Поняття соціальної політики

Соціальна політика - це діяльність держави та її інститутів, органів місцевого самоврядування, вітчизняних і зарубіжних підприємств, установ усіх форм власності, їх об'єднань і асоціацій, громадських і приватних фондів, громадських і релігійних організацій, громадян щодо розвитку й управління соціальною сферою, щодо збалансування розвитку суспільства, забезпечення стабільності державного правління, соціального захисту населення, створення сприятливих умов для існування індивідів і соціальних спільнот. Соціальна політика є різновидом державної політики. Процес вироблення політики складається з п’яти взаємопов’язаних етапів, які можуть бути значно відірвані один від одного в часі, а саме:

1. Етап визначення проблеми (проблема формується, визначається її суть, нагальність, і проблема приймається як така, що не може бути розв’язана за наявних умов);

2. Етап намірів (з’ясовується різні ідеї стосовно вирішення проблеми, визначаються альтернативні пропозиції);

3. Етап рішення (вибір та схвалення однієї із запропонованих пропозицій повноважним органом);

4. Етап планування та впровадження (визначається механізм виконання прийнятого варіанту);

5. Етап оцінювання реалізації політики (контроль за фактичним ходом дій, поточна оцінка результатів, впливу, визначення необхідних змін).

Соціальна політика це:

• напрям дій щодо соціальних явищ з метою управління соціальними взаємовідносинами і розподілом соціальних ресурсів;

• система спеціальних програм або заходів для забезпечення добробуту, підвищення рівня і якості життя всього населення країни;

• діяльність з розвитку соціальної сфери, із задоволення і гармомізації соціальних потреб;

• певна орієнтація та система дій з оптимізації соціального розвитку суспільства, відносин між соціальними та іншими групами, створення тих чи інших умов для задоволення життєвих потреб;

• принципи і види соціальної діяльності, що спрямовують і регулюють відносини між індивідами, групами, общинами, соціальними інститутами.

Велике значення для людини мають сфери діяльності соціальної політики: соціальний заахист (соціальне забезпечення), зайнятість, охорона здоров’я, житло, освіта.

Досвід зарубіжних країн свідчить, що соціальна політика може активно впливати на економічне зростання шляхом збільшення сукупного попиту, підвищення продуктивності людського капіталу, зміцнення соціальної стабільності й поліпшення підприємницького та інвестиційного клімату. Соціальна політика, по-перше, зменшує витрати підприємств на ведення бізнесу, охорону здоров'я, праці, охорону майна тощо. Наявний в Україні дефіцит платоспроможного попиту вказує на значний потенціал використання активної соціальної політики як чинника економічного зростання.По-друге, вона потребує уваги до політики доходів і видатків (підвищення реальних доходів населення, реформування податкової системи й податкових стимулів); демографічної політики (сприяння відтворенню населення з метою формування людського капіталу). По-третє, використання певної частини доходів населення на примусове страхування, на платні послуги у сфері освіти й охорони здоров'я може зменшити платоспроможний активний попит на внутрішньому ринку.