Схема 1

Принцип науковості. Даний принцип акцентує увагу на тому, щоб учням початкових класів викладалися науково обґрунтовані, перевірені практикою елементарні основи теоретичних знань в галузі образотворчого мистецтва. Образотворче мистецтво ґрунтується на цілому комплексі різноманітних наукових закономірностей. Особливе значення мають закономірності лінійної та повітряної перспективи, світлотіні, композиції, кольорознавства, пластичної анатомії. Тільки під час свідомого оволодіння теоретичними знаннями можливе успішне формування практичних умінь та навичок образотворчої діяльності. Недостатні знання законів зображення, правил відтворення приводить до появи в дитячих малюнках помилок та неточностей. Тому у програмі „Образотворче мистецтво” для 1-4 класів визначено такі основні навчальні проблеми: „ колір”, „форма”, „композиція”, „простір та об'єм”.

Принцип виховуючого характеру навчання. Перед образотворчим мистецтвом як навчальним предметом поставлено завдання виховного змісту. Ці завдання розв’язуються на уроках з усіх видів образотворчої діяльності. Так під час уроків сприймання мистецтва розвивається естетичний смак дітей, вміння співчувати, бачити красу у навколишньому світі. Вивчення та аналіз молодшими школярами творів образотворчого мистецтва формує емоційно-естетичне ставлення до об’єктів і явищ навколишньої дійсності, вміння давати власну емоційно-естетичну оцінку творам мистецтва та висловлювати моральну думку про їхній зміст. За умови майстерного викладання образотворчого мистецтва успішно впроваджуються завдання патріотичного, екологічного, естетичного, морального виховання.

Принцип систематичності і послідовності. Даний принцип обумовлює успішний розвиток мислення дитини, активне пізнання школярами оточуючого світу. За допомогою впорядкованої, стрункої системи засвоєння образотворчих знань та формування умінь і навичок учень розкриває характерне в явищах та предметах, завдяки чому може створювати свої власні неповторні творчі роботи.

Принцип свідомості та активності навчання. Діти повинні активно і свідомо оволодівати основами знань образотворчої грамоти і прийомами їх використання на практиці. Результатом такого навчання є нестереотипне ставлення до образотворчої діяльності, свідоме оперування самостійними творчими образами в чуттєвому сприйнятті об’єктів і явищ навколишньої дійсності.

Принцип наочності передбачає використання системи наочних посібників.

Систему наочних посібників можна представити у вигляді класифікації.

1. Предметні наочні посібники (для малювання з натури – муляжі, гіпсові фігури, розети, іграшки, предмети побуту, опудала птахів і тварин, листя, квіти).

2. Об’ємні моделі для з’ясування будови предметів, світлотіней, кольорознавства, законів перспективи (дротяні моделі геометричних фігур, фігури людини).

3. Навчально-методичні таблиці, що демонструють поетапне виконання роботи.

4. Репродукції художніх картин, рисунків, творів мистецтва.

5. Педагогічний рисунок учителя на дошці.

Принцип зв’язку навчання з практикою передбачає свідоме використання теоретичних знань з основ образотворчої грамоти у творчій практичній роботі.

Принцип діалогу культур спрямований на врахування художніх інтересів та запитів сучасних школярів та усвідомлення учнями закономірностей історичного розвитку образотворчого мистецтва і художньої культури в цілому. Він передбачає розуміння вчителем того, що спираючись на наявні у школярів естетичні запити та інтереси, необхідно знайти такі форми та засоби їх задоволення, які породжували б нові естетичні потреби. Організовуючи процес естетичного виховання молодших школярів засобами образотворчого мистецтва, педагог повинен при виборі творів мистецтва і під час їх обговорення максимально враховувати інтереси дітей і використовувати найменшу можливість для зв’язку змісту твору мистецтва з оточуючою дійсністю, спираючись на його життєвий досвід.

Принцип врахування вікових особливостей сприйняття образотворчого мистецтва учнями молодшого шкільного віку. Вікові особливості молодших школярів сприяють засвоєнню національних цінностей, загальнолюдських ідеалів та чеснот, моральних правил, традицій та звичаїв саме через емоційно-почуттєву сферу. Вплив мистецтва викликає позитивні реакції, полегшує і прискорює засвоєння цінностей, що втілені в національній та світовій культурі.

Принцип інтегративності передбачає осмислення єдності видового багатства мистецтва. Для естетичного виховання молодших школярів найбільш доцільна інтегративна взаємодія різновидів мистецтва. У молодших школярів є певна база естетичних знань, оскільки основні види мистецтва: образотворче мистецтво, музика, хореографія, дитяча художня література вивчаються як навчальні предмети у початковій школі. Вступаючи у взаємодію, різні види мистецтва наповнюються новим художнім змістом, здобуваючи якісно нові властивості і якісніше діють на особистість порівняно з впливом окремого виду мистецтва.

Взаємодіючи між собою, різні види мистецтва не тільки розвивають ті сфери почуттів, на які вони діють безпосередньо, але й формують, відточують їх, концентруючи естетичні переживання в різноманітні емоційні стани. Взаємодія різновидів мистецтва в школі спрямована на забезпечення цілісного формування особистості учня: свідомості, моральної та естетичної, морально-етичної поведінки, моральної готовності до праці та естетичного до неї ставлення, творчої активності.

Крім загальнодидактичних педагогіка викладання мистецьких дисциплін визначає специфічні принципи мистецького навчання. Це провідні положення, що визначають сутність, зміст, провідні вимоги до взаємодії вчителя і учнів, виконання яких передбачає досягнення результативності процесу оволодіння учнями мистецтвом.

У монографії „Педагогіка мистецтва” Г.М. Падалка визначає принципи навчання мистецьких дисциплін: цілісності, культуровідповідності, естетичної спрямованості, індивідуалізації, рефлексії [96].

У навчально-методичному посібнику О.П. Рудницької „Педагогіка загальна та мистецька” окреслено такі вихідні положення мистецької освіти [110]:

принцип довершення навчальної дії виховною у педагогічному впливі;

принцип урізноманітнення видів і форм діяльності учнів в організації педагогічної взаємодії;

принцип залежності розвитку особистісних якостей від створюваних педагогічних ситуацій;

принцип емоційної насиченості навчально-виховного процесу;

принцип спонукання до творчого самовираження.