Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів

Інвестиційна діяльність підприємства триває, як правило, весь період його існування і тому має здійснюватися з урахуванням певної перспективи. Обґрунтування напрямів цієї діяльності на перспективу представляє процес розробки інвестиційної стратегії.

У цілому, інвестиційна стратегія - це процес передбачення довгострокових цілей розвитку інвестиційної діяльності та вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення на основі прогнозування кон’юнктури інвестиційного ринку як в цілому, так і в окремих його секторах.

Інвестиційна стратегія визначає можливості поліпшення результатів господарювання суб’єкта за допомогою інвестицій, тобто окреслює напрями інвестування з метою одержання прибутків і збільшення власних активів. Така стратегія зазвичай називається активною або агресивною, при максимальній спрямованості на прибуток. Противагою активній стратегії є пасивна, при якій інвестор прагне забезпечити за рахунок інвестицій непогіршення (у кращому випадку) показників своєї господарської діяльності.

Розробка інвестиційної стратегії підприємства здійснюється за наступною схемою:

1) визначення періоду реалізації інвестиційної стратегії:

Ø прогнозування розвитку економіки в цілому та інвестиційного ринку зокрема;

Ø визначення часових рамок дії гіпотетичної стратегії підприємства;

Ø визначення галузевих особливостей підприємства;

Ø розрахунки можливостей збільшення розміру підприємства, його потужності та темпів розвитку;

2) накреслення стратегічних цілей інвестиційної діяльності:

Ø завдання щодо забезпечення приросту капіталу;

Ø планування підвищення рівня прибутковості інвестицій і збільшення суми доходу від їх вкладан­ня;

Ø обґрунтування зміни пропорцій у структурі реального і фінансового інвестування;

Ø удосконалення технологічної і відтворювальної структури капітальних вкладень;

Ø удосконалення галузевої і регіональної спрямованості інвестиційних програм;

3) розробка найбільш доцільних шляхів реалізації стратегічних цілей та конкретизація інвестиційної стратегії за періодами її впровадження:

Ø розробка окремих стратегічних етапів інвестиційної діяльності та узгодження їх з джерелами інвестицій­них ресурсів;

Ø зовнішню узгодженість у часі, яка досягається відповідністю інвестиційної стратегії загальній стратегії роз­витку підприємства з урахуванням очікуваних змін у кон'юнктурі інвестиційного ринку;

Ø внутрішню узгодженість у часі – тобто відповідність окремих напрямів інвес­тування одне одному, а також відповідного формування необхідних для цього інвестиційних ресурсів;

4) оцінювання розробленої інвестиційної стратегії, зокрема:

Ø узгодженість цілей, напрямів і етапів інвестиційної стратегії з базовою стра­тегією підприємства;

Ø внутрішню збалансованість інвестиційної стратегії, тобто узгодженість окре­мих стратегічних цілей і напрямів інвестиційної діяльності між собою, а також послідовність їх виконання;

Ø узгодженість інвестиційної стратегії із зовнішнім середовищем, тобто від­повідність інвестиційної стратегії змінам кон’юнктури інвестиційного ринку;

Ø можливості впровадження інвестиційної стратегії з урахуванням наявного ресурсного потенціалу, що повинно забезпечити підприємство власними джерелами фінан­сових ресурсів, а також можливістю залучення необхідних фінансових та матеріальних ресурсів за рахунок ін­ших джерел;

Ø прийнятність рівня ризику, що супроводжує інвестиційну стратегію. При цьому розглядаються рівні основних інвестиційних ризиків і можливі фінансові наслідки для підприємства, шляхи їх компенсації:

Ø результативність інвестиційної стратегії на основі визначення економічної ефективності її реалізації інвестиційних програм, а також прогнозування очікуваних результатів, оцінити їх значення для підприємства та держави в цілому.

Таким чином, інвестиційна стратегія відіграє надзвичайно велику роль у забезпеченні розвитку підприємства. Залежно від намірів господарюючого суб’єкта можна передбачити наступні компоненти та цілі інвестиційної стратегії

Найважливішим елементом інвестиційної стратегії підприємства є стратегія формування інвестиційних ресурсів підприємства, яка має ґрунтуватися на таких принципах:

Æ врахування перспектив розвитку інвестиційної діяльності. В процесі формування обсягів та структури інвестиційних ресурсів варто враховувати усі стадії інвестиційного процесу – передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну;

Æ забезпечення відповідності обсягу залучених інвестиційних ресурсів обсягу інвестиційних потреб підприємства. Загальна потреба в інвестиційних ресурсах підприємства базується на розрахунках загальних обсягів реального та фінансового інвестування;

Æ забезпечення оптимальної структури інвестиційних ресурсів з позицій ефективної інвестиційної діяльності, яке повинна забезпечувати фінансову рівновагу розвитку підприємства у процесі здійснення інвестиційної діяльності і зменшити вірогідність ризиків у фінансовій сфері;

Æ забезпечення зменшення витрат через удосконалення структури інвестиційних ресурсів з різних джерел. Така мінімізація витрат досягається через управління вартістю капіталу, який залучається до інвестування з метою одержання максимальної суми чистого прибутку;

Æ забезпечення раціонального використання інвестиційних ресурсів в процесі інвестиційної діяльності. Інвестиційні ресурси, які тимчасово не використовуються, можуть втрачати свою вартість з часом. Тому слід передбачити їх знецінення та можливості ліквідації.

Враховуючи зазначені принципи підприємство має розробити політику управління процесом формування інвестиційних ресурсів, яка має здійснюватися за такими етапами:

I. Ретроспективний аналіз формування інвестиційних ресурсів підприємства. Метою такого аналізу є виявлення потенціалу формування інвестиційних ресурсів у відповідності із запланованим обсягом інвестицій.

II. Прогнозування потреби у загальному обсязі інвестиційних ресурсів, де визначається: необхідний обсяг фінансових коштів інвестування; загальна потреба у інвестиційних ресурсах для реального інвестування, а також їх потреба за окремими відрізками часу прогнозованого періоду.

III. Прогнозування можливості формування інвестиційних ресурсів за рахунок різних джерел, у тому числі власних (частина чистого прибутку, амортизаційні відрахування, страхові виплати відшкодування збитків; погашення довгострокових фінансових інвестицій; реінвестиції від продажу основних фондів; мобілізація надлишків оборотних активів); позичкових (кредити, емісія боргових цінних паперів, цільовий державний кредит, податковий інвестиційний кредит, лізинг); залучених (емісія акцій, безоплатні вкладення державних органів і комерційних структур);

IV. Визначення ефективних схем та методів фінансування окремих інвестиційних програм і проектів (самофінансування, акціонування, боргове фінансування, фінансування на консорційних засадах, оренда, пільгове фінансування, субсидування, змішане фінансування тощо).

V. Визначення необхідного та граничного обсягу інвестиційних ресурсів із зовнішніх джерел. Обсяг залучення інвестиційних ресурсів із зовнішніх джерел має забезпечити ту частину інвестиційного капіталу, яку не вдалося сформувати за рахунок внутрішніх власних джерел фінансування. Зокрема, забезпечення задоволення потреби у власних інвестиційних ресурсах із зовнішніх джерел планується за рахунок залучення додаткового пайового капіталу (власників або інших інвесторів), додаткової емісії акцій або за рахунок інших джерел. Якщо сума внутрішніх власних та залучених інвестиційних ресурсів повністю не забезпечує загальну потребу в них у запланованому періоді, то приймається рішення про залучення позичкових коштів. Максимально можливий обсяг такого залучення визначається двома основними умовами: