Масштабне виробництво

3. Виробництво середнього масштабу.

4. Цехи з малими обсягами виробництва.

113. Інструменти цехового управління - це:

1. Диспетчерський перелік, в якому керівнику надається інформація про те, які роботи повинні бути виконані, про пріоритети та тривалість виконання кожного завдання.

2. Звіт про стан робіт та невідповідність.

3. Звіт контролю "входу" та "виходу", який використовується керівником для контролю відповідності "робоче завантаження / виробнича потужність".

4. Усі вище перелічені відповіді правильні.

114. Календарне планування (Scheduling) - це:

1. Планування часу і місця виконання кожної операції, необхідної для виготовлення виробу.

2. Планування дат запуску і випуску продукції, початку і кінця операцій, які входять у склад процесу.

3. Система управління роботами по проектах, основна ціль якої -забезпечити виконання графіків виробництва у встановлений термін.

4. Планування дат запуску і випуску продукції, початку і кінця операцій, які входять у склад процесу, місця виконання кожної операції, необхідної для виготовлення виробу.

115. Сітьове планування - це:

1. План роботи керівника чи спеціаліста на певний проміжок часу (день, тиждень, декаду, місяць).

2. Побудова таблиць робіт, де вказується їхня тривалість, та графіка, який показує послідовність їхнього виконання.

3. Визначення шляхів і засобів виконання завдань.

4. Встановлення цілей та завдань розвитку об'єктів управління, визначення шляхів та засобів їх досягнення.

116. Оперативне управління виробництвом - це:

1. Основний елемент раціональної організації управління всією діяльністю підприємства.

2. Суворе виконання заданого плану виробництва продукції за кількістю та номенклатурою.

3. Прискорення виробництва та забезпечення максимального використання оборотних засобів на стадії виробництва.

4. Повне та найбільш доцільне (оптимальне) використання ресурсів.

117. Система оперативного управління виробництвом охоплює такі підсистеми:

1. Переробки, забезпечення, планування та контролю.

2. Функціональну, елементну та організаційну.

3. Жорсткі та гнучкі.

4. Локальні та глобальні.

118. Позамовна система оперативного управління ґрунтується на:

1. Встановленні та дотриманні наскрізних циклових графіків підготовки кожного замовлення до виробництва і його поетапного виконання.

2. Узгодженні роботи всіх виробничих підрозділів через розподіл календарного фонду часу планового періоду.

3. Формуванні квартальної та місячної подетальних програм та графіків запуску-випуску для кожної деталі або заданого ритму випуску деталей чи картотеки забезпечення.

4. Узгодженості роботи всіх ланок виробництва.

119. Типові системи оперативного управління виробництвом:

1. Система виробництва з "виштовхуванням" виробу.

2. Система виробництва з "витягуванням" виробу.

3. Система виробництва з меншим розміром партії запуску деталей у виробництво.

4. Система виробництва з "виштовхуванням" та "витягуванням" виробу.

120 Диспетчерування - це:

1. Графічні форми планування та обліку.

2. Керівництво виконанням виробничої програми на основі розроблених графіків сітьового планування.

3. Система централізованого оперативного контролю і регулювання поточного ходу роботи по виконанню виробничих завдань згідно з розробленими календарними графіками.

4. Система, яка дозволяє мінімізувати термін дії операційного циклу.

121 Система "точно в термін" - це:

1. Гнучка перебудова виробництва при зміні попиту.

2. Механізм організації неперервного виробничого процесу, здатного до гнучкого переналагодження.

3. Нормування робіт для забезпечення збалансованості виконання виробничих операцій.

4. Раціональне розміщення виробничого обладнання.

122 З наведених термінів виберіть термін, що стосується основ­них функцій системи оперативного управління виробництвом:

1. Організація.

2. Керівництво.

3. Контроль.

4. Аналіз.

123 З яких етапів складається оперативно-календарне планування:

1. Міжцехове планування, змінно-добове планування.

