Загальні відомості. У поверхневих водах суходолу силіцій міститься у вигляді малорозчинної ортосиліцієвої кислоти H4SiO4 (розчинність близько 6 мг/дм3)

У поверхневих водах суходолу силіцій міститься у вигляді малорозчинної ортосиліцієвої кислоти H₄SiO₄ (розчинність близько 6 мг/дм³), продукту її дисоціації Н₃SіO₄^-, полісилікатів та силіційвмісних органічних сполук. До складу колоїдних форм і зависей в основному входять гідратований діоксид силіцію та природні силікати. У річкових водах вміст сполук силіцію зазвичай коливається в межах 1−20 мг/дм³.

Силіцій є постійним компонентом природних вод, що зумовлено великою поширеністю його сполук в гірських породах, і лише їх мала розчинність у воді пояснює низький вміст Si у воді. Головним джерелом сполук силіцію в природних водах є процеси хімічного вивітрювання і розчинення кремнійвмісних мінералів, наприклад, алюмосилікатів:

2NaAlSi₃O₈ + 2H₂CO₃ + 9H₂O = 2Na⁺ + 4H₄SiO₄ + 2HCO₃^– +Al₂Si₂O₅(OH)₄

2KMg₃AlSi₃O₁₀(OH)₂ + 14H₂CO₃ + H₂O = 2K⁺ + 6Mg²⁺ + 14HCO₃^– + 4H₄SiO₄ + Al₂Si₂O₅(OH)₄

Значні кількості силіцію поступають в природні води в процесі відмирання наземних і водних рослинних організмів, з атмосферними опадами, а також зі стічними водами підприємств, що виробляють керамічні, цементні, скляні вироби, силікатні фарби, кремнійорганічний каучук та ін. Форми сполук, в яких знаходиться силіцій в розчині дуже різноманітні і міняються залежно від мінералізації, складу води і значень рН. Частина Si знаходиться в істинно розчиненому стані у вигляді силіцієвої кислоти і полісиліцієвих кислот. Інша частина Si занаходиться в природних водах в колоїдному стані та у вигляді зависей, наприклад гідратований SiO₂, силікат заліза та алюмосилікати.

Вміст силіцію визначають фотометричним методом у вигляді жовтої силіціймолібденової гетерополікислоти або продукту її відновлення − синього силіціймолібденового комплексу. Чутливішим і надійнішим є його визначення у вигляді сполуки синього кольору, тому що в цьому разі кольоровість води, зумовлена наявністю жовтих гумусових речовин, практично не впливає на результати аналізу.

Класичний гравіметричний метод визначення вмісту силіцію осадженням його діоксиду потребує наявності в пробі води не менш як 5 мг SiO₂, він незручний і довготривалий, тому не знайшов широкого використання в практиці гідрохімічних досліджень.