за такими критеріями: колорит твору, кольорова гама, тональність, композиція, композиційний центр, плановість твору, перспектива; образність, настрій; засоби впливу на глядача.

Учитель повинен описати, проаналізувати твір мистецтва, користуючись засобами художнього слова, образотворчою лексикою, мистецтвознавчою термінологією. Та для повного розуміння учнями потрібно поступово ознайомлювати їх із образотворчою лексикою, на уроках згідно програми з образотворчого мистецтва. Для кращого запам'ятовування, та осмислення художньої мови учням про понується ведення мистецтвознавчих словників, де записується вивчена образотворча лексика. Це допоможе дітям вчитися самостійно описувати та обговорювати твори мистецтва.

Елементарний словничок мистецтвознавчих термінів мусить містити та розкривати такі поняття у 1-4 класах.

СЛОВНИК

Акварель — фарби, які легко розчиняються водою, а також твір, виконаний ними.

Бароко — стиль в мистецтві кінця 16ст. —середини 18ст., для якого характерні підкреслена урочистість, пишна декоративність, динаміка композиції.

Батальний жанр —розділ історичного жанру, де зображено військові події або епізоди з військового життя. '

Гармонія — в архітектурі, в музиці, в образотворчому мистецтві, в природі — принцип організації форми, узгодженість, співрозмірність окремих частин, цілісність явищ і процесів.

Гравюра — вид графіки, спосіб розмноження малюнка за допомогою друкарської форми з дерева, різних видів металу, лінолеуму, пластмаси чи каменю.

Графіка — вид образотворчого мистецтва, основним зображувальним засобом якого є малюнок, виконаний олівцем, пензлем, вугіллям або відтиснутий на папері з спеціально підготовленої форми, дошки, каменю.

Гуаш — непрозора фарба, яка легко розчиняється водою, а також малюнок, виконаний нею.

Живопис — вид образотворчого мистецтва, художнє відображення видимого світу фарбами на будь-якій поверхні.

Колаж — твір образотворчого мистецтва, виконаний способом наклеювання різних за кольором та фактурою матеріалів на єдину основу.

Колорит — певна гармонія кольорів у картині, що служить способом правдивого та виразного відтворення дійсності.

Композиція — побудова художнього твору, співвідношення окремих частин і елементів.

Натюрморт — жанр образотворчого мистецтва, що зображує квіти, плоди, забиту дичину, предмети побуту тощо.

Пастель — м'які кольорові олівці, виготовлені з фарби, крейди і в'яжучої речовини, а також твір, виконаний ними.

Пейзаж — жанр в образотворчому мистецтві, де об'єктом зображення є природа.

Палітра — невеликий шматок паперу, картону, дошки, скла, на якому змішують фарби під час роботи.

Портрет — зображення конкретної людини або групи людей.

Ракурс — перспективне скорочення форми різних предметів, фігур, архітектурних форм, що призводять до зміни їх звичних обрисів.

Репродукція — це відтворення картин, їх точне повторення в невеликій кількості примірників.

Ритм — повторення, чергування тих чи інших компози­ційних елементів твору.

Засвоївши дану лексику учні зуміють досить вірно, творчо оцінити художній твір, його зміст, форму, образи, багатство, своєрідність зможуть пройнятися мовою художнього твору і повагою до художніх цінностей, створених народами світу.

СЛОВНИК ОБРАЗОТВОРЧИХ ТЕРМІНІВ

А

АКВАРЕЛЬ — фарби, які легко розчиняються водою, а також твір, виконаний ними.

АБРИС — обриси предмету; контур, контурний малюнок, абрис профілю людини.

АЖУРНИЙ — прозорий; з просвітами, майстерно і тонко зроблений.

АНГОБИ — фарби, якими розписують порцеляну.

АНІМАЛІСТ — художник, різьбяр або скульптор, який у своїх творах зображує тварин

АНІМАЛІСТИЧНИЙ ЖАНР – твори мистецтва, що відтворюють тварин.