2. Об'ємне планування, календарне планування, оперативне планування.

3. Оперативне планування, поточне планування, внутрішньоцехове планування.

4. Стратегічне планування, об'ємне планування.

124 Яка з поданих загальних вимог стосується системи оперативного планування:

1. Системність управлінських рішень.

2. Оперативність управлінських рішень.

3. Своєчасність управлінських рішень.

4. Ефективність управлінських рішень.

126. Інфраструктура - це:

1. Сукупність складових частин будь-якого об'єкта.

2. Сукупність складових частин будь-якого об'єкта, що мають підпорядкований характер і забезпечують умови для нормальної роботи об'єкта в цілому.

3. Сукупність складових частин будь-якого об' єкта, що мають вплив на розвиток окремих підрозділів.

4. Сукупність складових частин будь-якого об'єкта, що мають вплив на формування підрозділів та структуру зв'язків.

127. Інфраструктура підприємства - це:

1. Комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому.

2. Комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують досягнення високих виробничо-господарських результатів.

3. Комплекс цехів, господарств і служб підприємства.

4. Комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які поглиблюють внутрішньовиробничі зв'язки.

128. Ремонт - це:

1. Заміна зношених частин устаткування.

2. Процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання.

3. Процес усування дрібних несправностей засобів праці.

4. Процес підвищення технічного рівня устаткування.

129. Система планово-попереджувальних ремонтів (ППР) - це:

1. Сукупність запланованих технічних і організаційних заходів по догляду, нагляду і ремонту обладнання, які проводяться по складеному плану з ціллю попередження прогресивного зношення.

2. Сукупність запобіжних заходів та ремонтів.

3. Сукупність заходів, які здійснюються для гарантованого забезпечення нормального функціонування устаткування.

4. Сукупність заходів, які проводяться з метою підвищення технічного рівня устаткування.

130. Капітальний ремонт - це:

1. Мінімальний за обсягом ремонт, при якому заміною деталей або регулюванням механізмів досягається нормальна робота обладнання.

2. Часткова заміна основних вузлів обладнання.

3. Повний ремонт базових деталей, заміна зношених деталей та вузлів.

4. Гарантоване забезпечення нормального функціонування устаткування.

131. Інструментальне господарство - це:

1. Сукупність внутрішньовиробничих підрозділів підприємства, що зайняті придбанням, проектуванням, виготовленням, віднов­ленням і ремонтом технологічного оснащення, його обліком, зберіганням і видачею на робочі місця.

2. Сукупність внутрішньовиробничих підрозділів, які займаються постачанням інструментів і пристроїв, що виготовляються на спеціалізованих інструментальних заводах.

3. Сукупність внутрішньовиробничих підрозділів підприємства, що зайняті виготовленням, ремонтом і відновленням спеціального оснащення (інструменту) загального користування.

4. Сукупність внутрішньовиробничих підрозділів підприємства, що зайняті обслуговуванням робочих місць.

132. У склад інструментального господарства входять:

1. Відділ чи бюро інструментального господарства.

2. Інструментальний цех та цехові ділянки ремонту.

3. Центральний інструментальний склад та інструментально-роздавальні складові.

4. Усі перелічені складові.

133. До основних інтегральних техніко-економічних показни­ків енергогосподарства належать:

1. Показники економічності виробництва та розподілу енергії.

2. Показники енергоємності продукції.

3. Показники енергоозброєності виробництва.

4. Усі вище перелічені показники.

134. Матеріальні склади - це:

1. Склади для зберігання напівфабрикатів власного виготовлення.

2. Склади для зберігання запасів сировини, матеріалів, палива, комплектувальних виробів та інших матеріальних цінностей, що надходять на підприємство ззовні.

3. Склади для зберігання готової продукції та відходів виробництва, що підлягають реалізації.

4. Склади для зберігання сировини та матеріалів, призначених для забезпечення безперебійного виробничого процесу.

