Р о з д і л 3. Клініка та діагностика захворювань пародонта. Несприятливий вплив травматичної оклюзії посилюється в разі вида­лення зубів

Несприятливий вплив травматичної оклюзії посилюється в разі вида­лення зубів. Зуби, які знаходяться у межах зубного ряду, функціонують як єдине анатомічне утворення і тому жувальне навантаження рівномірно роз­поділяється на весь зубний ряд. Це відбувається шляхом контактів окремих зубів один з одним. У разі втрати або видалення зубів зникає опір з боку сусідніх зубів, який компенсує певну горизонтальну складову жувального навантаження. Такі зуби починають сприймати навантаження ізольовано, а зубні ряди перестають діяти як єдина система. Виникає перевантаження зубів, що призводить до їх нахилу в бік дефекту зубного ряду. Унаслідок цього зникає контакт зуба із сусідніми зубами і патологічна ситуація знач­но посилюється. Все це супроводжується відчутною атрофією кістки комір­кового відростка в місці прикладення надлишкового жувального тиску.

Вплив травматичної оклюзії не обмежується лише цими пародонталь-ними аспектами. Зміни, які виникають у пародонті і зубних рядах, призво­дять до утруднення жування їжі зубами, розміщеними на уражених ділянках зубного ряду. Унаслідок цього підсвідомо змінюються рухи нижньої щеле­пи, оскільки пацієнт починає щадити рухомі зуби. У разі тривалого існу­вання такої патологічної ситуації змінюється рефлекторна діяльність жува­льних м'язів і рефлекс закріплюється. Неправильні рухи нижньої щелепи, при яких деякі уражені ділянки зубного ряду не зазнають жувального на­вантаження, а інші, навпаки, перевантажені, призводить до змін скронево-нижньощелепного суглоба. Отже, травматична оклюзія призводить до поміт­них змін взаємовідношень уражених зубів і тканин пародонта. Виникаючи первинно або на тлі патологічних процесів у пародонті, вона значно погір­шує їх перебіг.

Таким чином, під травматичною оклюзією розуміють такі оклюзійні взає­мовідношення окремих груп зубів або зубних рядів, які характеризуються перед­часним і нестійким їх змиканням, нерівномірним розподілом жувального тиску з подальшою міграцією перевантажених зубів, патологічними змінами пародон­та, порушенням функції жувальних м 'язів і скронево-нижньощелепних суглобів.

Аномалії прикусу та положення окремих зубів справляють ушкоджуваль­ний вплив на тканини пародонта. На цих ділянках спостерігають значне скупчення залишків їжі, мікроорганізмів, утворення зубних бляшок та зуб­ного каменю. Унаслідок цього на пародонті діє цілий комплекс різних чин­ників: механічних, фізичних, хімічних, біохімічних, мікробних тощо. Про­дукти виділення мікроорганізмів та залишків їжі справляють сенсибілізивну дію на тканини пародонта. Окрім цього, на цих ділянках виникає значне функціональне перевантаження тканин пародонта, яке характеризується розвитком травматичної оклюзії. У результаті виникає вузол травматичної оклюзії на цій ділянці. Оклюзійна травма ще більш посилює ушкоджуваль­ний вплив зубних відкладень у ділянці аномального розміщення зубів або порушення прикусу. Виражені зміни, наприклад, розвиваються в разі гли­бокого прикусу у фронтальній ділянці зубного ряду, оскільки ці ділянки пе­ревантажені під час вертикальних і горизонтальних рухів нижньої щелепи. При дистальному прикусі це посилюється значним горизонтальним пере­вантаженням зубів, що потім призводить до віялоподібного розходження

ЕТІОЛОГІЯ ТА ПАТОГЕНЕЗ ЗАХВОРЮВАНЬ ПАРОДОНТА

верхніх фронтальних зубів. При медіальному прикусі, навпаки, їх зміщен­ня відбувається в піднебінний бік. У фронтальній ділянці нижньої щелепи відзначається зміщення та скупченість зубів. Вираженість патологічних змін у пародонті залежить від тяжкості аномалій прикусу та окремих зубів. Клі­нічна картина прогресує з плином часу та збільшенням віку пацієнта.

Несанована порожнина рота, в якій є певна кількість уражених каріє­сом зубів, являє собою скупчення цілого комплексу факторів, які ушкоджу­ють пародонт. У каріозних порожнинах скупчуються залишки їжі, у ділянці цих зубів спостерігають утворення зубних відкладень тощо. Під час жуван­ня пацієнт рефлекторно уникає навантаження на ці зуби, що спричинює перевантаження інших ділянок зубного ряду. Порушується процес само­очищення зубів, що сприяє більшому скупченню зубних відкладень, і хибне патологічне коло замикається. Особливо несприятливий вплив на тканини пародонта чинять каріозні порожнини, розміщені у пришийковій ділянці, на контактних поверхнях зубів, або ж неправильно запломбовані, з навис­лими краями. Під ними скупчуються залишки їжі, утворюються зубні від­кладення і створюються умови для виникнення і прогресування патологіч­ного процесу в пародонті. Ушкоджувальний вплив останніх посилюється в разі відсутності тут контактних пунктів: залишки їжі під час жування про­штовхуються вглиб, травмують ясна та інші тканини пародонта. Аналогіч­но впливають на пародонт і неправильно виготовлені зубні протези: штучні коронки, мостоподібні та знімні протези. Пломби, які підвищують прикус, і незнімні протези, що відчутно перевантажують опорні зуби, спричиню­ють розвиток травматичної оклюзії і виникнення на цих ділянках травма­тичних вузлів.

Аномалії анатомічної будови тканин ясен, слизової оболонки та порож­нини рота також чинять несприятливий вплив на тканини пародонта. Так, високе прикріплення вуздечок губ або язика призводить до того, що при їх рухах ясна відтягуються, відриваються від шийок зубів. Виникає постійно діюче напруження в ділянці прикріплення ясен до шийок зубів, точніше в місці прикріплення епітелію ясенної борозни до твердих тканин зубів. Зго­дом на цих ділянках порушується цілісність епітеліального прикріплення, утворюється спочатку щілина, а потім і пародонтальна кишеня. Майже та­кий же механізм ушкоджувальної дії на пародонт у разі мілкого присінка порожнини рота.

Шкідливі звички (смоктання або прикушування язика, м'яких тканин порожнини рота, інших сторонніх предметів) спричинюють ушкоджувальну дію на тканини пародонта внаслідок низки факторів. Звичне прикушуван­ня створює невелике за силою, але постійне травматичне перевантаження зубів цієї ділянки. Під час прикушування щоки її м'які тканини натягують­ся і відтягують ясна від зубів. Через слизову оболонку перехідної складки таке додаткове навантаження передається на тканини ясен і сприяє їх від­риванню від твердих тканин зубів. Тому порушується цілісність епітеліаль­ного прикріплення і мікроорганізми легко можуть проникнути вглиб паро­донта. Згодом на цих ділянках також спостерігають більше накопичення залишків їжі, що призводить до утворення твердих зубних відкладень тощо.