Принципи самолікування і характеристика безрецептурних препаратів

Суть відповідального самолікування і самопрофілактики та джерела їх навичок

Безрецептурний відпуск лікарських засобів населенню (за прийнятою у світі тер­мінологією over the counter drug - OTC-drug) тісно пов'язаний з відповідальним само­лікуванням і самопрофілактикою. Під відповідальним самолікуванням слід розуміти самостійне лікування за допомогою безрецептурних ліків, відповідальність за процес, результати і наслідки якого цілком покладаються на хворого. Самопрофілактика - це вживання людьми заходів щодо поліпшення якості життя, зниження ризику захворю­вань, виявлення симптомів захворювань на ранній стадії для запобігання його подаль­шому розвитку або зменшення прояву симптомів, запобігання можливим ускладненням або зниження їх тяжкості.

Самолікування і самопрофілактика здійснюються без участі людей з фаховою при­належністю до лікування. Пацієнт виступає тоді в ролі особи, що робить вибір і впливає на процес лікування і профілактики. На практиці під ним також розуміють лікування і профілактику одного члена сім'ї або одного знайомого іншим.

Відповідальне самолікування і самопрофілактика - це концепція, яка випливає із:

• визнання відповідальності особи за своє здоров'я;

• небажання звертатися до лікаря з незначних причин, які можна усунути само­стійно;

• зростаючих труднощів стосовно фінансування охорони здоров'я. Самолікування може бути успішно здійснене, коли потрібно швидко та ефективно

усунути симптоми захворювань, які не потребують медичної консультації. Це, зокрема, нежить, гіпертермія, головний, зубний біль тощо. Самолікування може стати у пригоді при лікуванні деяких захворювань легкого перебігу, особливо в умовах, коли бракує матеріальних ресурсів та медичних працівників. Доцільне воно також у місцевостях, віддалених від лікувальних закладів, куди утруднений невідкладний доступ медичних працівників.

Проте відповідальне самолікування може бути безпечним тільки за таких умов:

• по-перше, хворий повинен чітко усвідомлювати стани і захворювання, при яких самолікування можливе або повністю недопустиме;

• по-друге, консультація лікаря повинна бути вирішальною у формуванні відпові­дального самолікування кожного пацієнта;

• по-третє, провізор (фармацевт) не може надавати рекомендацій щодо лікування тих захворювань, які потребують консультації лікаря, та проводити серйозну корекцію медикаментозної терапії, призначеної лікарем, навіть на прохання паці­єнта;

• по-четверте, хворий повинен володіти доброякісною інформацією про ліки, які відпускаються без рецепта лікаря.

Як показують дані опитування відвідувачів аптек, навички самолікування населення набуває через:

• консультації лікарів;

• консультації фармацевтичних фахівців;

• поради рідних;

• поради знайомих;

• самоосвіту.

Правда, далеко не всі мають правильну уяву про той чи інший безрецептурний пре­парат. На недостатність інформації про дію, можливі побічні ефекти і протипоказання вказали дві третини опитаних відвідувачів аптеки.