135. Контроль в системі операційного менеджменту - це:

1. Процес визначення якості та коректування виконуваної підлеглими роботи для забезпечення виконання планів, направлених на досягнення цілей підприємства.

2. Спостереження за роботою персоналу.

3. Вид управлінської діяльності щодо забезпечення виконання певних завдань.

4. Спостереження за виконанням персоналом окремих завдань.

136. До традиційних засобів контролю в операційному менеджменті відносять:

1. Статистичні дані.

2. Спеціальні звіти та аналіз.

3. Ревізію та обстеження.

4. Статистичні дані, спеціальні звіти та аналіз.

137. Контроль критичного обсягу виробництва - графік беззбитковості - показує:

1. Планові та фактичні прямі витрати на будівництво кожного об'єкта в цілому за кожний день та наростаючим підсумком з початку будівництва.

2. Співвідношення збуту і витрат, тобто який обсяг доходу компенсує витрати.

3. Зміни, що стосуються трьох явищ, які являють собою єдине ціле.

4. Відносну характеристику керованого об'єкта, яка базується на порівнянні його показників.

138. До факторів, які не впливають на процес матеріало - споживання відносять:

1. Тип виробництва (масове, дрібносерійне, одиничне і т.п.).

2. Обсяг виробництва.

3. Ступінь кваліфікації робітників.

4. Гнучкість виробництва, тобто здатність виробництва до швидкої переналадки для випуску нових видів продукції.

139. Управління запасами - це:

1. Вид виробничої діяльності, об'єктом якої є створення та збереження запасів.

2. Вид виробничої діяльності, направлений на розв'язання конкретних управлінських функцій з метою збереження запасів.

3. Вид виробничої діяльності, об' єктом якого є збереження визначених видів матеріалів (метал, паливо, будівельні матеріали і т.п.).

4. Вид діяльності, який забезпечує безперебійну роботу виробничих цехів.

140. До системи управління запасами належить:

1. Система з фіксованим обсягом замовлень.

2. Система з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.

3. Система управління запасами "Канбан".

4. Усі вище перелічені системи.

141. Система з фіксованим обсягом замовлень:

1. Замовлення створюються у визначені моменти часу через рівні інтервали.

2. Замовлення зафіксоване і незмінне за будь-яких умов.

3. Пряме поповнення запасу при невеликому об'ємі серії запасу.

4. Замовлення зафіксовано, але воно змінюється зі зміною умов виробництва.

142. Матеріально-технічне постачання підприємства- це:

1. Постачання на склади підприємства чи на робочі місця матеріально-технічних ресурсів.

2. Своєчасне забезпечення підрозділів підприємства необхідними видами ресурсів.

3. Форма постачання сировиною та матеріалами підприємства.

4. Постачання на склади підприємства чи на робочі місця необхідних матеріалів.

143. Відділ матеріально-технічного постачання (ВМТП):

1. Організує постачання виробів та обладнання, які використо­вуються для комплектування продукції, що випускається.

2. Забезпечує програмні та експлуатаційні нужди підприємства матеріалами, сировиною, паливом та спецодягом.

3. Забезпечує виробничу програму напівфабрикатами, деталями, вузлами.

4. Забезпечує програмні та експлуатаційні процеси на підприємстві.

144. Особливість JIТ-закупок "точно в термін" така:

1. Зменшуються розміри партій.

2. Надійні поставки за графіком.

3. Малий час виконання замовлення та висока надійність.

4. Усі перелічені вище особливості.

145. Управління попитом - це:

1. Координація і контроль попиту на товари виробничого призначення.

2. Координація і контроль всіх джерел попиту для ефективного вико­ристання виробничої системи і своєчасного постачання продукції.

3. Координація і контроль всіх джерел попиту для своєчасного постачання продукції.

4. Координація і контроль всіх джерел попиту для ефективного використання виробничої системи.

146. Проект - це:

1. План довгострокових фінансових вкладень.

2. Програма дій з використання фінансових ресурсів.

3. Завдання з певними вихідними даними й плановими резуль­татами, що зумовлюють спосіб його рішення.

