Основні напрями демонополізації економіки України

1. децентралізація державного управління економікою. Вона здійснюється шляхом реорганізації або ліквідації державних організаційних структур монопольного типу, основними ознаками яких є наявність централізованої форми доведення завдань з номенклатури та обсягів виробництва продукції, її розподілу і продажу споживачам, закріплення права управління майном господарюючих суб'єктів, що входять до його складу, встановлення цін на продукцію цієї організаційної структури. Для цього також необхідні: розмежування функцій управління між різними органами влади і управління, обмеження та регламентування функцій центральних і місцевих органів державної влади, органів місцевого та регіонального самоврядування стосовно господарюючих суб'єктів і позбавлення зазначених органів функцій, не властивих органам державного управління, а також права втручатися у господарську діяльність підприємств, а також скорочення кількості галузевих органів державної виконавчої влади.

2. демонополізації економіки — зниження або зняття бар'єрів, що обмежують доступ господарюючих суб'єктів на існуючі товарні ринки. Його реалізація здійснюється за рахунок скорочення переліку товарів, що підлягають квотуванню та ліцензуванню, обмеження переліку видів підприємницької діяльності, що ліцензуються або є державною монополією, скасування або обмеження податкових, кредитних та інших пільг, що надаються державою монопольним утворенням, припинення анти-конкурентних дій господарюючих суб'єктів щодо підтримання бар'єрів вступу до ринку інших суб'єктів.

3. демонополізація здійснюється і через стимулювання вступу на монополізовані товарні ринки нових, господарюючих суб'єктів. Це такий спосіб демонополізації, за яким господарюючим суб'єктам, що вступають на монополізовані товарні ринки, з метою заінтересованості надаються певні пільги щодо оподаткування, кредитування, розміщення державних замовлень тощо. Це також і стимулювання інвестицій, в тому числі й іноземних, спрямованих на зниження рівня монополізації ринків і надання державної підтримки створюваним у процесі конверсії ВПК новим господарюючим суб'єктам.

4. поділ державних монопольних утворень через створення, кількох нових самостійних господарюючих суб'єктів на основі структурних підрозділів таких об'єднань. Такий поділ, як правило, здійснюється у процесі роздержавлення власності за наявності таких обставин, як відсутність тісного технологічного зв'язку між; підприємствами та структурними підрозділами, що входять до об'єднання, або коли вони автономно виробляють подібну продукцію. Цей спосіб не повинен стосуватися так званих природних монополій. Невиправданий він і тоді, коли розукрупнення призведе до зниження ефективності використання виробничого потенціалу або погіршення якості та конкурентоспроможності продукції.