АПЛІКАЦІЯ — це спосіб створення орнаментів чи художніх зображень шляхом наклеювання чи нашивання різноколірних шматочків тканини, паперу.

АСИМЕТРІЯ — відсутність симетрії, невпорядкованість.

АХРОМАТИЧНІ КОЛЬОРИ — білий, чорний, всі від­тінки сірого. Всі ці тони відрізняються один від одного лише за світлотою.

Б

БАРОКО — стиль в мистецтві кінця 16 ст. — середини 18 ст., для якого характерні підкреслена урочистість, пишна декоративність, динаміка композиції.

БАТАЛЬНИЙ ЖАНР —розділ історичного жанру, де зображено військові події або епізоди з військового життя.

БАРЕЛЬЄФ — скульптурна прикраса на плоских по­верхнях, що виступає над площиною менше ніж на поло­вину своєї товщини.

БАТАЛІСТ — художник, який малює батальні картини (бої, битви, війни).

БЛІК — елемент світлотіні, найсвітліша пляма на освіт­леній частині предмета; невеличка ділянка, а іноді просто точка, освітлена найбільше на предметах округлої форми.

БУКВИЦІ — або ініціали — великі літери на початку тексту.

В

ВИДИ ГРАФІКИ — станкова, книжкова, журнально-газетна, плакатна, прикладна.

ВИДИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА — живопис, графіка, скульптура, декоративно-ужиткове мистецтво, архітектура.

ВИТИНАНКИ — орнаментовані фігурні прикраси жит­ла, ажурно вирізані ножицями, ножем з білого або кольо­рового паперу.

ВИШИВКА — один з видів народного декоративного мистецтва. Вишивають кольоровими нитками різноманітними техніками: хрестиком, косою і прямою гладдю, «козликом», стебловим швом тощо.

ВІДРОДЖЕННЯ (епоха) — одна з яскравих сторінок в історії світового мистецтва. Вона охоплює XIV- -XVI ст. Розпочалася в Іта­лії, в XV—XVI ст. в країнах, розміщених на північ від Альп. Назву Відродження (або Ренесанс) цей період одержав у зв'язку з відродженням зацікавленості, захоплення антич­ним мистецтвом, звернення до нього як до прекрасного ідеалу, зразка. Представники епохи: Сандро Ботічеллі, Леонардо да Вінчі, Рафаель Санті, Мікеланджело Буонарроті.

ВІЗУВАННЯ — ВІЗУВАТИ — наводити оптичний або кутомірний прилад на точку.

ВІНЬЄТКА — прикраса у вигляді невеличкого малюн­ка на початку або в кінці книжки, в альбомі, тощо.

ВІТРАЖ — сюжетна декоративна чи орнаментальна композиція з кольорового скла чи іншого матеріалу, що пропускає світло.

ВОСКОВІ ТЕКН1КИ декорування полягають у поетап­ному нанесенні воску на поверхню яйця з наступним пофар­буванням у відповідні кольори. За методом нанесення воску розрізняють техніки — крапання, розпису шпилькою і роз­пису трубочкою.

ВУГІЛЛЯ — матеріал для графічних малюнків, прода­ється у вигляді чорних паличок товщиною в олівець. Можна його приготувати і самостійно.

Г

ГАРМОНІЯ — в архітектурі, в музиці, в образотворчому мистецтві, в природі — принцип організації форми, узгодженість, співрозмірність окремих частин, цілісність явищ і процесів.

ГУАШ — непрозора фарба, яка легко розчиняється водою, а також малюнок, виконаний нею.

ГАПТУВАННЯ — вишивка золотими, срібними і мідни­ми нитками.

ГЕОМЕТРИЧНИЙ ОРНАМЕНТ – орнамент, який складається з сукупності найпростіших геометричних фігур.