4. Комплекс взаємопов'язаних заходів, розроблених для досягнення певних цілей протягом заданого часу при встановлених ресурсних обмеженнях.

147. До головних ознак проекту не належать:

1. Зміна стану на досягнення мети проекту.

2. Обмеженість у часі.

3. Обмеженість ресурсів;

4. Складність.

148. Визначення мети проекту не передбачає:

1. Визначення результатів діяльності на певний строк.

2. Обмеження ресурсів проекту.

3. Кількісної оцінки результатів проекту.

4. Доведення, що результати проекту можуть бути досягнуті.

149. Взаємовиключаючі проекти - це:

1. Проекти, прийняття та відмова від яких не впливає на дохідність інших проектів.

2. Проекти, реалізація яких недоцільна при прийнятті рішень про здійснення іншого проекту, оскільки прибутковість першого знижується до нульового рівня.

3. Проекти, отримання вигод від яких зумовлено прийняттям іншого проекту.

4. Проекти, що збільшують рентабельність один одного, причому зріст прибутковості одного проекту може базуватися як на зниженні витрат, так і на збільшенні вигод.

150. Заміщуючі проекти - це:

1. Проекти, що збільшують рентабельність один одного, причому зріст прибутковості одного проекту може базуватися як на зниженні витрат, так і на збільшенні вигод.

2. Проекти, отримання вигод від яких зумовлено прийняттям іншого проекту.

3. Проекти, прийняття чи відмова від яких не впливає на доходність інших проектів.

4. Проект А, рентабельність якого залежить від реалізації проекту В, оскіль­ки його дохідність починає знижуватися при прийнятті проекту В.

151. До класифікацій проектів за класом (складом і струк­турою самого проекту та його предметної галузі) не відносять:

1. Організаційні проекти.

2. Монопроект.

3. Мультипроект.

4. Мегапроект.

152. Економічні проекти - це:

1. Проекти, головною метою яких є створення чи реновація основних засобів, що вимагає вкладення інвестицій.

2. Проекти, в яких головна мета полягає в розробці й застосуванні нових технологій, ноу-хау та інших нововведень, що забезпе­чують розвиток систем.

3. Проекти, цілі яких заздалегідь визначені, пов'язані з організа­ційним поліпшенням системи.

4. Проекти, метою яких є поліпшення показників функціонування системи.

153. До внутрішнього оточення проекту належать:

1. Рівень інформаційних технологій.

2. Умови та рівень життя.

3. Стиль керівництва проектом.

4. Рівень оподаткування.

154. До учасників проекту не належать:

1.Замовник.

2. Субконтрактор.

3. Інвестор.

Дилер.

155. Короткострокові проекти - це проекти тривалістю:

1. до 1 року;

2. до 2 років;

3. до 3 років;

4. до 4 років.

156. Інвестиції-це:

1. Вкладення коштів, майнових та інтелектуальних цінностей в матеріальні й нематеріальні активи, корпоративні права й цінні папери з метою одержання прибутку або соціального ефекту.

2. Витрати матеріальних, фінансових та інтелектуальних ресурсів з метою одержання доходу

3. Кошти, вкладені в об'єкт розвитку.

4. Капітальні вкладення.

157. До етапів управління проектом не відносять:

1. Початок та побудова проекту;

2. Поточне управління та узгодження;

3. Криза проекту;

4. Оцінка проекту

158. До властивостей проекту не відносять:

1. Масштаб;

2. Складність;

3. Якість;

4. Ризикованість.

159. За класифікацією UNIDO, виділяють такі фази проекту:

1. Концептуальна, контрактна і фаза реалізації проекту;

2. Попереднє техніко-економічне обґрунтування, висновок по проекту і рішення про інвестування;

3. Передінвестиційна, інвестиційна та експлуатаційна;

4. Аналіз проблеми, розробка концепції проекту, детальне подання проекту, використання результатів реалізації проекту та ліквідація об'єктів проекту.

