Зміст методів навчання образотворчого мистецтва за джерелом передачі та характером сприйняття інформації

Розкриємо зміст першої групи методів. Методикою викладання образотворчого мистецтва в початкових класах передбачається використання більшості загальновідомих словесних методів: розповідь, пояснення, коментар, доповнення, бесіда, інструктаж, словесне малювання, опис художнього твору. Дані методи сприяють отриманню інформації мистецтвознавчого характеру, формуванню мовленнєвих вмінь і навичок аналізу та опису художніх творів різних жанрів учнями початкової школи.

Розповідь сприяє послідовному розкриттю змісту навчального матеріалу. Існує художня розповідь, науково-популярна та описова. Так художня розповідь розкриває особливості створення мистецьких шедеврів, сприяє формуванню уявлень про зміст сюжетних малюнків, передує роботі зі створення ілюстрацій за змістом дитячих літературних творів. Науково-популярна розповідь розкриває теоретичний мистецтвознавчий матеріал, наповнює світогляд школярів поняттями та термінологією про різновиди художньої творчості, жанри образотворчого мистецтва, художні техніки. Розповідь-опис дає послідовний виклад ознак, особливостей предметів і явищ навколишньої дійсності, художніх картин різних жанрів і видів мистецтва. Кожен тип розповіді повинен мати виховний характер, оперувати науковими і перевіреними практикою поняттями, спиратися на яскраві та виразні приклади і факти, мати головну думку, висновки та узагальнення; бути унаочненою, доступною, емоційною за формою і змістом.

Пояснення – передбачає розкриття вчителем сутності художніх образів, їх змісту, способів, які використав художник для досягнення виразності. Пояснення використовує вчитель для висвітлення шляхів опанування технічних прийомів образотворчого мистецтва учнем у практичній творчій діяльності.

Бесіда – це метод навчання, який сприяє активізації пізнавальної діяльності, є засобом розвитку мислення, мовлення, сприяє обміну думками, враженнями, чуттєвим досвідом дітей, бо передбачає запитання - відповіді. Бесіди, залежно від дидактичної мети поділяють на вступні, супроводжувальні та підсумкові. Вступні бесіди спрямовані на актуалізацію набутих дітьми знань, ознайомлення з новими мистецькими явищами, поняттями, творами. Супроводжувальні використовують під час спостережень за об’єктами та явищами природи, розглядання дитячих малюнків, ілюстрацій, аналізу художніх творів, виробів декоративно-ужиткового мистецтва. Підсумкові бесіди проводяться з метою систематизації знань, їх поглиблення та усвідомлення, у ході аналізу дитячих малюнків.

Обговорення використовується для більшої в порівнянні з бесідою активізації учнів. Передбачається, що у процесі обговорення учні повинні висловлювати власні думки, виявляти самостійність міркувань, відстоювати власні позиції під час аналізу художніх творів.

Поточний коментар полягає у наданні учню в процесі роботи над художнім образом необхідних зауважень з метою виправлення та недопущення помилок.

Вербалізація змісту художніх творів – сучасний метод навчання мистецтва. Цей метод зорієнтовано на досягнення глибшого розуміння учнем внутрішньої сутності художніх образів, характеристику їх смислового наповнення. Залучаючи учнів до словесного коментування образного змісту художніх творів, вчитель активізує мистецьку увагу учнів, стимулює багаторазове сприймання образу, дозволяє глибше усвідомлювати зміст твору в цілому та в деталях.

Метою практичних методів є формування у молодших школярів уміння використовувати набуті знання з основ образотворчої грамоти за групою основних навчальних завдань: форма, колір, композиція та композиційна діяльність, простір, об’єм; удосконалювати образотворчі вміння і навички під час виконання відповідних творчих завдань. Серед них: навчальний та педагогічний рисунок, підготовчі та ігрові вправи, виконання ескізів сюжетних, декоративних орнаментальних композицій, виконання начерків рослин, птахів і тварин, демонстрування прийомів оволодіння різними художніми техніками. Наприклад, підготовчі вправи з образотворчої діяльності є невід’ємним компонентом уроку образотворчого мистецтва. Їх поділяють за ознакою набуття учнями певних навичок, умінь та якостей: вправи на розвиток спостережливості, зорової пам’яті, гостроти зору, сприймання та відтворення кольорів та їх нюансів, розвитку спритності та гнучкості руки, тактильних та кінестезичних відчуттів, зорово-рухової координації.

