Фізичне моделювання

Фізичним називають моделювання, при якому з реальним об’єктом зіставляється його збільшена або зменшена копія, що дозволяє проводити дослідження (як правило, в лабораторних умовах).
Результати, отримані на моделі, у відповідності з особливими правилами переносять на об’єкт. У основу такої можливості покладена розроблена І. Ньютоном теорія подібності – теоретична основа
фізичного моделювання.

Наведемо декілька прикладів фізичних моделей:

- у гідротехніці – лотки з водою, які моделюють річки, канали, шлюзи;

- у будівництві – макети споруд, на яких вивчають умови стійкості й розподіл навантажень;

- в авіа- й суднобудуванні – зменшені копії літальних апаратів і кораблів.

Фізичні моделі можуть бути й просто ілюстративними:

- у фізичній географії – телурій, що моделює добове й річне обертання Землі і пов’язані з цим наслідки (зміна дня й ночі, зміна пір року, затемнення, існування кліматичних поясів тощо;

- в астрономії – планетарій, що моделює видиме обертання
зоряного неба та зміну його вигляду протягом доби чи при зміні пір року;

- в теплотехніці – моделі теплових двигунів циклічного принципу дії (парова машина, двигун внутрішнього або зовнішнього згоряння), двигунів неперервної дії (парова й газова турбіна), реактивні (у тому числі й ракетні) двигуни.