ГОРЕЛЬЄФ - такий рельєф, коли об'ємне зображення що виступає над площиною більше ніж на поло­вину товщини свого об'єму.

ГОРИЗОНТ (небокрай, небосхил), лінія горизонту — термін, що використовується у мистецтві - уявна лінія на рівні очей.

ГРАВЮРА - різновид графіки, спосіб розмноження малюнка за допомогою друкарської форми з дерева, різних видів металу, лінолеуму, пластмаси чи каменю. Друковане відтворення малюнка, викона­ного різноманітними способами гравіювання на поверхні де­рев'яній, металевій, лінолеумі, картоні тощо).

ГРАФІКА — різновид образотворчого мистецтва, основним зображувальним засобом якого є малюнок, виконаний олівцем, пензлем, вугіллям або відтиснутий на папері з спеціально підготовленої форми, дошки, каменю. Зображення подається у вигляді малюнка, нанесено­го на будь-яку площину в лінійних формах; виконується олівцем, пером, вугіллям чи фарбою одного кольору; основні засоби вираження — лінія, штрих, пляма.

ГРАФІТНИЙ ОЛІВЕЦЬ — найрозповсюдженіший вид олівця. Він буває твердим — «Т», м'яким — «М», дуже твердим - «2Т», «ЗТ» і дуже м'яким — «2М», «ЗМ» і середнім — «ТМ». Тверді олівці дають тонку лінію, м'які — тов­сту, жирну.

ГРИЗАЙЛЬ — одноколірний або майже одноколірний, «сірий» живопис, ніби напівживопис, напівмалюнок.

ГУАШ — непрозорі фарби, які мають гарні перекриваючі властивості ґрунтового походження.

Д

ДЕКОР — естетичне поняття, то характеризує не тільки поверхню речей і предметів, але і їх соціально-естетичне призначення, система декоративних елементів; прикраса.

ДЕКОРАТИВНЕ МИСТЕЦТВО — широка галузь мис­тецтва, яка художньо-естетично формує матеріальне середовище, створене людиною. До нього належать такі види: декоративно-прикладне, монументально-декоративне, оформлювальне, театрально-декораційне та ін.

ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНЕ МИСТЕЦТВО — предметно-духовний світ людини включає в себе численні види художньої практики: плетіння і ткацтво, розпис і вишивка, різьблення і виточування, кераміка, обробка кістки і каме­ню, вироби з бісеру, мереживо, гобелен, витинанки, лозоплетіння.

ДИЗАЙН — вид діяльності, пов'язаний з проектуванням предметного світу; художнє конструювання, технічна естетика.

ДИНАМІЧНИЙ — той, що перебуває у постійному русі, в дії; багатий внутрішньою, силою.

ДОДАТКОВІ КОЛЬОРИ — контрастні, про­тилежні один одному. Один з додаткових кольорів завжди теплий, інший — холодний. Якщо два протилежні кольори розмістити поряд, то вони здаються яскравішими. Так, чер­воний колір стає яскравішим поряд із зеленим, білий буде виглядати білосніжним поряд з чорним.

ДРЯПАНКИ (скрябанки, різьбянки) — яйця (писанки), прикрашені технікою дряпання —нанесенням витонченого візерунку гостроконечним писаком на поверхню яйця, пофар­бовану в один колір.

Е

ЕМБЛЕМА (оздоба) — семантичний засіб композиції, що іноді замінює символ. Основа емблеми — вираження ці­лого за його характерним елементом, але в той же час дуже простим і виразним.

ЕНКАУСТИКА — особлива техніка живопису воскови­ми фарбами по дереву. В такій техніці виконані так звані «фаюмські портрети», знайдені в Єгипетських похованнях І—ІІІ ст. нашої ери.

ЕСКІЗ -- попередній начерк малюнка; картини або її частина, малюнок, за яким створюють твір мистецтва, виріб.