160. Життєвий цикл проекту - це час:

1. Від ідентифікації до завершення впровадження проекту;

2. Від ідентифікації до початку впровадження проекту;

3. Від задуму до його закінчення;

4. Від завершення підготовки проекту до завершення впровадження проекту.

161. Кількість стадій циклу проекту:

1. 4;

2. 6;

3. 7;

4. 8.

162. Фаза реалізації проекту:

1. Фаза найбільшого ризику, бо її виконання пов'язане зі значними витратами;

2. Фаза виділення всіх необхідних ресурсів;

3. Фаза завершення експлуатації;

4. Фаза введення в експлуатацію.

163. Управління проектами - це:

1. Дисципліна, що об'єднує спеціальні та надпрофесійні знання;

2. Процес керівництва та координації людських, матеріальних та фінансових ресурсів протягом життєвого циклу проекту;

3. Процес управління системою цілей;

4. Діяльність, спрямована на побудову проекту з максимально можливою ефективністю.

164. Для досягнення максимальної ефективності оцінки проекту слід дотримуватися таких умов:

1. Особи, які керували розробкою та здійсненням проекту, повинні брати участь у проведенні завершальної оцінки;

2. Об'єктивність оцінки не повинна викликати сумнівів;

3. Завершальну оцінку необхідно дати якомога більшій кількості проектів;

4. Усіх перелічених умов.

165. Грошовий потік - це:

1. Баланс грошових надходжень і витрат;

2. Витрати матеріальних, фінансових та інтелектуальних ресурсів з метою одержання доходу;

3. Капітальні вкладення;

4. Кошти, вкладені в об'єкт розвитку.

166. Грошовий потік з активів не містить:

1. Операційний потік грошей;

2. Капітальні витрати;

3. Приріст чистого робочого капіталу;

4. Грошовий потік акціонерам.

167. До можливих додаткових вигод (грошові припливи за проектами) не відносять:

1. Надходження коштів від продажу застарілих засобів;

2. Пільги з оподаткування при наданні інвестиційного кредиту;

3. Зниження собівартості випуску продукції;

4. Зменшення амортизаційних відрахувань при продажу основних засобів.

168. Поточні витрати включають:

1. Операційні витрати мінус витрати на виплату відсотків по кредитах;

2. Витрати на випуск продукції, що містять витрати на придбання сировини, основних та допоміжних матеріалів, оплату праці, загальнозаводські та накладні витрати;

3. Витрати на інвестиції до основного капіталу, передвиробничі витрати та потреби в обіговому капіталі;

4. Витрати на експлуатацію обладнання, палива, енергії.

169. NPV являє собою:

1. Різницю між майбутньою вартістю потоку майбутніх вигод та поточною вартістю теперішніх і майбутніх витрат проекту протягом усього його циклу;

2. Майбутню вартість вигод від зроблених капіталовкладень;

3. Поточну вартість вигод від зроблених капіталовкладень;

4. Алгебраїчну дисконтовану суму поточної вартості майбутніх вигод та поточної вартості.

170. Проекти ухвалюються лише, коли NPV:

1. Менше нуля;

2. Більше нуля;

3. Дорівнює нулю;

4. Більше одиниці.

171. До основних засобів фінансування проекту не відносять:

1. Акціонерні інвестиції;

2. Фінансування з державних джерел;

3. Лізингове та боргове фінансування;

4. Постачальників сировини та напівфабрикатів.

172. Кошторис проекту - це:

План витрат на проект;

2. Калькулювання поточних або прогнозних цін;

3. Витрати на придбання передбаченого проектом технологічного, підйомно-транспортного, енергетичного та іншого устатку­вання.

173. Планування проекту:

1. Обґрунтування цілей і засобів їх досягнення на основі виявлення ресурсів, визначення комплексу робіт, ефективних методів і засобів, необхідних для їх виконання, і встановлення взаємодії організацій - учасників проекту;

2. Вибір дій, засобів і ресурсів із забезпечення досягнення місії організацій;

3. Вибір планових показників і методів досягнення місії організації;

4. Визначення пріоритетів і послідовність дій.

