Етіологія та патогенез захворювань пародонта. НІ "змішані" культури, включаючи Bacteroides, також можуть спричинити швидке руйнування тканин і пародонта в цілому

ні "змішані" культури, включаючи Bacteroides, також можуть спричинити швидке руйнування тканин і пародонта в цілому. Взаємодія мікроорганіз­мів цього комплексу під'ясенної мікрофлори разом з факторами оточення та імунної відповіді хазяїна можуть або інгібувати, або стимулювати ріст бактерій.

5. Видалення зубних відкладень та оброблення поверхні кореня зуба. Клі­нічний досвід та проведені експериментальні дослідження засвідчують ефек­тивність цих заходів у лікуванні пародонтиту. Ретельне видалення бактері­альних відкладень швидко та ефективно ліквідовує клінічні прояви гінгівіту.

Проте слід пам'ятати, що саме лише проникнення мікроорганізмів у тканини пародонта не спричинює обов'язковий розвиток ураження пародо­нта. В організмі існує низка різних захисних механізмів, що перешкоджа­ють виникненню запалення. Розвиватиметься патологічний процес у пародонті чи ні залежить від складного комплексу патофізіологічних механізмів: локальної тканинної реакції, антибактеріальної дії слини, імунних реакцій, загальної реактивності організму, регенерації тканин пародонта тощо. Вза­галі існує ряд факторів, які посилюють бактеріальну агресію у пародонт і які їй перешкоджають.

Травматична оклюзія. Під час пережовування їжі зуби і пародонт також зазнають дії значного жувального навантаження. Жувальні м'язи людини здатні розвивати сумарну силу до 4000 Н (ньютонів). Ураховуючи відносно невелику площу поверхні різальних країв та жувальних поверхонь зубів, во­ни зазнають дії відчутного жувального тиску. Він передається на волокна періодонта, кістку коміркового відростка, контрфорси щелеп, зв'язки, скро­нево-нижньощелепні суглоби тощо. Ці анатомічні утворення пристосовані до сприйняття такого ушкоджувального перемінного навантаження: воно сприяє поліпшенню їх крово- та лімфообігу, забезпечує нормальну трофіку та обмін речовин у їх тканинах. За відсутності подібного навантаження роз­вивається атрофія опорно-утримувального апарату зубів, і, в першу чергу, тканин пародонта.

З іншого боку, при надмірному навантаженні також можуть виникну­ти патологічні зміни у тканинах пародонта. Пародонт може практично без змін витримувати досить сильне короткочасне вантаження. Проте досить тривале навантаження, але трохи менше за своєю силою, може спричини­ти патологічні зміни в пародонті. Наприклад, жувальне навантаження, яке діє на зуби і тканини пародонта при роздробленні та розжовуванні шма­точка кісточки, дає відчутне навантаження на зуби, але протягом відносно короткого проміжку часу. Це ніколи не спричинює ушкодження здорових зубів і комплексу тканин пародонта, які їх утримують. Проте невелике зу­силля, що виникає під час дії на зуби пломб, коронок, ортодонтичних апа­ратів, які підвищують прикус і діють регулярно протягом тривалого часу, призводить до ушкодження або навіть руйнування тканин пародонта. Уна­слідок цього у тканинах пародонта виникають компенсаторні пристосуваль­ні зміни. Якщо ж дія жувального тиску перевищує резервні можливості пародонта, то виникає ушкодження або навіть руйнування комплексу його тканин.