ЕСТАМП -- відбиток на папері, зображення, зроблене художником-графіком; відбитки, викона­ні друкованим способом. Твори виконані гравером з однієї основи можна віддрукувати багато відбитків (естампів) і всі вони вважаються оригіналами.

ЕТЮД — твір образотворчого мистецтва допоміжного характеру, виконаний з натури з метою її вивчення у про­цесі роботи над картиною.

Ж

ЖИВОПИС — різновид образотворчого мистецтва, художнє відображення видимого світу фарбами на будь-якій поверхні.

ЖАНР — вид творів у галузі будь-якого мистецтва, який характеризується певними сюжетними та стилістични­ми ознаками.

ЖАНРИСТ — художник, що створює картини на побу­тові теми.

ЖИВОПИСЕЦЬ — той, хто займається живописом; ху­дожник, маляр.

З

ЗАГЛИБЛЕНА ГРАВЮРА — коли сам малюнок про­різується різцем, а тло залишається випуклим.

ЗАКОНИ ПЕРСПЕКТИВИ визначені вперше Філіппо Брунелескі, доповнені пізніше іншими художниками. Голов­ний закон: чим більше віддалений від нас предмет, тим він здається меншим. Другий закон перспективи: горизонтальні паралельні лінії, віддаляючись від нас під яким-небудь ку­том, поступово зближуються і сходяться вдалині в одній точ­ці. Ця точка називається точкою сходження.

ЗАМКНУТИЙ ОРНАМЕНТ, як правило, розміщений в конкретній формі; квадраті, прямокутнику, трикутнику, колі.

ЗАРИСОВКА — малюнок з натури; начерк, ескіз.

ЗАСТАВКИ — ілюстрації на початку розділу, у верхній частині сторінки.

І

ІКОНОПИС — вид живопису, присвячений релігійним сюжетам і темам; галузь релігійного живопису; написання ікон.

ІЛЮСТРАЦІЯ -- малюнок, який розкриває і поглиблює зміст тексту.

ІМПРЕСІОНІЗМ — напрямок у мистецтві останньої третини XIX — поч. XX ст., представники якого прагнули прав­диво передати моменти життя, реальний світ. Представники цього напряму Е. Мане, О. Ренуар, Е. Дега.

ІНКРУСТАЦІЯ — техніка орнаментального оздоблен­ня виробів шматочками твердих матеріалів (дерева, мета­лу, рогу, слонової кістки, перламутру).

ІНТЕР'ЄР в живопису і графіці — зображення різнома­нітних внутрішніх приміщень.

К

КАРБУВАННЯ — нанесення рельєфу па листову заго­товку металу.

КАРИКАТУРА — малюнки, на яких художники, зобра­жаючи будь-який персонаж чи явище, спеціально підкрес­люють і комічно перебільшують їх негативні риси.

КОЛАЖ — твір образотворчого мистецтва, виконаний способом наклеювання різних за кольором та фактурою матеріалів на єдину основу.

КОЛОРИТ — певна згармонованість кольорів у картині, що служить способом правдивого та виразного відтворення дійсності.

КОМПОЗИЦІЯ — побудова художнього твору, співвідношення окремих частин і елементів.

Л

ЛІНОГРАВЮРА - гравюра на лінолеумі.

ЛІПЛЕННЯ — виготовлення скульптур з м'якого, пластичного матеріалу: глини, пластиліну, солоного тіста, воску.

Л1ТОГРАФІЯ - спосіб плоского друку, при якому для виготовлення форми використовують літографський камінь із нанесеним на ньому малюнком. Відбиток, одержаний у та­кий спосіб називають літографією.

М

МАКЕТ книжки — початковий варіант книжки, в якому художник вирішує розміщення малюнків, тексту, заставок, заголовків.

МАЛІ СКУЛЬПТУРНІ ФОРМИ — статуетки з різних матеріалів.

