Організація аптекою санітарно-просвітницької роботи

Санітарно-просвітницька робота є одним з елементів функції аптеки як закладу охорони здоров'я. Вона відіграє важливу роль у відповідальному самолікуванні та само-профілактиці, позаяк являє собою систему державних, медичних і виховних заходів щодо освіти і навчання населення навичкам здорового способу життя, основам медич­них і гігієнічних знань. її метою є гігієнічне виховання населення і прищеплювання йому санітарної культури на основі придбання корисних навичок і звичок здорового способу життя і переконаності в необхідності їх дотримання. Виділяють три її напрямки:

1) поширення даних про здоровий спосіб життя, шляхи і методи збереження здо­ров'я, профілактики захворювань;

2) пропаганда дотримання правил і методів здорового способу життя і профілак­тики шляхом виховання і переконання;

3) гігієнічне навчання і виховання.

За широтою впливу на аудиторію санітарно-просвітницька робота може бути масо­вою, колективною, індивідуальною. Масова санітарно-просвітницька робота полягає у виданні книг, плакатів, листівок, заміток у газетах, випуску кінофільмів, виступах на телебаченні, радіо; колективна - у використанні доповідей, лекцій, виступів, бесід, випуску санітарних бюлетенів, стінних газет тощо; індивідуальна санітарно-просвіт­ницька робота - у проведенні індивідуальних бесід.

Санітарно-просвітницька робота проводиться за допомогою агітації, пропаганди і навчання. Навчання відбувається шляхом організації шкіл для зацікавлених груп хворих щодо правил поведінки та приймання ліків при певних хворобах. Агітація - це робота, яка завжди адресована конкретній аудиторії (діти, підлітки, дорослі, жінки, робітники тощо) з метою спонукання їх до позитивних реакцій. Якщо розглядати її як поширення ідей, знань, думок, то суть агітації полягає у спонуканні до дії на основі пропагандист­ських рекомендацій. У центрі уваги пропаганди знаходиться конкретний об'єкт, напри­клад, гігієна порожнини рота, засоби і способи профілактики тощо, про які люди пови­нні одержати інформацію і мати своє судження. Можна вважати, що цілі пропаганди досягаються за допомогою агітації.

При здійсненні пропаганди використовують усні, друковані, наглядні, електронні, а також комбіновані методи. Останні являють собою поєднання вищезгаданих методів.

До усних методів пропаганди відносяться лекції, бесіди, виступи і консультації. їх висока дієвість ґрунтується на безпосередньому спілкуванні аптечного працівника з аудиторією, що забезпечує максимальний психологічний контакт і умови для взаємо­розуміння, дозволяє враховувати соціальні, професійні, освітні й індивідуальні особ­ливості слухачів. Разом з тим безпосереднє спілкування з аудиторією висуває високі вимоги до доповідача (уміння привернути увагу, володіння навичками вільної, емоцій­ної і переконливої мови, здатність дохідливо підносити матеріал тощо). Бесіда, виступ, лекція - це завжди свого роду діалог, що вимагає активної діяльності як доповідача, так і слухачів. Ефект переконання при виступі багато в чому залежить від того, наскільки контактує з аптечним працівником його слухач.

Використання брошур, статей в газетах і журналах, санітарних бюлетенів, листівок, буклетів, лозунгів, пам'яток, плакатів являє собою реалізацію друкованих методів про­паганди. Електронними ж методами є використання телебачення, радіо та інтерпет-технологій, засобами наглядної пропаганди - безрецептурні препарати, предмети догляду за хворими, засоби санітарії та гігієни, перев'язувальні засоби та інші вироби медичного призначення.

Санітарно-просвітницька робота може бути активною і пасивною. Активними фор­мами є бесіди, виступи, лекції, доповіді, тобто безпосереднє спілкування аптечних пра­цівників з населенням, що забезпечує найбільший ефект впливу на аудиторію. Пасивні форми санітарно-просвітницької роботи - це видання науково-популярної літератури, статей, листівок, пам'яток, плакатів, санітарних бюлетенів, проведення виставок, показ кінофільмів тощо. Вони не вимагають присутності фармацевтичного працівника, впли­вають тривалий час на необмежену аудиторію. Недоліком їх варто визнати відсутність зворотного зв'язку.