174. Виберіть найбільш повне визначення поняття "виробничий процес'

1. це сукупність взаємопов'язаних процесів праці, а інколи і природних процесів, в результаті яких вхідні матеріали і напівфабрикати перетворюються на готову продукцію

2. інтервал часу, протягом якого предмети праці перетворюються у готову продукцію;

3. це сукупність взаємопов'язаних природних процесів, за допомогою яких здійснюється перетворення вхідних сировини, матеріалів, напівфабрикатів у готову продукцію (товари, послуги);

4. це процес перетворення засобів праці у результати виробництва з використання м визначеної технології.

175. Методи аналізу ризиків при прийнятті управлінських рішень:

1. Метод чутливості;

2. Метод сценаріїв;

3. Метод Монте-Карло;

4. Всі перелічені.

176. Процес управління маркетингом при здійсненні проекту полягає в:

1. Аналізі ринкових можливостей;

2. Відборі цільових ринків;

3. Розробці комплексу маркетингу та втіленні в життя маркетин­гових заходів;

4. Всі перелічені.

177. Метою технічного аналізу проекту є:

1. Вивчення споживачів продукції;

2. Вивчення поточних витрат виробництва;

3. Вивчення капітальних витрат;

4. Вивчення капітальних і поточних витрат виробництва.

178. До змісту технічного аналізу входить:

1. Вибір технології;

2. Аналіз ринку;

3. Вибір податкового законодавства;

4. Вибір організації управління підприємством.

179. При дослідженні місця реалізації проекту можна не розглядати:

1. Розташування ринків збуту;

2. Транспортний доступ до місця;

3. Планування підприємства;

4. Схеми земельних ділянок.

180. Дослідження масштабу проекту містить:

1. Вивчення впливу ринків збуту на масштаб виробництва;

2. Вивчення залежності капітальних та поточних витрат від масштабу виробництва;

3. Вивчення фізичних та екологічних обмежень на масштаб виробництва;

4. Все перелічене.

181. До об'єктів інфраструктури належать:

1. Лінії електропередачі;

2. Конвеєрні лінії;

3. Кредитні лінії;

4. Жодна з названих.

182. Економічне середовище проекту не характеризується такими компонентами:

1. Бюджетний дефіцит;

2. Рівень безробіття;

3. Структура внутрішнього валового продукту;

4. Рівень інфляції.

183. Інституційний аналіз має на меті:

1. Визначення впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на успішність виконання проекту.

2. Обґрунтування технічної здійсненності проекту та встановлення рівня капітальних і поточних витрат за ним.

3. Визначення інструментарію, який дозволяє оптимально скомбінувати всі компоненти - продукт, ціну, просування і збут;

4. Підготовку, освоєння та забезпечення якості виробництва.

184. Метою екологічного аналізу інвестиційного проекту є:

1. Оцінка наслідків впливу на забруднення атмосферного повітря;

2. З'ясування однозначності всіх передумов проектного аналізу;

3. Встановлення потенційної шкоди навколишньому середовищу під час здійснення та експлуатації проекту і визначення заходів, необхідних для її пом'якшення або відвернення;

4. Розробка плану збереження природного середовища.

185. Для вартісної оцінки наслідків проекту використовують метод:

1.Ранжирування;

2. Бальної оцінки;

3. Експертної оцінки;

4. Всі перелічені.

186. Соціальна привабливість проекту визначається з точки зору:

1.Користувачів проекту;

2. Населення регіону, в якому реалізується проект;

3. Поліпшення соціального середовища проекту;

4. Усі попередні відповіді правильні.

187. На якій стадії життєвого циклу проекту відбувається пошук зацікавлених осіб проекту:

1. Обґрунтування проекту;

2. Експертиза;

3. Розробка концепції проекту;

4. Реалізація проекту.