Зосередимося на детальнішому опису їхнього характеру та на специфіці набуття молодшими школярами навичок практичної роботи у галузі образотворчого мистецтва.

Вправи на розвиток спостережливості і зорової пам’яті.

Спостереження, аналіз і швидкі зарисовки предметів різної форми олівцями, кольоровими крейдами; зарисовки предметів по пам’яті; визначення кількісних та якісних змін групи предметів, рекомендованих дітям для спостереження.

Визначення особливостей будови, пластики форм, пропорційних відношень частин і цілого на око (без застосування прийомів візування). Час на відтворення того чи іншого об’єкта визначається вчителем залежно від складності будови, пластики форми та рівня підготовленості всіх учнів класу (від 1 до 25 хвилин). В окремих випадках дозволяється повторна демонстрація об’єктів для порівняльного аналізу і зображення, для уточнення візуальної та конструктивної характеристики об’єкта та виправлення допущених помилок.

Вправи на розвиток спритності та гнучкості руки.

Виконання вправ на проведення прямих, кривих, хвилястих, горизонтальних, вертикальних, похилих, прямих, складних зигзагоподібних та ліній, які переплітаються; виконання лінійних, рослинних, геометричних орнаментів.

Виконання вправ на удосконалення навичок роботи пензлем, фарбами.

Виконання вправ на удосконалення навичок роботи з глиною, пластиліном.

Вправи на розвиток сприймання кольорів та відчуття колірних нюансів.

Виконання вправ на знаходження подібного кольору до зразка, на одержання похідних кольорів та їх відтінків змішуванням фарб, на передачу настрою і стану за допомогою колірної гами (радість, смуток, тривога, біль, спокій; добра людина, весела, зла, сумна, байдужа тощо). Розбілювання та замутнення кольорів.

Для ознайомлення з деякими техніч­ними прийомами акварельного живопису і даними кольорознавства доцільно вико­нати наступні вправи.

1. Утворення похідних кольорів з трьох основних. Вправу виконують на­кладанням одного основного кольору на інший, тобто способом лесування. Для цього малюють три прямокут­ники, які покривають основними кольо­рами (червоним, жовтим, синім); після висихання перекривають їх відповідно жовтим, синім, червоним, в результаті дістають похідні кольори (оранжевий, зе­лений і фіолетовий). Щоб мати похідні кольори в цій вправі, потрібно насиче­ність кольору робити однаковою, один колір не повинен забивати інший.

2. Вивчення кольорів даного набору фарб та їхніх поєднань з основними. Спо­чатку виконують вправу, в якій три ос­новні кольори перекриваються кольорами набору. Малюють великий прямокутник, який ділять на чотири час­тини відносно висоти, нижні три частини покривають основними кольорами. За ши­риною прямокутник ділять на кількість фарб даного набору. Першу вертикальну смужку залишають не перекритою, а наступні смужки покривають кольорами набору фарб.

3. Утворення різної ясності кольору. Світлі і темні тони кольору дістають, розбавляючи його до потрібної ясності. Ці тони можна мати послідовним перекриттям «по сухому» найсвітлішого тону.

4. Поступовий перехід від темного тону до світлого. Додаванням у розчин більшої кількості води досягається пере­хід до світлого тону, а додаванням фар­би — поступовий перехід до темного тону.

5. Поступовий перехід від одного кольору до іншого. Вправу виконують, додаючи в розчин більшої кількості іншої фарби.