МАЛЮНОК (рисунок) — основа будь-якого твору об­разотворчого мистецтва.

МАРИНА - картина, що зображує морський краєвид.

МАРИНІСТ — художник, що малює марини.

МЕРЕЖИВО — однин з видів народного декоративного мистецтва; сітчаста тканина з узорами, якою оздоблюють одяг, предмети домашнього вжитку.

МИСТЕЦТВОЗНАВСІВО — наука про мистецтво.

МІНІАТЮРА - невеличка картина або портрет витон­ченої роботи; у мініатюрі — у зменшених розмірах.

МОДЕЛЬ - предмет, відтворений у зменшеному, іно­ді у збільшеному або натуральному вигляді. Те, що може бути натурою для художнього зображення, відтворення.

МОЗАЇКА — так древні називали картини, присвячені музам. ІЦоб ці картини були вічними, їх писали не фарбою, а набирали зі шматочків каменю, а пізніше — зі шматочків спеціально звареного кольорового непрозорого скла смальти.

МОЛЬБЕРТ (станок) — щит на дерев'яних підставках (ніжках), на якому кріпиться папір для малювання, славляться картини.

МОНОТИПІЯ — своєрідний вид напівживопису — напівгравюри. Виконується один-єдиний відбиток.

МОНУМЕНТАЛЬНА СКУЛЬПТУРА— призначена при­крашати площі, майдани, великі громадські споруди. Як правило монументальна скульптура перевищує натуральну величину об'єкту в два-три рази.

МУФЕЛЬНА НІЧ — піч, у якій випалюють вироби з глини.

Н

НАПІВТІНЬ - елемент світлотіні, місце переходу від світла до тіні.

НАТУРА - об'єкт зображення. Малювання з натури — таке малювання, коли об’єкт зображення протягом усієї роботи знаходиться перед тим, хто малює.

НАТЮРМОРТ («мертва природа») — жанр мистецтва, картина, на якій зображаються предмети, фрукти, квіти, плоди, дичина, риба.

НАЧЕРКИ -- невеликого розміру малюнки з натури, виконані швидко олівцем, пером, чорною тушшю чи акварельною фарбою одного кольору. Головне в начерку — схопити форму того чи іншого предмета, вловити рух людини, тварини, птаха. У начерку не потрібні деталі, а лише найголовні­ше і найхарактерніше з побаченого.

О

ОБ'ЄМНІ ЗОБРАЖЕННЯ — на якому відтворено гли­бину простору.

ОРНАМЕНТ — оздоблювальний візерунок, побудова­ний на ритмічному чергуванні геометричних елементів або стилізованих рослинних чи тваринних мотивів. В основі орнаменту лежать два композиційні принципи — ритм і симетрія.

ОРНАМЕНТАЛЬНІ СТРІЧКИ — різновид орнаментів, побудованих у смужці.

ОСНОВНІ КОЛЬОРИ — жовтий, червоний і синій, їх не можна у утворювати з інших кольорів.

ОФОРТ — гравюра на металі; друкарський відбиток з такої гравюри; спосіб поглибленого гравірування на металі за допомогою кислоти.

П

ПАДАЮЧА ТІНЬ — елементи світлотіні; тінь від предмета на поверхню, на якій він розміщений.

ПАЛІТРА - невеличка дерев'яна дошка, картон, папір, скло на якому художник розміщує різні фарби, змішує їх під час роботи.

ПАМ'ЯТНИК — статуя або бюст на п'єдесталі.

ПАННО - картина, барельєф декоративного -характеру, що кріпиться до стіни; частина стіни або стелі, обрамлена орнаментом чи ліпленням і заповнена живописним зображенням або скульптурним рельєфом.

ПАСТЕЛЬ — кольорові крейди, спресовані у вигляді паличок.

