Зміст методів навчання образотворчого мистецтва за характером керівництва розумовою діяльністю учнів

Другу групу становлять методи, спрямовані на поступове зростання пізнавальної активності та творчої самостійності учнів. Дидакти І.Лернер, М.Скаткін акцентують увагу на наступних методах навчання. Інформаційно-рецептивні методи спрямовані на розуміння і засвоєння змісту. При цьому матеріал пояснюється та ілюструється прикладами. Він спрямований на проведення спостережень із дітьми, обстеження предметів, іграшок, картин та ілюстрацій, що несуть інформацію про предмети та явища. До нього належать такі методи і прийоми навчання образотворчого мистецтва: показ способу дії, педагогічний малюнок, пояснення, розповідь, бесіда.

Репродуктивні методи включають навчально-пізнавальну діяльність, спрямовану на заучування матеріалу у повному обсязі без внесення змін. Вправи, що їх використовують для формування, відпрацювання вмінь та навичок можуть мати репродуктивний характер. Сутність методу полягає в тому, що вчитель конструює, відбирає завдання, при виконанні яких учні відпрацьовують способи застосування знань. Це може бути пред’яв­лення одного і того ж завдання, або пред’явлення варіативних завдань, схожих зі зразком. При цьому відпрацьовуються способи практичної та інтелектуальної діяльності — з одного боку, з друго­го — загальні, міжпредметні знання (аналіз, синтез, абстрагуван­ня, узагальнення, класифікація, складання плану, конспекту тощо), предметно-специфічні. Цілі, що досягаються репродуктивним методом — це закріплення, зміцнення знань та умінь, тобто засвоєння способів діяльності, вже відомих раніше.

Для реалізації третього компонента змісту освіти (способи твор­чої діяльності) необхідне застосування продуктивних методів навчан­ня — дослідницького, евристичного, проблемного викладу, їх відміна від двох попередніх методів полягає в тому, що учням надається інфор­мація не в готовому вигляді, її треба виділити і засвоїти самостійно. Для пошукової діяльності необхідною є постановка проблеми (про­тиріччя) однозначних рішень, розв'язання якої не існує.

При використанні вправ проблемного характеру вчитель формулює проблему, яку черпає з галузі науки чи конструює на основі навчального матері­алу, що вивчається, і сам розкриває суперечливий процес її доказів і вирішення. Учні слідкують за ходом думок, міркувань вчителя, перевіряють ступінь їх логіки та переконливості. В учнів можуть виникати сумніви, запитання, які вони можуть поста­вити. В окремих випадках вирішення проблемних ситуацій та про­блемних завдань можливе самими учнями чи під керівництвом вчи­теля.

Сутність методів проблемного навчання полягає в тому, що в процесі розв’язання учнями спеціально розробленої системи проблем і проблемних задач здійснюється оволодіння досвідом творчої діяль­ності, активної, творчої, свідомої особистості.

Сутність вправ дослідницького характеру полягає в тому, що вчитель конструює методичну систему проблем та проблемних задач, адап­тує її до конкретної ситуації навчального процесу, пред'являє уч­ням, тим самим керує їх навчальною діяльністю, а учні, розв’язуючи проблеми, забезпечують зрушення в структурі та рівні розумової діяльності, поступово опановуючи процедуру творчості, до того ж засвоюють і методи пізнання. При підготовці до такого уроку вчителю необхідно визначити, по-перше, ідеї, які буде розк­ривати він, по-друге, ідеї та поняття, які будуть здобувати самі учні.

Сутність вправ евристичного характеру полягає в тому, що під керів­ництвом вчителя учень не розв’язує цілісні проблемні задачі, а ви­конує тільки окремі кроки, частини процесу вирішення. Тому цей метод навчання одержав назву частково-пошукового. Формами такого методу можуть бути: повідомлення вчителем фактів при са­мостійно зроблених висновках учнями; вчитель розкриває логіку повідомлення, а учнів просить зробити черговий крок; вчитель поді­ляє важке завдання на частини, вирішивши які учень повертаєть­ся до заданого; евристична бесіда, тощо. Цей метод допомагає поелементно, кроками навчатися творчому мисленню.

В практичній діяльності вчителем використовуються методи навчання відповідно до встановлених цілей та задач уроку. Для розвитку творчих здібностей учнів більш продуктивними є про­блемні методи навчання, які ґрунтуються на проблемних ситуаці­ях, протиріччях і вимагають пошуку відповіді. При такій організації діяльності вчителю на уроці належить роль по­мічника у визначенні проблеми, її переводу в проблемні задачі та їх вирішення учнями.

Для більшості шкільних навчальних предметів найбільш прийнятним є саме сукупне використання різних за функціями методів навчання, що робить перебіг навчально-виховного процесу найбільш оптимальним.