188. Оцінка населення, що мешкає у зоні реалізації проекту, вимагає:

1. Оцінити населення з точки зору демографічних, соціальних особливостей, умов мешкання, зайнятості, відпочинку та визначити ступінь впливу проекту на ці параметри;

2. Оцінити можливість поліпшення рівня життя;

3. Оцінити ступінь впливу проекту на умови проживання, зайнятості та відпочинку населення;

4. Спрогнозувати зміни соціокультурних параметрів населення.

189. Соціальний аналіз проекту передбачає:

1.Визначення існуючого рівня соціального середовища;

2. Прогнозування можливого впливу проекту на соціальне середовище;

3. Оцінку можливості змін соціального середовища проекту;

4. Визначення існуючого рівня соціального середовища та прогнозування можливого впливу проекту на соціальне середовище;

190. Фактори, що впливають на економічну цінність проекту:

1. Ефективність використання національних ресурсів;

2. Безпосередній вплив проекту на економіку країни;

3. Вплив проекту на розвиток національної економіки;

4. Всі перелічені.

191. Мета фінансового аналізу проекту:

1. Оцінити підготовленість підприємства до виконання проекту;

2. Розрахувати показники грошових потоків;

3. Визначити, чи є проект рентабельним та ефективним;

4. Визначити фінансову життєздатність проекту для прийняття рішень про доцільність його інвестування та фінансування.

192. Підготовка прогнозних балансу та звіту про прибутки необхідна:

1.Для оцінки рівня прибутковості проекту;

2. Для оцінки величини витрат з виплати податків та погашення зобов'язань;

3. Для розрахунку показників грошових потоків;

4. Для оцінки величини витрат та рівня прибутковості проекту.

193. В економічному аналізі не можуть бути використані такі критерії порівняння проектів:

1. Необхідна величина інвестицій для створення робочих місць;

2. Значення доданої вартості, створюваної в результаті проекту;

3. Додатковий грошовий потік;

4. Платежі за використання місцевих ресурсів.

194. Метою економічного аналізу проекту є:

1. Оцінка доходності проекту;

2. Визначення можливостей поліпшення життя населення внаслідок реалізації проекту;

3. Встановлення його національної привабливості, оцінки економічної ефективності на підставі альтернативної вартості ресурсів;

4. Визначення доцільності реалізації проекту з точки зору інтересів суспільства в цілому, а не окремих власників.

195. Тіньові ціни - це:

1. Ціни у тіньовій економіці;

2. Ціни, що відображають суспільну цінність ресурсів та продукту проекту в грошових одиницях;

3. Ціни на імпортні та експортні товари;

4. Ціни з урахуванням валютного курсу.

196. До можливих проявів побічних ефектів проекту не належать:

1.Виснаження природних ресурсів;

2. Порушення соціальних норм;

3. Поліпшення транспортного сполучення;

4. Підвищення рівня життя населення.

197. Реалізація проекту може сприяти:

1. Зниженню цін на споживчі товари та послуги;

2. Ліквідації дефіциту будь-якого товару;

3. Розвитку інфраструктури районів.

4. Усі відповіді правильні.

198. Функціональний проект - це:

1. Проект, який здійснюється в існуючих функціональних підрозділах;

2. Проект, в якому задіяні люди з різних функціональних зон;

3. Проект, основною характеристикою якого є те, що над конкретним проектом постійно працює самостійна група спеціалістів;

4. Проектування, що ґрунтується на функціональному підході до структуризації.

199. Сітьовий графік - це:

1. Набір графічних методів, що використовуються при плануванні проекту та спостереженні за ним;

2. Процеси та заходи, які потребують витрат часу та ресурсів;

3. Результат однієї або декількох виконаних робіт;

4. Побудова таблиць робіт, де вказується їхня тривалість.

200. Найбільш відомими методами складання сітьового графіку є:

1. Метод оцінки та перегляду програм (PERT);

2. Метод критичного шляху (СРМ);

3. Метод робочого календаря;