ПЕЙЗАЖ — загальний вигляд місцевості; краєвид природи; картина або малюнок з зображенням краєвиду; жанр образотворчого мистецтва, що відображає картини природи. Пейзажі бувають різні: міські, сільські, гірські, морські (марина), архітектурні та і ін.

ПЕРСПЕКТИВА — спосіб зображення на площині або па кривій поверхні об'ємних предметів такими, якими ми їх бачимо з певної точки спостереження. Відтворення на малюнку уявної зміни розміру, форми об'ємних предметів; об'ємність зображення.

ПИСАНКАРСТВО — декоративний розпис курячих яєць — вид декоративно-прикладного мистецтва.

ПЛЕНЕР — живопис на відкритому повітрі, що відтворює кольорове багатство природи, сонячне освітлення й по­вітряне середовище.

ПЛЯМИ — частина поверхні, що виділяється своїм забарвленням, кольором, освітленням.

ПОБУТОПИСЕЦЬ — художник — автор побутових творів живопису.

ПОВ1ТРЯНА ПЕРСПЕКТИВА (явище повітряної перспективи) товщина повітря, через яку ми дивимося вдалину, зм'якшує контури і колір предметів і надає їм голубувато-сірого чи синього відтінку від освітлення.

ПО МОКРОМУ — один з прийомів роботи аквареллю: лист паперу попередньо злегка змочується водою, фарба наноситься на вологий напір.

ПОРТРЕТ — жанр мистецтва, коли зображується людина. Портрет поділяються на групові, однофігурні, двофігурні, поясні, поколінні, погрудні (погрудний портрет у скульптурі називається бюстом). Є портрети психологічні, парадні, домашні.

ПОРТРЕТИСТ — художник, що малює переважно пор­трети; фахівець з портретного живопису.

ПОРЦЕЛЯНА (ФАРФОР) — найдосконаліший вид ке­раміки, вироби, виготовлені із суміші високоякісних білих сортів глини.

ПО СУХОМУ — один з прийомів роботи аквареллю: фарба накладається кілька разів на одне й те ж місце, поки не буде досягнуто потрібного тону, причому кожен шар повинен добре просохнути, перш ніж накладати інший.

ПРОПОРЦІЇ — розмірне співвідношення частин твору, предмета, виробу; один з основних засобів композиції; його основна пропорція — це співвідношення ширини предмета до його висоти.

Р

РАКУРС — перспективне скорочення форми різних предметів, фігур, архітектурних форм, що призводять до зміни їх звичних обрисів.

РЕЛЬЄФ — вид скульптури, коли скульптурні зображення лише з одного боку випуклі, зображення виступає над площиною.

РЕЛЬЄФНИЙ — чітко окреслений, яскраво виражений, виразний; який виступає над поверхнею; опуклий.

РЕМЕСЛО — дрібне ручне виготовлення виробів при відсутності внутрівиробничого поділу праці.

РЕПРОДУКЦІЯ — зображення, одержане за допомогою фотомеханічних друкарських процесів відтворення картин, їх точне повторення в невеликій кількості примірників.

РЕФЛЕКС — відбите, світло від сусідніх предметів (у натюрморті).

РИТМ — повторення, чергування одних і тих же еле­ментів певної форми та інтервалів між ними; композиційних елементів твору.

РОЗЕТИ — орнаменти, вписані в форму кола.

РОЗПИС — спосіб прикрашання виробів із кераміки анго­бами, глиною іншого кольору.

С

САНГ1НА — м'який червоний або червоно-брунатний олівець без оправи, який використовується у живопису. Ма­люнок, виконаний таким олівцем.

СВІТЛО — один з елементів світлотіні; найбільш освітлена частина предмета. Світло в природі падає па предмет нерівномірно: якщо одна частина освітлена, то інша зали­шається в тіні.

СВІТЛОТА (СВІТЛІСТЬ) — це ознака, що характери­зує колір як світлий ти темний.