6. Вливання кольору в колір. Вправу виконують, вливаючи в мокрий шар фарби фарбу іншого кольору, що зливаються і дають плавні переходи.

Після виконання попередніх вправ можна малювати аквареллю з натури осіннє листя, квіти, метеликів та інші [57].

Вправи на розвиток тактильних і кінестезичних відчуттів.

Виконання найпростіших вправ на розвиток спритності і гнучкості руки під контролем зору і з заплющеними очима, знаходження предмета певної форми і шорсткості поверхні, гра „Чарівний мішок”, малювання олівцями, ліплення окремих складових частин майбутніх виробів із глини, пластиліну під контролем зору і з заплющеними очима.

Вправи на розвиток композиційних навичок.

Виконання вправ на знаходження різних варіантів композиційного вирішення визначеної мети; самостійний вибір формату; логічні зв’язки окремих елементів, підпорядкованих загальному задуму; загороджування об’єкта об’єктом; заповнення площини зображенням; зорова рівновага зображуваних елементів і площини паперу; виділення головного в композиції.

Вправи на розвиток усного мовлення

Дані завдання передбачають роботу з формуванню активного словничка образотворчих понять і термінів, які діти повинні свідомо вживати у мовленні на уроках образотворчого мистецтва. Це робота із словничком, робота над розумінням змісту художніх картин, здатність висловлювати своє емоційно-естетичне ставлення до творів рідного та світового мистецтва, розуміти їхню цінність, глибокий зміст. Робота із словничком мистецтвознавчих понять ведеться на кожному уроці образотворчого мистецтва, де діти опановують новою незрозумілою їм образотворчою термінологією. Закріплення термінів і понять відбувається в процесі аналізу художніх полотен та творів скульптури, архітектури.

Вище перелічені типи вправ з образотворчої діяльності є специфічними і використовуються на уроках малювання з натури, на теми оточуючого життя, ліплення, конструювання, декоративно-прикладної діяльності, на уроках сприймання мистецтва.

Виконання етюдів – фрагментарне виконання мистецького твору в образотворчому мистецтві з метою відпрацювання його деталей. Створення ескізів в образотворчому мистецтві передбачає виконання попередніх начерків цілого твору або його фрагменту з метою детального опрацювання технічних моментів, без доведення до досконалості. Імпровізаційний метод – практичний метод мистецького навчання, що використовується для спонукання учня до творчої діяльності, активізації творчих здібностей. Імпровізація виступає як спроба передати мистецькими засобами власні відчуття і переживання, знайти форму художнього втілення. Імпровізація – творчість без попередньої підготовки, непередбачуваний розвиток творчого задуму.

Наочні методи навчання відіграють особливу роль у навчанні молодших школярів образотворчого мистецтва. Використання наочних методів навчання враховує наочно-дійовий та наочно-образний характер мислення молодших школярів. Це аудіовізуальні, зображувальні, ілюстративні методи навчання. До них належать прийоми спостереження, обстеження, розглядання малюнків, ілюстрацій, репродукцій творів образотворчого мистецтва, слухання уривків музичних творів, ігри з наочністю, використання мультимедійних засобів навчання.

Сучасні наочні методи мистецького навчання – демонстрація художніх творів та художнє ілюстрування словесних пояснень, на думку Г.М. Падалки [96]. Демонстрація художніх творів – ефективний метод мистецького навчання, сутність якого полягає у наданні зразка художнього результату. На уроках образотворчого мистецтва, вчитель демонструє як потрібно працювати з художніми матеріалами, як побудувати композицію майбутнього художнього твору. Художнє ілюстрування словесних пояснень – це метод, який полягає у демонстрації художніх творів з метою пояснення, підтвердження, аргументації завдяки мистецьким прикладам певних теоретичних понять, словесно вираженої думки. Ілюстрування ґрунтується на засадах художньо-педагогічної демонстрації і передбачає досконалий показ, який відповідає естетичним критеріям. Високохудожні репродукції, ілюстрації, мистецькі твори – супутники методу ілюстрування.