СВІТЛОТІНЬ — поєднання світлих і темних тонів, світ­ла і тіні. Завдяки світлотіні можна зобразити на площині круглі предмети, передати об'ємність. Світло і тінь ніби «ліплять форму».

СИЛУЕТ — це узагальнене, однотонне зображення люди­ни, тварини, рослини або предмету, що нагадує їхню тінь.

СИМВОЛ — умовне позначення якогось предмета, явища; зображення елемента, знака або предме­та об'ємно-просторової форми виступає замість певних кон­кретних чи абстрактних понять, використовується для збе­реження і передачі інформації, естетичних цінностей.

СИМЕТРІЯ — розмірне, пропорційне розміщення час­тин якогось цілого щодо центру, середини; така композицій­на побудова, при якій права і ліва сторони малюнка врів­новажені; композиційний прийом: чіткий порядок у розта­шуванні окремих елементів, частин твору мистецтва. Відомі такі типи симетрії: дзеркальний, перенесення, циклічно-обер­товий.

СІТЧАСТІ ОРНАМЕНТИ — такі, що заповнюють поверх­ню суцільним візерунком. Композиція такого орнаменту бу­дується за допомогою сітки.

СКЛАДНІ КОЛЬОРИ — ті, які можна утворити шля­хом змішування інших кольорів. Складними є зелений (змі­шування жовтого і синього), фіолетовий (з червоного і си­нього), оранжевий (з червоного і жовтого).

СКУЛЬПТУРА -— вид образотворчого мистецтва, харак­терною особливістю якого є форма, об'єм.

СКУЛЬПТУРНА ГРУПА — багатофігурна композиція в скульптурі.

СПЕКТР -- утворення розміщенням хроматичних кольо­рів у певному порядку за кольоровими тонами.

СТАНКОВА ГРАФІКА — малюнки, що мають самостій­не значення, коли художник сам обирає тему, матеріал і способи виконання; у книжковій графіці художник не може діяти цілком самостійно, тому що графічний образ повинен відповідати образові, створеному письменником.

СТАНКОВА СКУЛЬПТУРА виконується на станку, і призначена для виставочних залів, музеїв.

СТАТИКА — стан спокою, рівноваги, відсутність руху.

СТАТУЯ — скульптурне зображення людини на весь зріст.

СТИЛІЗАЦІЯ - надання творові мистецтва характер­них рис якого-небудь стилю, особливостей чиєїсь творчої ма­нери. Твір мистецтва, який за формою є наслідуванням пев­ного стилю. Стилізація природних форм — це переробка жи­вої форми у спрощену чи ускладнену залежно від призначення орнаменту.

СТИЛЬ художній — сукупність усіх засобів художньої виразності, всіх творчих прийомів, котрі в цілому створю­ють певну образну систему. Це та своєрідність, за якою мож­на відразу визначити відмінність одного явища в мистецтві від інших.

СТОРІНКОВА ІЛЮСТРАЦІЯ — така, що займає цілу сторінку.

СУПЕРОБКЛАДИНКА — паперова обкладинка, яка накладається поверх палітурки книжки.

СХЕМАТИЧНИЙ — поданий в основних, загальних ри­сах, без деталізації, подробиць; зображення у спрощено-уза­гальненому вигляді.

СЮЖЕТ — тема, об'єкт зображення в живописному творі.

СЮЖЕТНА КАРТИНА — жанр мистецтва. На сюжетній картині змальовується якась подія (історична, баталь­на) чи побутова сценка.

Т

ТАКТИЛЬНИЙ — сприймання дотиком, відчуття дотику.

ТЕКСТУРА — природний візерунок на поверхні розрізу деревини, деяких мінералів, рогу, що, утворений різноманітними шарами матеріалу.

ТЕМПЕРА — одна з технік живопису, а також різновид фарби, виготовленої на яєчному жовткові або на суміші кле­йового розчину з олією тощо. Картина, малюнок, виконані такими фарбами.

ТЕПЛІ КОЛЬОРИ — нагадують колір сонця, вогню; жов­тий, червоний, оранжевий. Крім цього, всі кольори, за винят­ком основних, можуть мати теплий відтінок.

ТЕРАКОТА — вироби із гончарної кольорової глини без жодних домішок. Температура випалювання біля 900 гра­дусів.

ТЕХНІКА — спосіб створення художнього зображення в живопису, скульптурі, вишиванні тощо.

ТИТУЛ — заголовна сторінка книжки.

ТІНЬ — елемент світлотіні, найбільш затемнена части­на предмета.

ТКАЦТВО — виготовлення різноманітних килимових тканин, виробів, що поєднують в собі різні техніки виконання і багатства художніх форм.

ТЛО (ФОН) — те, що оточує предмет зображення. Тло створює можливості для увиразнення малюнка. Тло допо­магає одержати великий ефект від створення певного колориту: на темному тлі добре виділяються світлі кольори, яс­краво освітлені частини предметів.

ТОЧКА ЗОРУ (точка спостереження) — відношення між напрямом погляду та положенням предмета.

ТОЧКА СХОДЖЕННЯ — місце на лінії горизонту, де схо­дяться при побудові малюнка всі прямі лінії, що віддаляють­ся.

У

УЗГОДЖЕННЯ КОЛЬОРІВ — коли знайдено правильні співвідношення кольорів,

Ф

ФАБУЛА — канва, схема розвитку життєвих подій, по­дана в художньому творі в послідовному порядку.

ФАКТУРА — характер поверхні мистецького твору, його обробка, спосіб формування поверхні твору мистецтва; один із засобів художньої виразності.

ФАС — вигляд спереду.

ФАЯНС — поливані вироби переважно з білої, очищеної глини.

ФРЕСКА — розпис водяними фарбами по сирій штукатур­ці.

ФОН (ТЛО) — другий план малюнка, на якому чітко виділяються основні зображення.

ФОРЗАЦИ — аркуші, які з'єднують оправу з блоком сторінок книжки.

Х

ХОЛОДНІ КОЛЬОРИ нагадують колір голубого неба, льоду, води і її відтінки. Крім того, всі кольори, за винятком основних, можуть мати холодний відтінок.

ХРОМАТИЧНІ КОЛЬОРИ — мають кольоровий тон, відрізняються один від іншого за кольоровим тоном і за світ­лістю

ХУДОЖНЯ ОБРОБКА ДЕРЕВА — найдавніший вид декоративно-прикладного мистецтва; галузі художнього деревообробництва: токарство, столярство, декоративне різьблення.

Ч

ЧЕКАНКА — виготовлення металевих виробів шляхом вибивання на їхній поверхні якого-небудь зображення.

Ш

ШМУЦТИТУЛИ — сторінки, паперовий аркуш на початку книжки (перед титулом) або перед її частинами чи розділами, на якому розташовують заголовок, ілюстрацію.

ШРИФТ — графічна форма літер при написанні, характер малюнка написаних літер.

ШРИФТИСТ (ШРИФТОВИК) — художник-графік, який створює шрифтові заголовки, написи.

ШТРИХОВКА (ШТРИХУВАННЯ) — покриті штриха­ми місця на малюнку, плані, карті. Штрихувати — на­носити штрихи на що-небудь, покривати штрихами. Штриховка може бути суцільною; коли лінії зливаються одна з одною, або з проміжками, на відстані, залежно від завдань зображення.

Я

ЯВОРІВСЬКІ ІГРАШКИ — оригінальні столярні іграшки узагальненої силуетної форми, динамічної конструк­ції, які здавна виготовляються майстрами м. Яворів.

ЯСКРАВІСТЬ. Фарби залежно від освітлення мають різ­ний ступінь яскравості. В освітлених місцях фарби світліші, в тіні — темніші.